і Вам доброї ночі!!! )))
27.08.14 вторжение войск РФ
- Автор теми CAXAP
- Дата створення
Статус: Офлайн
Реєстрація: 23.01.2014
Повідом.: 755
Реєстрація: 23.01.2014
Повідом.: 755
Статус: Офлайн
Реєстрація: 27.05.2014
Повідом.: 17275
Реєстрація: 27.05.2014
Повідом.: 17275
Человек их , наверное, 15, в двух отделах, сидят на зарплате тысяч 5-6 на руки, ну я так предполагаю. Бухгалтер это восьмой тарифный разряд, ставка 3150. Грязных. Ну там два оклада, то да сё, и выходит 5-6 чистых. Были бы они вот все убогими приличная по размерам госконтора не вылазила бы из проблем. Там регулярно всякие КРУ шастают...Жизнь она немного разнообразнее чем кажется. ЗЫ. Бухгалтер, говорите? Восьмой разряд тарифный... Кстати, среди бюджетников учителя очень выделяются. Их последовательно "двигали" по тарифной лестнице.Вот главбух это 11 разряд, примерно, а учитель без категории 12. Смешно , да? Младших классов ещё наверное, и 12. Научный сотрудник начинает с 10 разряда, а учитель с 12. Хирург с 9, а учитель с 12. Ну я фиг его знает шо за парадокс такой...Директор дома отдыха, к примеру, может иметь 10 разряд тарифный. Директор, 10 разряд, а учитель минимум 12.
Всеравношник
В
Ебать, вас понесло. Хуева туча страниц отборной поеботины.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 27.05.2014
Повідом.: 17275
Реєстрація: 27.05.2014
Повідом.: 17275
Та и ну такое, утро в колхозе, пора привыкать...
И это, по теме всё одно нех нет, русофобию решили в ветке на раводить особо... Остаётся отжиг всего и вся.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 17.11.2005
Повідом.: 29190
Реєстрація: 17.11.2005
Повідом.: 29190
Я тут пришел, панимаш, усталый и довольный.. смотрю, семь страниц написано.. Возрадовался.. Грешным делом размечтался, что кто-то из Новостников вернулся..
Для начала полез новости почитал по сайтам.. там про удар коалиции "по мирным жителям" в Сирии и удар сирийско-российских чудо-богатырей "по мирным жителям" в той же Сирии..
Ну, думаю.. ща подробности узнаем...
Ага.. а тут семь страниц выяснения, кто чей шпиён и кто тут враг всего прогрессивного человечества.
И ради чего?
Ради СТПРАВЕТЛИВОСТИ!
Ура!
Да.. чтобы вас всех помирить.
Законы в Украине иногда настолько кривые и несостыкующиеся, что сам Вельзивул ногу сломит... и при этом всё равно до сути не докопается.
И работать над законами ещё и работать..
Чур, я не кацапский провокатор. Я согласен на любую другую должность!
Заранее брагодарен!
Для начала полез новости почитал по сайтам.. там про удар коалиции "по мирным жителям" в Сирии и удар сирийско-российских чудо-богатырей "по мирным жителям" в той же Сирии..
Ну, думаю.. ща подробности узнаем...
Ага.. а тут семь страниц выяснения, кто чей шпиён и кто тут враг всего прогрессивного человечества.
И ради чего?
Ради СТПРАВЕТЛИВОСТИ!
Ура!
Да.. чтобы вас всех помирить.
Законы в Украине иногда настолько кривые и несостыкующиеся, что сам Вельзивул ногу сломит... и при этом всё равно до сути не докопается.
И работать над законами ещё и работать..
Чур, я не кацапский провокатор. Я согласен на любую другую должность!
Заранее брагодарен!
Ирина Геращенко: Я – "украинобот" и член команды президента
Ірина Геращенко пройшла шлях від редактора дитячих ТВ-програм до першого віце-спікера Ради та уповноваженого президента. Вона говорить і діє, як "людина Порошенка", проте воліє називати себе "україноботом". Вона бореться за права жінок в парламенті, але відхрещується від звання "феміністка".
В інтерв'ю "Українській правді" Ірина Геращенко розповідає про майбутні вибори, геополітичну "реінкарнацію" Путіна, заручників РФ, романтизм в політиці та роль Медведчука в мінських переговорах.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Ірина Геращенко пройшла шлях від редактора дитячих ТВ-програм до першого віце-спікера Ради та уповноваженого президента. Вона говорить і діє, як "людина Порошенка", проте воліє називати себе "україноботом". Вона бореться за права жінок в парламенті, але відхрещується від звання "феміністка".
В інтерв'ю "Українській правді" Ірина Геращенко розповідає про майбутні вибори, геополітичну "реінкарнацію" Путіна, заручників РФ, романтизм в політиці та роль Медведчука в мінських переговорах.
"Для Путіна заручники – козир"
— У березні парламент узаконив список політв'язнів в РФ. Декларативна частина цього рішення зрозуміла. А в чому його практичний сенс?
— По-перше, той, хто в застінках, має знати, що Україна за нього бореться усіма доступними способами. Ми нікого не кинули. По-друге, заява Верховної Ради, заява Європарламенту, резолюція парламентської асамблеї Ради Європи, заяви саміту Україна-ЄС, саміту НАТО – все це елементи тиску на РФ.
— Яким саме чином це може вплинути на Кремль?
— Це наші майбутні позови до судів, де буде зафіксовано, що від Путіна весь світ вимагав звільнити заручників.
Для мене ключове питання, що він хоче за них виторгувати? Очевидно, Путін тримає заручників як козир, який хоче покласти на стіл, і сказати, наприклад: "О'кей, віддавайте мені остаточно Крим або залишайте мене на Донбасі, або знімайте санкції!".
Зараз взагалі дуже драматичний момент: через чемпіонат світу Путіну вдалося перервати ізоляцію, підняти свою репутацію. Він буде і далі робити ставки на руйнування ЄС, на підрив НАТО через своїх лобістів. Нагадаю, зараз в ЄС є Італія, де до влади прийшла коаліція, яка виступає за зняття санкцій з РФ. Наприкінці року в ЄС буде дуже серйозна дискусія з цього приводу.
— Драматизму може додати й нещодавня зустріч Трампа і Путіна. Як ви її оцінюєте?
— Найголовнішим моментом була явка з повинною Путіна, коли він сказав, що "ми провели референдум". Переконана, це допоможе нашим правникам, юристам МЗС, Мінюсту при підготовці чергових позовів проти РФ відносно незаконного референдуму під дулом автоматів. Путін додав в скарбничку речей, які для нас будуть доказовою базою.
— Тема заручників на зустрічі Трампа з Порошенком на саміті НАТО обговорювалась?
— Порошенко говорив про неприпустимість порушення Будапештського меморандуму, анексії Криму, крадіжки Донбасу і звичайно піднімав питання звільнення заручників. Дуже сподіваюся, що і президент Франції Макрон під час свого візиту до Путіна, і Трамп це питання піднімали.
— …!?
— У вас скептична посмішка. Повністю поділяю вашу посмішку, в якій читається наступне: візит Макрона і президента Хорватії (Колінди Грабар-Китарович – УП) до Москви під час чемпіонату світу був по суті допомогою Путіну в прориванні його ізоляції. Загравання з диктатором – це слабка позиція. Я теж так вважаю.
— У березні парламент узаконив список політв'язнів в РФ. Декларативна частина цього рішення зрозуміла. А в чому його практичний сенс?
— По-перше, той, хто в застінках, має знати, що Україна за нього бореться усіма доступними способами. Ми нікого не кинули. По-друге, заява Верховної Ради, заява Європарламенту, резолюція парламентської асамблеї Ради Європи, заяви саміту Україна-ЄС, саміту НАТО – все це елементи тиску на РФ.
— Яким саме чином це може вплинути на Кремль?
— Це наші майбутні позови до судів, де буде зафіксовано, що від Путіна весь світ вимагав звільнити заручників.
Для мене ключове питання, що він хоче за них виторгувати? Очевидно, Путін тримає заручників як козир, який хоче покласти на стіл, і сказати, наприклад: "О'кей, віддавайте мені остаточно Крим або залишайте мене на Донбасі, або знімайте санкції!".
Зараз взагалі дуже драматичний момент: через чемпіонат світу Путіну вдалося перервати ізоляцію, підняти свою репутацію. Він буде і далі робити ставки на руйнування ЄС, на підрив НАТО через своїх лобістів. Нагадаю, зараз в ЄС є Італія, де до влади прийшла коаліція, яка виступає за зняття санкцій з РФ. Наприкінці року в ЄС буде дуже серйозна дискусія з цього приводу.
— Драматизму може додати й нещодавня зустріч Трампа і Путіна. Як ви її оцінюєте?
— Найголовнішим моментом була явка з повинною Путіна, коли він сказав, що "ми провели референдум". Переконана, це допоможе нашим правникам, юристам МЗС, Мінюсту при підготовці чергових позовів проти РФ відносно незаконного референдуму під дулом автоматів. Путін додав в скарбничку речей, які для нас будуть доказовою базою.
— Тема заручників на зустрічі Трампа з Порошенком на саміті НАТО обговорювалась?
— Порошенко говорив про неприпустимість порушення Будапештського меморандуму, анексії Криму, крадіжки Донбасу і звичайно піднімав питання звільнення заручників. Дуже сподіваюся, що і президент Франції Макрон під час свого візиту до Путіна, і Трамп це питання піднімали.
— …!?
— У вас скептична посмішка. Повністю поділяю вашу посмішку, в якій читається наступне: візит Макрона і президента Хорватії (Колінди Грабар-Китарович – УП) до Москви під час чемпіонату світу був по суті допомогою Путіну в прориванні його ізоляції. Загравання з диктатором – це слабка позиція. Я теж так вважаю.
— Ви звинуватили Надію Савченко в "опошленні теми в’язнів Кремля".
— На жаль. І теми голодування, в тому числі.
— Не шкодуєте, що доклали сил для її звільнення?
— Ні, навпаки. Ми все робили правильно. Я дуже щаслива, що пані Надія повернулася до своєї мами, до своєї сестри, повернулася в Україну. Вона демонструвала абсолютно достойну поведінку в російському суді.
Ми будемо боротися за всіх українців в тюрмах РФ або на окупованих територіях. До речі, й серед звільнених нами в грудні 2017 року окрім героїв були ті, хто, наприклад, підозрюється в дезертирстві. Але ми боремося за звільнення всіх українських громадян.Ми – не Росія. Ми своїх не кидаємо. А далі, якщо до звільненого є питання в компетентних органів, вони їх поставлять.
— Що відбувається з заручниками, після того, як вони повертаються в Україну?
— Спочатку проходять медичний огляд і перевірку спецслужб. Не тільки тому, що їх у чомусь підозрюють. Ні. Насправді, саме з цих розмов ми по крихітці збираємо інформацію, кого ще можуть тримати бойовики. У мене є довідка від лікарів – у всіх звільнених були черепно-мозкові травми. Їх катували, били по голові. Дванадцятеро зізналися в сексуальних зґвалтуваннях. Коли ти знаєш про весь цей жах, дуже болюче переживаєш будь-які посмішки світових лідерів з Путіним. Немає там чому сміятися.
— Як взагалі проходить процес адаптації звільнених?
— Всі вони повертаються з серйозним травматичним синдромом. У грудні минулого року бувші заручники пройшли психологічну реабілітацію. Полон – страшне випробування. Перший ковток свободи також не просто дається. Саме тому я вважаю важливим створення Міністерства ветеранів. Ця проблема стосується не тільки заручників, але й хлопців, які пройшли війну, бачили смерть, убивали свого ворога.
— На жаль. І теми голодування, в тому числі.
— Не шкодуєте, що доклали сил для її звільнення?
— Ні, навпаки. Ми все робили правильно. Я дуже щаслива, що пані Надія повернулася до своєї мами, до своєї сестри, повернулася в Україну. Вона демонструвала абсолютно достойну поведінку в російському суді.
Ми будемо боротися за всіх українців в тюрмах РФ або на окупованих територіях. До речі, й серед звільнених нами в грудні 2017 року окрім героїв були ті, хто, наприклад, підозрюється в дезертирстві. Але ми боремося за звільнення всіх українських громадян.Ми – не Росія. Ми своїх не кидаємо. А далі, якщо до звільненого є питання в компетентних органів, вони їх поставлять.
— Що відбувається з заручниками, після того, як вони повертаються в Україну?
— Спочатку проходять медичний огляд і перевірку спецслужб. Не тільки тому, що їх у чомусь підозрюють. Ні. Насправді, саме з цих розмов ми по крихітці збираємо інформацію, кого ще можуть тримати бойовики. У мене є довідка від лікарів – у всіх звільнених були черепно-мозкові травми. Їх катували, били по голові. Дванадцятеро зізналися в сексуальних зґвалтуваннях. Коли ти знаєш про весь цей жах, дуже болюче переживаєш будь-які посмішки світових лідерів з Путіним. Немає там чому сміятися.
— Як взагалі проходить процес адаптації звільнених?
— Всі вони повертаються з серйозним травматичним синдромом. У грудні минулого року бувші заручники пройшли психологічну реабілітацію. Полон – страшне випробування. Перший ковток свободи також не просто дається. Саме тому я вважаю важливим створення Міністерства ветеранів. Ця проблема стосується не тільки заручників, але й хлопців, які пройшли війну, бачили смерть, убивали свого ворога.
"Кучма – "важковаговик"
— Мало хто знає, як проходять переговори в Мінську. Як відбуваються зустрічі? Які у вас повноваження?
— Очевидно, що мої переговорні позиції визначає не Іра Геращенко, яка собі сидить і щось вигадує. Для цього є чіткі директиви, які затверджує президент. Є також МЗС, СБУ, вони визначають рамки наших переговорних позицій.За столом далі сидить ОБСЄ. Від них би хотілося більш активної поведінки. Є також росіяни, й "приглашенные" з ОРДЛО – не учасники груп. З них знаю тільки нєкоєго Родіона Мірошника. Він колись був прес-секретарем Януковича, коли той був губернатором Донецької області. Інших людей взагалі не знаю, хто такі, звідки з'явилися...
— Порошенко говорив, що не призначав Віктора Медведчука в групу. Казав, що це Наливайченко. Наливайченко говорив, що це – неправда. Що конкретно робить в Мінську Медведчук? Кого він представляє?
— Україна буде використовувати всі можливості для того, щоб витягти наших громадян. Безумовно, тут ми маємо враховувати фактор того, хто має прямий контакт з Путіним і з представниками ОРДЛО.Україна буде використовувати всі можливості для того, щоб витягти наших громадян Прізвище Медведчука вперше прозвучало під час телефонних переговорів в липні 2014-го між Ангелою Меркель і Порошенком. Вона назвала це прізвище як того, хто, на її думку, міг би про щось говорити з Путіним. Очевидно, що вона це зробила з подачі Путіна.
— Чи потрібна така людина, якщо в Петра Порошенка є прямий контакт з Путіним?
— Телефонний контакт з Путіним президент України заради звільнення заручників має, але ми маємо і "результати" слова Путіна. Коли, наприклад, під час останніх телефонних розмов двічі домовились, що буде доступ уповноваженого з прав людини, гуманітарний обмін візитами і доступ до політв'язнів.Пані Денісова в рамках цих домовленостей два тижні знаходилася в РФ, половину Сибіру проїхала. Її не допустили. Це є вартість слова Путіна.
— Але ж ви розумієте, що в суспільстві постійно є питання до участі Медведчука в переговорних процесах?
— На тому етапі, на якому ви мені задали питання, я все сказала. Дякую! (Вона кліпає, покусуючи нижню губу, широко та тривало посміхається)
— Минулого року була історія з чартером Медведчука. Ви літали на літаку Медведчука?
— Під час своїх візитів до Мінська більшу частину ми звичайно літаємо рейсовими літаками. Бувають моменти, коли просто треба узгодити позиції, і іншого шансу їх узгодити немає.
— Чи не стане питання обміну заручниками фактором для посилення ролі Медведчука в Україні на президентських і парламентських виборах?
— Ще раз: для нас дуже важливо звільнити заручників. По-друге, я впевнена в мудрості українського суспільства…
— Добре… Ще одна людина – Леонід Кучма. Є думка, що він є в Мінську своєрідним "весільним генералом".
— Ви мені задаєте запитання, на які мені, як учаснику нашої маленької мінської групи, взагалі некоректно відповідати. Леонід Кучма, що називається, "важковаговик". Має політичний досвід спілкування з росіянами.Дуже багато критики нас, учасників мінських груп. І все це роблять теоретики, які ніколи в житті не провели жодних переговорів, і за їх плечима немає жодного звільненого життя.
— Мало хто знає, як проходять переговори в Мінську. Як відбуваються зустрічі? Які у вас повноваження?
— Очевидно, що мої переговорні позиції визначає не Іра Геращенко, яка собі сидить і щось вигадує. Для цього є чіткі директиви, які затверджує президент. Є також МЗС, СБУ, вони визначають рамки наших переговорних позицій.За столом далі сидить ОБСЄ. Від них би хотілося більш активної поведінки. Є також росіяни, й "приглашенные" з ОРДЛО – не учасники груп. З них знаю тільки нєкоєго Родіона Мірошника. Він колись був прес-секретарем Януковича, коли той був губернатором Донецької області. Інших людей взагалі не знаю, хто такі, звідки з'явилися...
— Порошенко говорив, що не призначав Віктора Медведчука в групу. Казав, що це Наливайченко. Наливайченко говорив, що це – неправда. Що конкретно робить в Мінську Медведчук? Кого він представляє?
— Україна буде використовувати всі можливості для того, щоб витягти наших громадян. Безумовно, тут ми маємо враховувати фактор того, хто має прямий контакт з Путіним і з представниками ОРДЛО.Україна буде використовувати всі можливості для того, щоб витягти наших громадян Прізвище Медведчука вперше прозвучало під час телефонних переговорів в липні 2014-го між Ангелою Меркель і Порошенком. Вона назвала це прізвище як того, хто, на її думку, міг би про щось говорити з Путіним. Очевидно, що вона це зробила з подачі Путіна.
— Чи потрібна така людина, якщо в Петра Порошенка є прямий контакт з Путіним?
— Телефонний контакт з Путіним президент України заради звільнення заручників має, але ми маємо і "результати" слова Путіна. Коли, наприклад, під час останніх телефонних розмов двічі домовились, що буде доступ уповноваженого з прав людини, гуманітарний обмін візитами і доступ до політв'язнів.Пані Денісова в рамках цих домовленостей два тижні знаходилася в РФ, половину Сибіру проїхала. Її не допустили. Це є вартість слова Путіна.
— Але ж ви розумієте, що в суспільстві постійно є питання до участі Медведчука в переговорних процесах?
— На тому етапі, на якому ви мені задали питання, я все сказала. Дякую! (Вона кліпає, покусуючи нижню губу, широко та тривало посміхається)
— Минулого року була історія з чартером Медведчука. Ви літали на літаку Медведчука?
— Під час своїх візитів до Мінська більшу частину ми звичайно літаємо рейсовими літаками. Бувають моменти, коли просто треба узгодити позиції, і іншого шансу їх узгодити немає.
— Чи не стане питання обміну заручниками фактором для посилення ролі Медведчука в Україні на президентських і парламентських виборах?
— Ще раз: для нас дуже важливо звільнити заручників. По-друге, я впевнена в мудрості українського суспільства…
— Добре… Ще одна людина – Леонід Кучма. Є думка, що він є в Мінську своєрідним "весільним генералом".
— Ви мені задаєте запитання, на які мені, як учаснику нашої маленької мінської групи, взагалі некоректно відповідати. Леонід Кучма, що називається, "важковаговик". Має політичний досвід спілкування з росіянами.Дуже багато критики нас, учасників мінських груп. І все це роблять теоретики, які ніколи в житті не провели жодних переговорів, і за їх плечима немає жодного звільненого життя.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 18.01.2011
Повідом.: 18868
Реєстрація: 18.01.2011
Повідом.: 18868
Бажаю здоров"я, Михайлович!
Справа в тому, що поряд сидить такий собі, не в обіду, Армен та доповідає своєму начальнику як провів свій день. Про курс долара, про те, куди витратив свою зп. Зрозуміло, що він тут вперше. "Я украинский не понимаю" - каже він в трубку та рже. Розповідає, що вдалось оформитись на водія. Тобто - має громадянство. Тобто - має голос на виборах. Тобто - .... там багато тобто
І в цьому конкретному випадку, Михайлович, армія ... А до чого тут армія?
Згадай 2014 рік. Ніхто нічого не розуміє, а міста падають, неначе замки з піска під хвилею. Мусора вийшли, покидали на землю щити, одягли колорадські стрічки, і гордо пішли геть, не вважаючи за потрібне виконувати свою роботу.
Зараз, я впевнений, цього не буде. Армія сита, озброєна, впевнена в собі. Під армією я розумію силовиків взагалі а не лише ВСУ.
А стосовно Армена...По перше, передай йому, що я сказав, що він - кіждуллах!
А якщо серйозно, то, думаю, і в СБУ вже все інакше. Приймуть!— Чи вірите ви, що буде спільний кандидат від Народного фронту і БПП на виборах? Чи підтримає Народний фронт діючого президента?
— Для президента важлива підтримка, в першу чергу, суспільства. Ми вступили у цікавий період – війни соціологій, рейтингів, коли ті, в кого 6%, радісно говорять: "Ха-ха-ха! В нього 5%". Трошки несерйозно.В цю соціологію включаються партії, яких не існує в природі, або кандидати, які ще не заявили про бажання балотуватися. Тому більш-менш реалістичну виборчу картину можна буде побачити тільки ближче до зими. Це перше.
Друге – зараз всі змагаються в популістичній опозиційній риториці. Вона впадає на хороший грунт. У нас непроста економічна ситуація, зростання тарифів, цін. Звичайно, в першу чергу громадяни оцінюють роботу влади по гаманцю.Але все ж таки треба пам'ятати: у нас іде війна з Росією. Українці мають усвідомлювати, що ми можемо втратити не тільки гаманці, а державу. Про це треба сьогодні більше думати.Це будуть непрості вибори, вони будуть цікаві. Вони будуть з результатом, який сьогодні ніхто не може передбачити. Й дуже важливо пам'ятати, що Україна обиратиме не лише президента, а й верховного головнокомандувача. Не всі кандидати тягнуть на цю роль.
— Ви себе асоціюєте повністю з президентською командою?
— Знаєте, я — українобот. Завжди буду за Україну. Й так, я член команди президента.
— Ви були прес-секретарем Віктора Ющенка. Зараз ви – уповноважений президента Порошенка. Наскільки схожі Ющенко і Порошенко? І чи зможе Петро Олексійович не повторити тих самих помилок?
— Дякую за запитання. Але ж я не переходжу на особистості, не даю оцінок. Я не буду це правило й зараз порушувати. Хочу наголосити на іншому – перед президентом Порошенком стоять іншого ґатунку і серйозності виклики. Він має не просто утримати Україну, а зберегти її, посилити українську армію, не дати окупанту йти далі. Це надзвичайно серйозно. І, чесно кажучи, я вважаю, що це для кожного з українців дуже важливо – підтримати президента в цьому. Це стосується не тільки Порошенка, це стосується України.
— Які ваші очікування напередодні виборів?
— Насправді зрозумілий електоральний лист реальних кандидатів буде видно ближче до зими, так само настрої буде видно ближче до зими. Ми матимемо непросту осінь. В першу чергу, економічно вона буде непроста. Але так само очевидно, що наш зовнішній ворог буде робити все для розхитування ситуації.Головний опонент Путіна – це Порошенко. Це Порошенко створив антипутінську коаліцію, це з Порошенком сьогодні розмовляють світові лідери.
— Чи правильно говорити виборцю, що Порошенко дорівнює Україна?
— Це в Росії є "володар кілець" і "держава – це я". Україна – не Росія. Україна – це Україна. Але те, що президент сьогодні ключовими задачами бачить посилення України, починаючи від безпеки, відновлення суверенітету, до знання української мови, присутності єдиної церкви, це очевидно.
— Зараз багато хто говорить про переоцінку подій Майдану. Дехто називає втрату територій його наслідками. У вас на обкладинці в Facebook досі стоїть фото з Майдану. У вас немає розчарування?
— Я вважаю, що Майдан допоміг зберегти Україну. Вибачте, розчленування України почалося з того дня, коли в цьому парламенті були так звані ратифікації Чорноморського флоту. Тоді ми боролися проти цього. Але нас була купка опозиції. І мільйони українців тоді не вийшли нас підтримати. Хоча ми тоді про це кричали.
Так само, на жаль, українці не вийшли, коли проводився закон Колесніченка-Ківалова, який вбивав українську мову. А ми вийшли тоді, і нас було мало. Тоді вже закладалася основа, що України не буде, що це "країна 404". Тут стояли московські сатрапи, поставлені міністром оборони, керівником СБУ.
Тому треба вклонитися в ноги кожному, хто вийшов на Майдан захистити Україну. Сьогодні дійсно страшними жертвами ми її захищаємо і відроджуємо.
— Для президента важлива підтримка, в першу чергу, суспільства. Ми вступили у цікавий період – війни соціологій, рейтингів, коли ті, в кого 6%, радісно говорять: "Ха-ха-ха! В нього 5%". Трошки несерйозно.В цю соціологію включаються партії, яких не існує в природі, або кандидати, які ще не заявили про бажання балотуватися. Тому більш-менш реалістичну виборчу картину можна буде побачити тільки ближче до зими. Це перше.
Друге – зараз всі змагаються в популістичній опозиційній риториці. Вона впадає на хороший грунт. У нас непроста економічна ситуація, зростання тарифів, цін. Звичайно, в першу чергу громадяни оцінюють роботу влади по гаманцю.Але все ж таки треба пам'ятати: у нас іде війна з Росією. Українці мають усвідомлювати, що ми можемо втратити не тільки гаманці, а державу. Про це треба сьогодні більше думати.Це будуть непрості вибори, вони будуть цікаві. Вони будуть з результатом, який сьогодні ніхто не може передбачити. Й дуже важливо пам'ятати, що Україна обиратиме не лише президента, а й верховного головнокомандувача. Не всі кандидати тягнуть на цю роль.
— Ви себе асоціюєте повністю з президентською командою?
— Знаєте, я — українобот. Завжди буду за Україну. Й так, я член команди президента.
— Ви були прес-секретарем Віктора Ющенка. Зараз ви – уповноважений президента Порошенка. Наскільки схожі Ющенко і Порошенко? І чи зможе Петро Олексійович не повторити тих самих помилок?
— Дякую за запитання. Але ж я не переходжу на особистості, не даю оцінок. Я не буду це правило й зараз порушувати. Хочу наголосити на іншому – перед президентом Порошенком стоять іншого ґатунку і серйозності виклики. Він має не просто утримати Україну, а зберегти її, посилити українську армію, не дати окупанту йти далі. Це надзвичайно серйозно. І, чесно кажучи, я вважаю, що це для кожного з українців дуже важливо – підтримати президента в цьому. Це стосується не тільки Порошенка, це стосується України.
— Які ваші очікування напередодні виборів?
— Насправді зрозумілий електоральний лист реальних кандидатів буде видно ближче до зими, так само настрої буде видно ближче до зими. Ми матимемо непросту осінь. В першу чергу, економічно вона буде непроста. Але так само очевидно, що наш зовнішній ворог буде робити все для розхитування ситуації.Головний опонент Путіна – це Порошенко. Це Порошенко створив антипутінську коаліцію, це з Порошенком сьогодні розмовляють світові лідери.
— Чи правильно говорити виборцю, що Порошенко дорівнює Україна?
— Це в Росії є "володар кілець" і "держава – це я". Україна – не Росія. Україна – це Україна. Але те, що президент сьогодні ключовими задачами бачить посилення України, починаючи від безпеки, відновлення суверенітету, до знання української мови, присутності єдиної церкви, це очевидно.
— Зараз багато хто говорить про переоцінку подій Майдану. Дехто називає втрату територій його наслідками. У вас на обкладинці в Facebook досі стоїть фото з Майдану. У вас немає розчарування?
— Я вважаю, що Майдан допоміг зберегти Україну. Вибачте, розчленування України почалося з того дня, коли в цьому парламенті були так звані ратифікації Чорноморського флоту. Тоді ми боролися проти цього. Але нас була купка опозиції. І мільйони українців тоді не вийшли нас підтримати. Хоча ми тоді про це кричали.
Так само, на жаль, українці не вийшли, коли проводився закон Колесніченка-Ківалова, який вбивав українську мову. А ми вийшли тоді, і нас було мало. Тоді вже закладалася основа, що України не буде, що це "країна 404". Тут стояли московські сатрапи, поставлені міністром оборони, керівником СБУ.
Тому треба вклонитися в ноги кожному, хто вийшов на Майдан захистити Україну. Сьогодні дійсно страшними жертвами ми її захищаємо і відроджуємо.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 18.01.2011
Повідом.: 18868
Реєстрація: 18.01.2011
Повідом.: 18868
Олександр Сурков
45 хв. ·
Арестован сотрудник Роскосмоса по подозрению в шпионаже в интересах НАТО.
По имеющимся данным информация, которую он передавал использовалась для наполнения юмористической рубрики на закрытых корпоративных сайтах NASA и компании Илона Маска...
По материалам #Фейкеншпиль
45 хв. ·
Арестован сотрудник Роскосмоса по подозрению в шпионаже в интересах НАТО.
По имеющимся данным информация, которую он передавал использовалась для наполнения юмористической рубрики на закрытых корпоративных сайтах NASA и компании Илона Маска...
По материалам #Фейкеншпиль
Статус: Офлайн
Реєстрація: 02.09.2010
Повідом.: 697
Адреса: Харків
Реєстрація: 02.09.2010
Повідом.: 697
Адреса: Харків
Проблема действительно в том что "люди" меряют все через свой "карман". Стандартный вопрос в разговоре "А что тебе ЭТА страна дала ?". Блеадь ... И это 70% народу
! Народ распоскудился работать не хочет, подавай "хлеба и зрелищ" . Да-же те кто живет хорошо, все время скулят, "но другие живут лучше, наверное воруют". Действительно, за "язык", не вышли на майдан, зато за евробляхи "встала вся Украина", а по сути они (евробляхеры) преступники (просто они оказались жаднее, нашей власти, но сути это не меняет). Поэтому опасаюсь я прихода "популиста" к власти. Очень многие в разговорах склоняются к "честному полковнику Анотолею", хотя до этого голосовали за Пороха. Если чо, то я "Ураинобот", а на данный момент "Порохобот". 
Олексій Голобуцький:
Своим боем в Москве и ещё более – поведением после боя боксёр Усик вызвал два шквала возмущения: одни возмущаются Усиком, другие – возмущаются, как можно возмущаться победе Усика.
На самом деле поводов для возмущения действительно нет: это обычное, закономерное явление для данного исторического периода и этапа развития украинской нации. Мы всего лишь пожинаем плоды негативного эволюционного отбора, причиной которого стало крайне неудачное соседство, вовремя (то есть, лет 800 назад) не ликвидированное. Под давлением северо-восточной империи палачей украинцы несколько столетий стремились просто выжить. Заметьте: не победить, не избавиться от соседства, а просто как-то выжить. Особо упоротые искали пути подружиться с палачами. Правда, эти шли под нож первыми – дарвиновский принцип в действии.
В итоге значительную часть украинской нации на сегодня составляют именно они – потомки выживших. Те, кто сумел приспособиться лучше всех. Кто мимикрировал под что-то послушное и безобидное. Кто наиболее проникновенно повторял лозунги оккупанта и подтверждал абсурдное относительно двух разных рас утверждение имперской пропаганды «мы и русские – братья, украинцы – такие же русские, а не отдельный народ». Ну и вот, что выросло – то выросло.
Вырос, в частности, тот же Усик: который повязывает украинский флаг поверх футболки имперских шовинистов, целенаправленно уничтожающих украинцев. Усик, который в нужных ситуациях выкрикивает то «Слава Украине!» - то «Спасибо, Москва!». И во всех случаях он одинаково искренен: мозги породистого хохла прекрасно сочетают несочетаемое. Тут нет поводов ни для обиды, ни для возмущения: он вот такой и есть.
Хуже то, что «вот такими» является значительная часть всех граждан Украины на сегодня. И государству надо с этим как-то выживать, сохранять суверенитет – и даже как-то с этим работать, пытаясь обратить трёхсотлетний бридинг вспять, к нормальным реакциям среднестатистического жителя Гетьманщины: грамотного, вооружённого, ответственного, экономически независимого, разбирающегося в местном самоуправлении, в меру гонорового – не в последнюю очередь благодаря Магдебургскому праву в родном городке. А потом вот это всё выродилось в Усика и Повалий.
Ну да следует признать, что давление было страшным и спасибо, что вообще кто-то выжил и как-то сохранил нацию.
Однако ситуация чётко очерчивает фронт работ, в том числе в ходе предвыборной кампании: нужно как-то на пальцах, в картинках (и не стоит смеяться – это тоже официальный метод просвещения, весьма действенный к тому же) объяснять вот таким усикам, почему нехорошо одновременно прославлять Украину – и Россию. Что это не только неприлично, но и оскорбительно. Объяснять, чем именно это оскорбляет в том числе самого условного «усика» лично, чем это задевает его достоинство – и в чём это достоинство состоит. К сожалению, нам ещё предстоит каждому третьему объяснить, что в стране война: за 4,5 года они этого не заметили. Объяснить, с кем война, из-за чего, кто начал. Объяснить, что «перестать воевать» - невозможно, но можно победить. Да много чего нужно объяснить. Так что Усик своим неуместным бравированием холопством просто лишний раз обозначил глобальную проблему.
Своим боем в Москве и ещё более – поведением после боя боксёр Усик вызвал два шквала возмущения: одни возмущаются Усиком, другие – возмущаются, как можно возмущаться победе Усика.
На самом деле поводов для возмущения действительно нет: это обычное, закономерное явление для данного исторического периода и этапа развития украинской нации. Мы всего лишь пожинаем плоды негативного эволюционного отбора, причиной которого стало крайне неудачное соседство, вовремя (то есть, лет 800 назад) не ликвидированное. Под давлением северо-восточной империи палачей украинцы несколько столетий стремились просто выжить. Заметьте: не победить, не избавиться от соседства, а просто как-то выжить. Особо упоротые искали пути подружиться с палачами. Правда, эти шли под нож первыми – дарвиновский принцип в действии.
В итоге значительную часть украинской нации на сегодня составляют именно они – потомки выживших. Те, кто сумел приспособиться лучше всех. Кто мимикрировал под что-то послушное и безобидное. Кто наиболее проникновенно повторял лозунги оккупанта и подтверждал абсурдное относительно двух разных рас утверждение имперской пропаганды «мы и русские – братья, украинцы – такие же русские, а не отдельный народ». Ну и вот, что выросло – то выросло.
Вырос, в частности, тот же Усик: который повязывает украинский флаг поверх футболки имперских шовинистов, целенаправленно уничтожающих украинцев. Усик, который в нужных ситуациях выкрикивает то «Слава Украине!» - то «Спасибо, Москва!». И во всех случаях он одинаково искренен: мозги породистого хохла прекрасно сочетают несочетаемое. Тут нет поводов ни для обиды, ни для возмущения: он вот такой и есть.
Хуже то, что «вот такими» является значительная часть всех граждан Украины на сегодня. И государству надо с этим как-то выживать, сохранять суверенитет – и даже как-то с этим работать, пытаясь обратить трёхсотлетний бридинг вспять, к нормальным реакциям среднестатистического жителя Гетьманщины: грамотного, вооружённого, ответственного, экономически независимого, разбирающегося в местном самоуправлении, в меру гонорового – не в последнюю очередь благодаря Магдебургскому праву в родном городке. А потом вот это всё выродилось в Усика и Повалий.
Ну да следует признать, что давление было страшным и спасибо, что вообще кто-то выжил и как-то сохранил нацию.
Однако ситуация чётко очерчивает фронт работ, в том числе в ходе предвыборной кампании: нужно как-то на пальцах, в картинках (и не стоит смеяться – это тоже официальный метод просвещения, весьма действенный к тому же) объяснять вот таким усикам, почему нехорошо одновременно прославлять Украину – и Россию. Что это не только неприлично, но и оскорбительно. Объяснять, чем именно это оскорбляет в том числе самого условного «усика» лично, чем это задевает его достоинство – и в чём это достоинство состоит. К сожалению, нам ещё предстоит каждому третьему объяснить, что в стране война: за 4,5 года они этого не заметили. Объяснить, с кем война, из-за чего, кто начал. Объяснить, что «перестать воевать» - невозможно, но можно победить. Да много чего нужно объяснить. Так что Усик своим неуместным бравированием холопством просто лишний раз обозначил глобальную проблему.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 17.11.2005
Повідом.: 29190
Реєстрація: 17.11.2005
Повідом.: 29190
В следующий раз ты им ответь, что через форум знаком с одним придурком, который 20 лет назад свинтил в америку, будучи уверенным, что она ему тут же всё-всё даст...Проблема действительно в том что "люди" меряют все через свой "карман". Стандартный вопрос в разговоре "А что тебе ЭТА страна дала ?". Блеадь ... И это 70% народу
В результате всё пришлось брать самому... при чём и в очереди за этим всем постоять, и локтями потолкаться, и морду подставлять приходилось (про жопу не будем- ибо перебор)..
И как-то так за 20 лет разучился ждать, что "страна" ему что-то вообще когда-то даст.
От такая сказочка на ночь (мне), малята.
Кстати.. про 20 лет- это я не соврал.. 24-го июля 1998-го года в 7 утра я вылетел из Борисполя.. и 24-го же июля под вечер впервые приземлился в аэропорту Сан Франциско.
А вот примерно в этот самый момент 20 лет назад я выезжал из Харькова.
Так что юбилей как бы..
Статус: Офлайн
Реєстрація: 18.01.2011
Повідом.: 18868
Реєстрація: 18.01.2011
Повідом.: 18868
Проблема действительно в том что "люди" меряют все через свой "карман". Стандартный вопрос в разговоре "А что тебе ЭТА страна дала ?". Блеадь ... И это 70% народу
Не все так просто. Даже наоборот, все намного сложнее, чем нам кажется. Кажется Маннергейм сказал: "Прежде, чем тратить миллионы на создание новейших вооружений, нужно создать людям такую жизнь, которую они захотят защищать!" И он абсолютно прав. Мы уже имели печальный опыт, когда население Юго-Востока радостно встречало оккупантов и не потому, что они говорили на русском языке, а исключительно потому, что в РФ выше, намного выше и пенсии и зарплаты! Я все чаще слышу особенно от пенсионеров фразу, что наше правительство очень высокопрофессиональное, выдавило из людей последние копейки. И люди не митингуют, не говорят с чужого языка, они просто КОНСТАТИРУЮТ ФАКТ! Медицина осталась той, какой и была - двумя словами описать запросто - :"ДЭНГИ ДАВАЙ!" Не знаю, о чем мило рассуждает Супрун, но воз и ныне там! От гипертонии лекарства в списке бесплатных такие, что лучше вообще не принимать ничего, меньше перед смертью мучиться будешь. У моей матери пенсия 3700, на лекарства нужно на 10 дней 6000, ей выдали бесплатно бутылочку с инсулином. И все! В обе руки держи!
Не хочу дальше развозить одно и тоже, но мы НЕ построили государство, о котором говорил Маннергейм.