27.08.14 вторжение войск РФ

[Сергей Викторович.]

А можно иметь запасной комплект номеров? У нас, вроде, нельзя.

Цепляй на ночь украинские с автосвалки.

 

[Дед Петр]

До лета пока не нужно, а там будем думать.

У нас народ заклёпками крепит номера к кузову. Самое удивительное, что только те, кто ездит на братскую раху. Кто во "вражеские" Украину/Молдову, те не крепят. Во Львов, правда, как-то не ездят: ограничиваются Одессой в основном и немножко в Киев.

 

[Сергей Викторович.]

один распиленный на металл машиностроительный завод - это около 20-30 заводов-поставщиков поменьше, плюс по цепочке еще 30-40 производств... или ты думаешь, что если на слуху только несколько разваленных заводов, то остальные по цепочке сейчас процветают? наверняка тоже разобрали, просто это уже трагедия местного масштаба...

Не совсем. Те 20-30 заводов-поставщиков совсем не обязательно были в дыре. Логистика в 2013г была развита и получить комплектуху из любого города через службы доставки было, порой, быстрее, чем с соседнего завода привезти.

 

[Циничный тип]

Так что зрада опять оказалась пустышкой.

Анонсировала встречу Украина

 

[Coolman]

Не совсем. Те 20-30 заводов-поставщиков совсем не обязательно были в дыре. Логистика в 2013г была развита и получить комплектуху из любого города через службы доставки было, порой, быстрее, чем с соседнего завода привезти.

я тебе не про конкретику говорил, а про сам принцип... можешь поднять сам архивы и посчитать, сколько суммарно было в 2013 году на территории нынешней Дыры всяких производств начиная от ЧП с 1-2 работниками и заканчивая комбинатами с 30000 работяг - и сравни даже по своему городу, сколько в процентном соотношении сейчас реально работает... потому что по сути всё что не работает - это в 99% случаев или уже разобрали полностью, или банально разворовали... а ведь многие производства были завязаны друг на друг, именно поэтому их и строили в своё время в Донецком промышленном районе по соображениям логистики... и по факту любой распиленный на металл орками завод попутно убивал еще 10 поменьше... ты же сам прекрасно понимаешь, что стоит производству остановиться и оставить из штата только сторожей, как через какое-то время его начинают банально растаскивать... а в Дыре и сторожа не помогут! потому как там с автоматами ходят "ловцы жемчуга"...

 

[Qanzaz]

10 гривень стоили.

---

Так, с начала этой недели, 22 января, бананы в Украине подешевели на 6-8%. Поэтому на сегодня трейдеры готовы заключать сделки по 33-35 гривен за килограмм бананов. А неделей ранее цены на бананы на украинском рынке достигали отметки в 38 гривен за килограмм.

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.

33/10=3,3

Сегодня бананы почти 40 грн за кило покупал. И на ценнике написано, что это ещё минимальная цена

 

[falcon76]

Сегодня бананы почти 40 грн за кило покупал. И на ценнике написано, что это ещё минимальная цена

Картофель уже лет 15 болтается в цене 4-7 грн.

 

[a89]

Государственный секретарь США Рекс Тиллерсон считает, что российский проект "Северный поток-2" подрывает энергетическую безопасность Европы.
Об этом он заявил в субботу на пресс-конференции по итогам встречи с главой МИД Польши в Варшаве, сообщает Onet.pl.
"Польша и США вместе выступают против "Северного потока-2", который подрывает общую безопасность и энергетическую стабильность Европы, предоставляя россии еще один инструмент для политизации энергетического сектора", - заявил Государственный секретарь США.
Тиллерсон подчеркнул, что неприятие проекта "Северный поток-2" вытекает из общего стратегического интереса.
"Мы твердо убеждены в том, что Польша, которая имеет в своем распоряжении ресурсы вместе со всей Европой для диверсификации своих энергетических ресурсов, очень важна для долгосрочной безопасности Европы. Именно поэтому мы поддерживаем инициативы по созданию интерконнекторов для достижения этой цели", - подчеркнул он.

 

[Qanzaz]

Ух ты, сколько полезных советов!

Пойду расскажу мужу, какой у нас в Украине ушлый народ с его очумелыми ручками. Немцы до такого никогда не додумаются.

Что украинцу хорошо, то немцу смерть

 

[Qanzaz]

Картофель уже лет 15 болтается в цене 4-7 грн.

Я осенью на первом км закупляюсь

 

[a89]

О том, признает ли свою вину Агеев и насколько реальны перспективы обмена, корреспондент Би-би-си поговорил с адвокатом Чевгузом.

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.

Би-би-си: Ощущаете ли вы какое-то участие российского государства в этом процессе, в решении судьбы Агеева?
В. Ч.: Нулевое. Я встречался с консулами [россии] в Киеве, и в Харькове, потому что в ведении [харьковского консульства] пребывает территория Луганской области. Я приходил к ним с письмом о том, что совершил Агеев, просил их решить вопрос о его обмене.
Они этого не говорят вслух, но в их глазах я вижу: "Чего ты сюда пришел?" Консул прямо говорит: "Мы не сторона процесса. Чего мы будем его менять? Мы его туда не посылали. Какое мы имеем отношение? Связывайтесь с ЛНР".
Я говорю: "Причем здесь ЛНР? Он гражданин россии". В ответ: "Мы его туда не посылали".

 

[Pauk]

А чем, в принципе, "донбасс освобождённый" будет в корне отличаться от остальных областей?

Если так рассуждать, то не надо ничего освобождать, потому как "там некого спасать", а если и спасём, то "они всё равно умрут".

А не кто не говорит, что не надо освобождать оккупированные территории. Вопрос стоит за чьи деньги будут восстанавливать оккупированные территории после освобождения. Мы можем подать в суд и подадим чтобы РФ выплатила все убытки только это может занять годы. А пока судебные дела будут рассматривать нам нужны будут деньги на восстановление которые нам нужно будет брать кредитами в ЕС и США.Даже после того как мы выиграем суды против РФ мы должны понимать что РФ не будут выплачивать убытки и даже если мы заберём всё ух, что они имеют заграницей этого может не хватить чтобы покрыть убытки от оккупации.

Также надо не забывать, что тех кто живут на неподконтрольных Украине территориях помнят совсем другую Украину. А когда вернуться попадут совсем в другую Украину.

 

[Bekos]

один распиленный на металл машиностроительный завод - это около 20-30 заводов-поставщиков поменьше, плюс по цепочке еще 30-40 производств... или ты думаешь, что если на слуху только несколько разваленных заводов, то остальные по цепочке сейчас процветают? наверняка тоже разобрали, просто это уже трагедия местного масштаба...

Коллеги, давайте не уподобляться кацапам и не будем рассказывать человеку, живущему ТАМ, как ему там живётся!

 

[Pauk]

Бути українцем сьогодні

Портрет типового сучасного українця. Таке завдання зустрічається практично в кожному брифі на проведення маркетингових досліджень. Це надихнуло UMG провести в 2015 році першу хвилю дослідження «Бути українцем сьогодні». У грудні 2017, вже спільно з Міністерством Інформаційної Політики, UMG завершили другу хвилю дослідження. Тому, хочемо поділитися результатами проведених нами фокус-груп та он-лайн опитування жителів найбільших міст України віком від 16 років. Отже, хто ж такий українець сьогодні. В першу чергу це людина з активною життєвою позицією. В чому це виражається? По-перше, це інтерес до культурної спадщини своєї країни, її історії та традицій (75%). По-друге, громадянська усвідомленість – прагнення дотримуватися законів, платити податки, боротися з корупцією (звичайно ж, боротися хочеться більше, ніж платити податки або дотримуватися законів). По-третє, бажання голосувати (75%). По-четверте, ставлення до рідної мови – бажання говорити, читати, вивчати українську мову (70%), а також бажання проявляти позитивні риси українця - толерантність, доброту і щирість (67%).

У 2015 році ми стали нацією. Але тільки в 2017 році з'явилася «усвідомлена українськість». У порівнянні з 2015 роком спав ажіотаж «душевного пориву» (73% versus 32%) – пішло «наносне» і «не своє», навіяне загальним настроєм. Залишилося тільки те, що дійсно близьке кожному і відображає його ставлення до життя і ситуації. Наприклад, знизився прояв українськості «напоказ» (носити вишиванки, символіку), але зріс глибинний прояв українськості (вивчати і використовувати рідну мову, прищеплювати її дітям, тим самим виховуючи потенціал своєї країни). «Просто любити країну» швидше залишається територією старшого віку (45+). Більш молоде покоління українців прагне не бути пасивним, не стояти на місці, рухатися вперед. З'являється «усвідомлена залученість» – наприклад, не обурюватися, що всі не платять податки, а самому піти і заплатити.

Історично склалося, що жителі найбільших міст України, як і раніше, частіше використовують російську мову – як у повсякденному спілкуванні між собою, в соціальних мережах, так і на роботі. АЛЕ, усвідомлений перехід до української мови впевнено набирає обертів. За останні два роки кожен третій російськомовний українець став частіше розмовляти українською мовою. Українці позитивно сприймають використання української мови в ЗМІ (69%) і вважають це важливим і потрібним саме для підтримки національного духу (58%).

Події 2014 року спровокували перекоси в системі потреб українського суспільства. У 2015 році, наприклад, зашкалювала потреба в безпеці (причому в фізичній безпеці – страх за себе і своїх близьких). Також, була завищеною потреба в свободі (в першу чергу в свободі висловлювати свою думку). І абсолютно незатребуваною виявилася потреба в гедонізмі. У 2017 році потреби українців скоріше повертаються до європейських норм – безпека важлива вже не більше, ніж благополуччя, гармонія і любов. Особливістю нації сьогодні є те, що українці швидше схильні рухатися вперед, ніж впадати в депресію, «опустивши руки». 49% вважають, що зараз саме час ризикувати і щось змінювати.

Українці сьогодні: 8 фактів

ФАКТ 1: ВІЙНА СТАЛА ЧАСТИНОЮ ПОВСЯКДЕННОСТІ

Необхідність захищати країну міцно увійшла в нашу свідомість, стала чимось само собою зрозумілим. Українці прийняли це як частину свого життя. Підтримка української армії і волонтерство перестали бути чимось незвичайним - цим більше не хизуються і не виставляють напоказ. Ці дії стали усвідомленими, не заради «медальок», а «за велінням серця». Українці вважають, що матеріальної підтримки і допомоги на сьогоднішній день особливо потребують саме ті, хто пов'язаний з АТО - більше 40% українців за останні два роки жертвували на АТО, і це вдвічі перевищує будь-які інші пожертвування.

ФАКТ 2: ОПТИМІЗМ versus ПЕСИМІЗМ

У 2015 році переважна більшість українців (61%) не могли визначитися остаточно - були оптимістичними реалістами - розуміли, що все погано, але вірили в краще. Через два роки люди бачать ситуацію в країні набагато чіткіше. Поки що, в цілому песимістів більше, ніж оптимістів (33% vs 23%), але приріст оптимістів і позитивного ставлення сильніший, ніж негативного. За два роки кількість «оптимістів-оптимістів» зросла в чотири рази, в той час як кількість «песимістів-песимістів» не змінилася. Песимізм активно підживлюється політичними і економічними аспектами, які турбують українців найбільше - АТО, зростання цін / тарифів, корупція. Джерелами оптимізму виступають гордість за націю в цілому, наш патріотизм, героїзм армії, наша культурна спадщина.

ФАКТ 3: #ЗРАДА versus #ПЕРЕМОГА

Відчуття #ЗРАДА ґрунтується на тому, що сьогодні середній українець, грубо кажучи, працює «за їжу» - витрати на харчування становлять левову частку в структурі витрат (74%). Вагомим приводом для #ЗРАДА є і зростання курсу долара.

#ЗРАДА посилюється і сприйняттям ключових політико-економічних дій з боку держави. Виступаючи в цілому «за» реформи, українці не розуміють або не усвідомлюють конкретної, прямої і егоїстичної вигоди для себе від їх впровадження. Тому, медична, пенсійна реформи і навіть реформа поліції на сьогоднішній день сприймаються як #ЗРАДА.

На цьому тлі всі позитивні події, які відбувалися в останні два роки і об'єктивно могли б сприйматися як # ПЕРЕМОГА (отримання Безвізу, участь в Іграх Нескорених, Євробачення в Україні, узгодження проведення фіналу Ліги чемпіонів) - сприймаються як самі собою зрозумілими, відповідними проєвропейському курсу країни. Хороші новини живуть недовго і забуваються досить швидко. Більш того, навіть такі позитивні події не були в змозі перекрити собою свою щоденну реальність.

До всього іншого, українці сьогодні відчувають комплекс «меншовартості». Ми вважаємо, що іноземці про нас думають погано - 72% вважають, що іноземці сприймають Україну як країну, в якій йде війна, є скандали і корупція, і в якій знаходитися небезпечно. Ми і самі про себе і свою країну думаємо так само - гірше і критичніше, ніж є насправді. 59% думає, що Україна - корумпована країна, в якій існує безкарність і високий рівень злочинності, криза і нестабільність. Причому, часто не зустрічаючи корупцію персонально – в 2017 році з проявами корупції особисто стикався тільки кожен п'ятий українець.

Однак є і # ПЕРЕМОГА. Ми стаємо по-західному самостійними і позбавляємося від пострадянського комплексу «маленької людини», яка, не бажаючи докладати будь-які зусилля, в усьому, що відбувається, звинувачує систему. Сьогодні 84% українців розраховують тільки на свої сили або на своє найближче оточення. Це підштовхує українців займатися саморозвитком (62% відвідують різні тренінги), причому, в основному, з чисто прагматичною метою - для розширення власних можливостей заробляти більше.

Ще один привід для відчуття # ПЕРЕМОГИ. У 2015 році українці в основному пишалися відомими, «недосяжними» особистостями - артистами і спортсменами. Сьогоднішній українець, крім «зірок», рівняється на «живих людей» - тих, хто поруч і робить щось потрібне і корисне на своєму рівні. Це волонтери, автори книг для дітей, блогери, лікарі, режисери та багато інших.

ФАКТ 4: НАШІ «СВОБОДИ»

З трьох важливих свобод, українці мають дві.

Перша - свобода думки і слова. Для більшості українців (64%) достатньо свободи для висловлення своєї точки зору, вони не бояться відкрито висловлювати свою думку про політику та економіку.

Друга - свобода вибору. Швидше, це свобода бажань - 61% українців хочуть робити які-небудь кроки і що-небудь міняти, не стояти на місці і рухатися вперед - відкривати свою справу, ризикувати, присвячувати час саморозвитку.

Однак бажання рухатися вперед не завжди збігається з можливостями. І це - третя свобода, фінансова. Українці швидше вважають, що їх фінансова свобода обмежена - 57% «розбивають скарбнички» і змушені витрачати старі заощадження. Більш того, практично кожен третій українець (38%) не має можливості поповнювати цю «скарбничку» (регулярно відкладати нові заощадження).

ФАКТ 5: MONEY, MONEY, MONEY

Сьогоднішні українці не хочуть економити, як це було в 2015 році, вони максимально орієнтовані на пошук можливостей заробити. Для «базового щастя» міському українцю в середньому потрібно 17 000 грн. на людину в сім'ї на місяць, що має забезпечувати необхідний рівень комфорту.

Фінансове питання стає абсолютно переважаючим: 68% ставлять гроші в пріоритет своїй перспективі росту і вдосконалення. 83% готові пожертвувати престижною роботою на користь високооплачуваної. Практично кожен другий українець (49%) вважає, що зараз саме той час, коли варто ризикувати в пошуках себе, своєї справи або нової роботи. 41% відкрили свою справу за останні 2 роки.

Відлітаємо-Залишаємося?

Погана новина - 37% хочуть виїхати з України назавжди. Основна причина - гроші і саморозвиток (що гарантуватиме більший дохід), а також «блага спокійного європейського цивілізованого життя».

Непогана новина - 28% готові виїхати з метою заробітку і саморозвитку, а потім повернутися. Тривалість, що розглядається - від 3-5 місяців до кількох років.

Хороша новина - 35% виїзд не планують, причому половину з них можна назвати «істинними патріотами», які не їдуть просто тому, що люблять свою країну. Решта залишається скоріше вимушено - «тримають» сім'ї і обов'язки, не вистачає кваліфікації або знання мов, просто бояться зміни місця.

У підсумку, на жаль, баланс швидше негативний.

ФАКТ 6: КУПУЙ УКРАЇНСЬКЕ

Українці дуже лояльно ставляться до товарів, вироблених в своїй країні - абсолютно відсутнє заперечення вітчизняних товарів і кожен українець готовий час від часу їх купувати. Більш того, за цим стоїть дуже істотна частка справжнього, непоказного патріотизму - кожен другий (44%) вибирає українські товари задля того, щоб зробити внесок у розвиток своєї країни. Власне, це і є підтвердженням усвідомленої українськості - не просто люблю, а щось роблю. Для 38% - це просто вигідно, а кожен четвертий вважає українські товари більш якісними. Важливо - третині українців (32%) просто не вистачає українських альтернатив (або вони про них не знають), ось тут міститься потенціал для розвитку вітчизняного виробника.

ФАКТ 7: ГЕДОНІЗМ ВИХІДНОГО ДНЯ

Українці втомилися жити в стані постійної економії, тому знову з'являється потреба побалувати себе і розважитися. Хоча це не гедонізм в чистому вигляді, а швидше сублімація стресу і бажання «жити сьогодні і зараз», а не «коли-небудь в далекому майбутньому». Українці психологічно «відтаюють», але відпочивати на повну немає грошей і «совість не дозволяє». Так з'явився «гедонізм вихідного дня». Українці свідомо виділяють собі день для можливості розслабитися і винагородити себе за обмеження протягом усього тижня - цьому принципу слідують 69% українців. Найчастіше – це вихідні дні (субота або неділя), рідше - конкретний день серед тижня.

ФАКТ 8: МРІЇ!

Коли я була маленькою дівчинкою, всі мої однокласники мріяли про мир у всьому світі. І ось сьогодні кожен четвертий українець також мріє про мир в своїй країні (26%). Майже кожен п'ятий мріє про матеріальний достаток (19%) і про можливість подивитися світ (17%). Мрія для 12% - стабільність. Кожен десятий мріє про хорошу роботу / кар'єру, про здоров'я близьких і про те, щоб Україна стала високорозвиненою країною. А по 5% мріють або про міцну, дружну родину, або про те, щоб бути більш освіченими.

Одна з моїх улюблених цитат належить американському вченому, одному з піонерів сучасної ракетної техніки, Роберту Годдарду: «Важко сказати, що насправді неможливо, оскільки мрія вчорашнього дня стає надією сьогоднішнього і реальністю дня завтрашнього». Впевнена, ця цитата - дуже про нас. Давайте мріяти!

LB.UA

Автор: Наталія БУЛАХОВА

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.

 

[Coolman]

Сегодня бананы почти 40 грн за кило покупал. И на ценнике написано, что это ещё минимальная цена

"как страшно жить..."(с) ешьте яблоки - они по 12-18 грн и при этом намного полезнее! и заодно мандарины/апельсины по 22-25... а то привыкли жевать сладкую траву

 

[Mimis]

Сегодня бананы почти 40 грн за кило покупал. И на ценнике написано, что это ещё минимальная цена

то им гроши сильно нужны. У нас от 20 за полежалые, но вполне гуд, мои только такие и едят, до 35, кому надо деньги. А в среднем 28-30.

 

[Coolman]

Коллеги, давайте не уподобляться кацапам и не будем рассказывать человеку, живущему ТАМ, как ему там живётся!

а никто и не рассказывает... человек сам владеет производством и прекрасно видит, какое сейчас там процветание... вернее видит только в своей локации, потому что в соседнем городе/поселке может быть совершенно другая картина...хотя бы потому, что может там шахта еще работает или заводик пыхтит, а с этого весь городок живет! это как солдат в окопе - ситуацию вправо и влево на 100 метров воспринимает как расклад на всём фронте...

 

[Coolman]

После подсчёта 99% голосов по результатам выборов в Чехии победил Земан 51,8% (Drahos 48,2%).

в Чехии и Венгрии очень сильна рос.пропаганда, да и оплата идет щедро на подконтрольные СМИ

 

[Сергей Викторович.]

Также надо не забывать, что тех кто живут на неподконтрольных Украине территориях помнят совсем другую Украину. А когда вернуться попадут совсем в другую Украину.

Я вот этого вот не понял. Да, может, кое-какие моменты не знаю, но Украина у меня одна и в 91ом и в 2001ом и в 2013ом и сейчас.

 

[Pauk]

Бій під Крутами: легенда і люди

Кращий спосіб вшанувати подвиг і трагедію звитяжців — це «олюднити» їх, відновити в пам’яті обставини героїчної самопожертви, обличчя загиблих людей, реконструювати перебіг драматичних подій. 100 років бою під Крутами, що його дали 29 січня 1918 року українські юнаки (близько чотирьох сотень героїв) більшовицьким загарбницьким ордам Муравйова, що саме рушили на Київ, дає нам саме таку можливість. Крути — це невеличка залізнична станція на Чернігівщині (18 км на схід від Ніжина, 130 км на північний схід від Києва). Вона назавжди увійшла в історію України. Щоб зрозуміти значення бою під Крутами, необхідно згадати події, що передували трагедії.

Кінець 1917 року. Молода Українська Народна Республіка не так давно проголосила свою автономію в складі Росії і взяла курс на будівництво демократичної держави. Триває Перша світова війна. 17 грудня 1917 року Центральна Рада отримує ультиматум за підписом Леніна та Троцького. Вожді більшовиків вимагали негайно припинити роззброєння червоних військових загонів і легалізувати їх, що фактично означало проголошення війни.

Керівництво УНР відхилило ультиматум та спробувало залагодити конфлікт з урядом Леніна за допомогою дипломатії (простежуються певні актуальні паралелі з сьогоденням). Але трагедія полягала в тому, що майже цілком була відсутня боєздатна армія: якщо ще влітку 1917-го Центральна Рада могла розраховувати на майже 300 тисяч прихильного війська, то вже у січні 1918-го кількість військ, вірних УНР, складала лише 15 тисяч осіб в цілому по Україні. До цього стану призвів цілий комплекс причин: курс Центральної Ради на скорочення, а то й розпуск регулярного війська із його заміною «народною міліцією»; здеморалізований стан українських військ, їхня втома від війни; підривна робота більшовицьких агітаторів із розкладу вітчизняних збройних сил... Це лише основні фактори трагедії. Але суть подій полягала в тому, що основний тягар, основна жертва в перебігу оборони Києва від більшовиків (ясно, що переговори з ними ні до чого не могли привести) лягли на плечі українських курсантів 17 — 20 років і студентів та козаків загону «Вільного козацтва» — разом трохи більше 400 хлопців. Вони майже всі полягли у нерівному бою під Крутами 29 січня 1918 року, проте затримали просування ворога до столиці України. Поранених хлопців окупанти нещадно вбивали...

Ще 5 січня 1918 року на зборах студентів молодших курсів Університету Святого Володимира та Українського народного університету було утворено студентський курінь Січових Стрільців, який закликав молодь зі зброєю в руках боронити Україну. Очолив курінь (дві сотні бійців) старшина Андрій Омельченко — студент Університету Святого Володимира. Вступ до куреня був винятково добровільним. Доєдналися до нього й учні київських шкіл. А 26 січня 1918 року Аверкій Гончаренко, командир українського загону в складі чотирьох сотень учнів старших курсів 1-ї Київської юнкерської школи імені Богдана Хмельницького, який прикривав підступи до Києва із північного сходу, терміново повідомив столицю про необхідність допомоги: більшовики наступали. Вже наступного дня перша сотня Студентського куреня прибула в район Ніжина. Боєприпасів було обмаль, переважна більшість хлопців не мала жодної військової підготовки...

Не бажаючи зустріти ворога в Бахмачі, де були переважаючі сили більшовиків, Аверкій Гончаренко наказав відступити до станції Крути й готувати оборону. Вранці 29 січня розпочався наступ окупантів. Гончаренко мав лише чотири сотні бійців... Із тилу крутян підтримували бронепоїзд і гармата. Отримуючи вбитих і поранених, «червоні» просувались вперед, маючи численну перевагу в силі. Бій тривав понад п’ять годин, українці відбили чотири атаки ворога, зазнали великих втрат. Згодом до Крут прибули додаткові загони Муравйова, а з боку Чернігівської колії «червоні» підтягнули бронепоїзд, що почав обстріл захисників із тилу. У студентів і юнкерів закінчилися набої й гарматні снаряди. Допомога з резерву УНР не дала Муравйову змоги оточити та знищити українців. Зібравши вбитих і поранених, українське військо відійшло до ешелону. Але одна чота студентів (біля 50 — 60 осіб) потрапила у розташування ворога й після знущань та катувань була розстріляна...+

Навіть попри величезні втрати українців (загинуло 250 — 300 юнаків, достеменно відомі лише імена тих, хто був у березні 1918-го похований на Аскольдовій могилі) молоді бійці затримали марш окупантів на Київ на два-три дні (ремонт залізниці, перегрупування ворожих сил), що в тодішніх умовах (ішли перемовини в Брест-Литовську) було дуже важливо. Пам’ятаймо, подвиг героїв Крут не може бути марним!

День

Автор: Ігор СЮНДЮКОВ

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.