Стаття 19. Державна мова у сфері культури
1. Держава забезпечує застосування державної мови у сфері культури.
2. Мовою культурно-мистецьких, розважальних та видовищних заходів є державна мова. Застосування інших мов під час культурно-мистецьких заходів дозволяється в разі, якщо це виправдано художнім, творчим задумом організатора заходу, а також у випадках визначених Законом України «Про права осіб, що належать до національних меншин». Положення цієї частини не поширюється на застосування мов під час виконання та відтворення словесно-музичних творів.
Супровід (конферанс) культурно-мистецьких та видовищних заходів в Україні здійснюється державною мовою. В разі якщо супровід (конферанс) здійснює особа, яка не володіє державною мовою, організатор забезпечує синхронний або послідовний переклад такого виступу державною мовою. Особливості супроводу (конферансу) культурно-мистецьких та видовищних заходів в Україні, які проводяться на виконання міжнародних зобов’язань перед Європейською мовною спілкою визначаються домовленістю сторін.
3. Оголошення, афіші, інші інформаційні матеріали про культурно-мистецькі та видовищні заходи, а також вхідні квитки виконуються державною мовою.
4. Театральна вистава іноземною мовою у державному чи комунальному театрі супроводжується субтитрами державною мовою.
5. Мовою музейної справи та мистецьких виставок є державна мова.
Музейний облік у музеях усіх форм власності здійснюється державною мовою.
Інформація про музейні предмети, що демонструються в музеях та на мистецьких виставках, подається державною мовою. Поряд з державною мовою інформація про музейні предмети може дублюватися іншими мовами. В письмовій інформації про музейні предмети напис іншою мовою розміщується нижче або праворуч від напису державною мовою.
Вхідні квитки для відвідування музею чи виставки, публічні оголошення про виставки виконуються державною мовою.
Інформаційна продукція про музей чи виставку виконується державною мовою, а за потреби також іншими мовами.
6. Мовою поширення та демонстрування фільмів в Україні є державна мова.
Фільми (у т.ч. серіали, анімаційні фільми, документальні фільми), вироблені суб’єктами кінематографії України, розповсюджуються та демонструються в Україні з мовною частиною звукового ряду, виконаною українською мовою. В разі використання в мовній частині звукового ряду, виконаній українською мовою, репліки іншими мовами, такі репліки мають бути озвучені чи субтитровані українською мовою. Сумарна тривалість субтитрованих реплік у фільмі не може перевищувати 15% сумарної тривалості всіх реплік у цьому фільмі.
Іноземні фільми розповсюджуються та демонструються в Україні в дублюванні або озвученні українською мовою. Поряд з державною мовою іноземні фільми можуть містити аудіодоріжки іншими мовами. Каталоги відео на замовлення, що надають свої послуги на території України мають забезпечувати аудіодоріжку українською мовою, не пізніше ніж за два місяці після надання доступу до відповідного фільму. Аудіодоріжка українською мовою має завантажуватися за замовленням.
Кінотеатри можуть демонструвати іноземні фільми мовою оригіналу, супроводжуючи субтитруванням українською мовою. Сумарна кількість сеансів демонстрування таких фільмів не може перевищувати 10% від загальної кількості сеансів демонстрування фільмів у кінотеатрі на місяць.
Кіноафіші та вхідні квитки для відвідування кінотеатрів виконуються державною мовою.
7. Мовою туристичного обслуговування є державна мова. Туристичне обслуговування іноземців та осіб без громадянства може здійснюватися іншою мовою - для цього суб’єкти туристичної діяльності організовують окремі туристичні групи.
Стаття 20. Державна мова у сфері телебачення та радіомовлення
1. Мовою телебачення і радіомовлення в Україні є державна мова.
2. Телерадіоорганізації незалежно від форми власності та способу розповсюдження телерадіопрограм і передач здійснюють мовлення державною мовою.
3. Іншомовні телерадіопрограми, передачі та аудіовізуальні твори (або всі іншомовні частини телерадіопрограм , передач та аудіовізуальних творів), які транслюють телерадіоорганізації, озвучуються або дублюються державною мовою, окрім пісень (словесно-музичних творів) з візуальним супроводом або без такого.
4. Якщо під час прямої трансляції телерадіопрограми чи передачі хтось з її учасників послуговується іншою мовою (мовами), телерадіоорганізація забезпечує синхронний або послідовний переклад державною мовою, окрім пісень (словесно-музичних творів).
5. Обсяги та порядок забезпечення частки пісень (словесно-музичних творів) державною мовою в ефірі телерадіоорганізацій регулюється Законом України “Про телебачення і радіомовлення”.
6. З метою задоволення потреб національних меншин, іноземної аудиторії чи з освітньою метою телерадіоорганізації можуть здійснювати мовлення іншими мовами. Сумарна тривалість іншомовних телерадіопрограм і передач не може перевищувати для загальнонаціональних мовників – 10% від часу добового мовлення, для регіональних та місцевих мовників – 20% від часу добового мовлення, а для суб'єктів державного іномовлення України – 60% від часу добового мовлення.
7. Для забезпечення права на доступ до інформації особами, що з вадами слуху, телерадіоорганізації забезпечують переклад на українську жестову мову та/чи субтитрування офіційних повідомлень, у тому числі виступів вищих посадових осіб держави, та інформації про надзвичайні ситуації (попередження та ризик їх виникнення), що становлять загрозу життю та здоров’ю громадян України, а також кіно-, відеофільмів, передач і програм з урахуванням вимог, встановлених Кабінетом Міністрів України. Частка загального обсягу телевізійного добового мовлення, що має бути адаптована для сприйняття особами з вадами слуху шляхом перекладу на українську жестову мову та/чи субтитрування, визначається Законом про телебачення та радіомовлення.
Стаття 21. Державна мова в друкованих засобах масової інформації
1. Видання друкованих засобів масової інформації, зареєстрованих в Україні, здійснюється державною мовою.
2. За бажанням засновника друкованого засобу масової інформації він може видаватися також у двох чи більше мовних версіях, одна з яких – державною мовою. При цьому обсяг, зміст, періодичність версій іншими мовами мають відповідати обсягу, змісту, періодичності версії державною мовою, а тираж української мовної версії має становити не менше 50% сукупного тиражу всіх мовних версій цього друкованого засобу масової інформації.
3. В окремих випадках видання друкованих засобів масової інформації, зареєстрованих в Україні, може здійснюватися офіційними мовами Європейського Союзу.
Стаття 22. Державна мова у книговиданні та книгорозповсюдженні
1. Книжкові видання в Україні видаються державною мовою.
2. На розсуд авторів, видавців книжкове видання може видаватися поряд з державною мовою іншими мовами. При цьому текст, обсяг, зовнішній вигляд книжкового видання іншою мовою має відповідати тексту, обсягу, зовнішньому вигляду книжкового видання державною мовою. Кількість таких мовних версій книжкового видання не обмежена, при цьому тираж книжкового видання державною мовою має перевищувати тираж цього книжкового видання, виданого будь-якою іншою мовою.
3. Положення першої та другої частин цієї статті не поширюються на книжкові видання, видані за кошти державного чи місцевих бюджетів з метою задоволення потреб осіб, що належать до національних меншин, а також на словники та підручники з вивчення мов.
Вичерпний перелік винятків, на які не поширюється дія частин першої та другої цієї статті, встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері книговидання та книгорозповсюдження.
4. З метою захисту національної безпеки та протидії масованому імпорту держава може обмежувати ввезення в Україну книжкових видань мовами, іншими ніж державна.
5. Книжкові видання державною мовою мають постійно становити не менше 50% назв книжкових видань від загальної кількості назв книжкових видань в кожній книгарні, іншому закладі, що здійснює книгорозповсюдження, окрім книгарень, які розповсюджують книжкові видання виключно книги офіційними мовами Європейського Союзу.
6. Держава сприяє виданню та поширенню творів української літератури, перекладу українською мовою іншомовної літератури.
Стаття 23. Державна мова в сфері електронних інформаційних систем
1. Програмне забезпечення з користувацьким інтерфейсом, в тому числі встановлене на товарах, що реалізується в Україні, повинне мати повноцінний користувацький інтерфейс державною мовою. Відсутність повноцінного користувацького інтерфейсу державною мовою є істотним недоліком товару.
2. Користувацький інтерфейс програмного забезпечення державною мовою створюється з використанням української технічної термінології. Стандарти української технічної термінології визначає Національна комісія зі стандартів державної мови.
3. В роботі органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій державної та комунальної форм власності, використовується виключно програмне забезпечення з версією користувацького інтерфейсу державною мовою.
На час створення (закупівлі, перевстановлення) такого програмного забезпечення державною мовою може використовуватися програмне забезпечення з версією користувацького інтерфейсу офіційними мовами Європейського Союзу.
4. Під час закупівлі програмного забезпечення для органів державної влади, підприємств, установ та організацій державної та комунальної форм власності обов’язковою умовою є наявність користувацького інтерфейсу державною мовою, окрім випадків визначених у абзаці другому частині третій цієї статті.
5. Навчальні заклади використовують для освітніх потреб винятково програмне забезпечення з версією користувацького інтерфейсу державною мовою.
6. Інтернет-представництва (в тому числі, інтернет-сайти, сторінки в соціальних мережах тощо) органів державної влади, підприємств, установ та організацій державної та комунальної форм власності, засобів масової інформації, зареєстрованих в Україні, а також приватних підприємств що реалізовують товари та послуги в Україні, виконуються державною мовою. Поряд з версією інтернет-представництв (в тому числі, інтернет-сайтів, сторінок в соціальних мережах тощо), виконаних державною мовою, можуть також існувати версії іншими мовами. Версія українською мовою завантажується за замовчуванням та має не менше за обсягом та змістом інформації, ніж іншомовні версії.
Стаття 24. Державна мова в сфері інформації для загального ознайомлення
1. Інформація для загального ознайомлення (в тому числі оголошення, покажчики, вказівники, вивіски, повідомлення, написи та інша текстова, візуальна та звукова інформація) подається державною мовою та може дублюватися іншими мовами.
Стаття 25. Державна мова в сфері публічних заходів
1. Мовою публічних заходів в Україні є державна мова.
2. В разі, якщо хтось із учасників публічного заходу виступає іншою мовою, організатор забезпечує повноцінний послідовний або синхронний переклад державною мовою.
