Змінюй хід війни! Допомагай ЗСУ!

27.08.14 вторжение войск РФ

  • Автор теми Автор теми CAXAP
  • Дата створення Дата створення
Віталій Портников: про нас домовляються за нашою спиною

Поїздки Лаврова та Герасимова до Берліну і Парижу свідчать, що мова йде про пошук широкомасштабних домовленостей

За останні дні міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров і начальник російського Генштабу Валерій Герасимов зустрілися вже з трьома світовими лідерами. Спочатку вони літали в Єрусалим і проводили переговори з прем'єр-міністром Ізраїлю Беньяміном Нетаньяху. Потім в Берліні спілкувалися з федеральним канцлером Ангелою Меркель. І, нарешті, Париж, де Лавров і Герасимов були прийняті президентом Франції Еммануелем Макроном.

Ці зустрічі і є головним наслідком саміту президентів США і Росії Дональда Трампа і Володимира Путіна в Гельсінкі. Примітно, що на спільній прес-конференції президентів не було взагалі ніякої конкретики. Однак після неї Путін звертається до Нетаньяху, Меркель і Макрона і просить їх зустрітися із російськими візитерами. Причому - в абсолютно безпрецедентному форматі: міністр закордонних справ і начальник Генштабу.

Якби візитери вирушили тільки в Ізраїль, це цілком відповідало б логіці переговорів Трампа і Путіна - забезпечення безпеки Ізраїлю і відведення військ Ірану від Голанських висот було однією з головних публічних вимог Трампа і Путін теж говорив у Гельсінкі про необхідність забезпечити безпеку єврейської держави.

Але поїздки до Берліну і Парижу демонструють, що мова йде про пошук куди більш широкомасштабних домовленостей. Причому не тільки по Сирії, але і по Україні, як вказують практично всі офіційні повідомлення після цих зустрічей.

При цьому взагалі неясно, що відбувається, про що говорять. Навіть після зустрічі в Єрусалимі, з якої з'явилася найбільша кількість витоків, ми не зрозуміли, хто що пропонував і хто на що погоджувався. Міжнародні агенції стверджують, що прем'єр-міністр Ізраїлю відкинув російську пропозицію про відведення іранських військ на 100 кілометрів від Голанських висот. Ізраїльські джерела вказують, що Нетаньяху нічого не відкидав, навпаки - вимагав відводу іранців на 100 кілометрів із подальшим відходом з Сирії. Але це хоча б щось!

Про результати переговорів російського міністра закордонних справ і начальника Генерального штабу у Німеччині і Франції невідомо взагалі нічого! Думаю, не тільки нам - але і українській владі.

Хіба це не можна вважати найважливішим досягненням Путіна після зустрічі з Трампом? Світова політика стає корпоративною, не тільки громадян, але й цілі держави інформують про результати консультацій або не інформують взагалі. Про нашу долю знову намагаються домовитися за нашою спиною.

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


=====================================================

[/URL]
 
Почитала Портникова, шото так на душе стало тяжко.
Сейчас, как никогда, мы(народ) должны сплотиться и пахать на себя, на Армию, на Украину.
 
Тут про воду в глубинке рассеи тож есть.

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.



"Пешком до пенсии": над пропастью во лжи
Про переход длиной 300 километров и вымирающую глубинку



"
Позади 11 дней и 300 километров пути

Так что, чем дольше я ходил, тем больше убеждался, что назвать это безвременье, в котором живет глубинка, девяностыми, будет еще комплиментом. Какими "прорывами" и "рывками" грезят чиновники – совершенно непонятно. В большинстве городов и весей страны люди озабочены банальным выживанием. И против повышения пенсионного возраста были все, с кем я общался: крестьяне, дальнобойщики, продавцы в придорожных магазинах, собиратели земляники, что торгуют на обочинах. "Сейчас зуб вылечить – несколько тысяч вынь да положи, а откуда они у людей?" – жаловались мои собеседники.

Я же проходил не по швейцарским деревням, где люди в сельских магазинах берут товар просто так – без продавца оставляя деньги в корзинке. Мрачно? Увы, это констатация фактов, увиденных своими глазами и протоптанных своими ногами – в пути по пропасти."
 
Здрасте.
Я вам сейчас маленько зрады подкину. Хуево, что в 14-м арта ходила работать без прикрытия, в тройне хуево, что это и поныне. На моей памяти, пехота прикрывать собралась нас один раз, да и то "потерялась" через пару километров.
Все, сука, на авось.
 
А консолидация внутри Украины нужна, это да.
Не знаю, может и боян.
Есть такой Юрий Макаров, не совсем однозначная фигура, особенно после "За рибу гроші 1,2,3". Мне нравится даже больше Портникова, после его (Портникова) "клонирования"))
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


Важко висловитися краще за мого товариша Євгена Глібовицького: «Незалежність — не гарантована даність, а набір обов’язків громадян зі створення та підтримки інституцій. Інституцій, без яких неможливе безпечне життя й власний, ще не вписаний до Конституції, але дуже справжній pursuit of happiness [≈ прагнення щастя — англ.]»
Это финал статьи.
А там есть еще
Психотравма від рабства в різних людей у різних спільнотах визначається по-різному. Для когось це звичка покладати всі надії на доброго царя, хана, президента. Для когось, навпаки, схильність закритися від великого, складного й суперечливого світу, бачити в усіх, крім найближчих сусідів по колишньому бараку, припустімо, родичів і кумів, потенційного ворога. У Росії вивели ворога за дужки (кордони) й навчилися обожнювати національного лідера аж до готовності повалитися перед ним на коліна під камери. В Україні, навпаки, відштовхують кожного, хто перебуває за межами вузького кола «своїх», підозрюють його в усіх гріхах і транслюють свою підозру на цілу країну. Наслідки протилежні, генеза одна: безнадійна архаїка.
Це добре, що в нас неможливий Путін. Але виходить, що в нас неможливий будь-який інший президент, будь-яка інша влада. Конкретний зміст і конкретна особа чи особи не мають принципового значення. «Та хіба ж може бути з Назарета що добре?» (Ів., 1, 46). Глибока недовіра й неготовність співпрацювати з державою в будь-яких її іпостасях — це рамка, а зрадофільство й готовність звинуватити будь-якого опонента з будь-якого приводу в порохоботстві — окремий прояв.

______________
Поза жодним сумнівом, інформаційний порядок денний у країні значною мірою визначається ворожою пропагандою, фахівці навчилися відстежувати ланцюжки того чи іншого меседжу аж до першоджерела. Але те, що в суспільстві є запит на погані новини стосовно державних інституцій, теж факт. Покоління українців марили власною державою не задля того, щоби втопити її в безвідповідальній істериці. Вважати кожного ближнього, а надто того, хто над тобою, лайном — типова складова посттоталітарного або, якщо хочете, посттравматичного синдрому. Державу слід критикувати, тримати під контролем, блокувати соціальні ліфти для покидьків… Але ненавидіти?!
 
:
Почитала Портникова, шото так на душе стало тяжко.
Сейчас, как никогда, мы(народ) должны сплотиться и пахать на себя, на Армию, на Украину.

:іржач::іржач::іржач:
e6bcdj.webp
:браво::браво::браво:
 
На моей памяти, пехота прикрывать собралась нас один раз, да и то "потерялась" через пару километров.
Все, сука, на авось.
Надеюсь, военную тайну не спрошу.
Насколько я понял, в том посте акцент на том, что ортиллерия выдвинулась буквально впритык к линии разграничения. Но сейчас-то немного не так? Или нет?
Ну и я не знаю, как организуется у артиллеристов непосредственное прикрытие и наземная оборона. В смысле, чьими силами.
 
Есть и хорошие новости :)

[/URL]
 
Почитала Портникова, шото так на душе стало тяжко.
Да ну, скорее наоборот. Все эти многоходовочки Хуйла мы наблюдали много раз.
Любой движ со стороны Мордора, кроме военного на Донбассе, считаю полезным.
Лавров и Герасим удивительно экстравагантная пара, как для послов Великого Мордора:D
Мы давно тут себе решили, шо Хуйло с рабсиянами готовы до бесконечности терпеть санкционную удавку
в ожидании "переговоров о разделе мира" на равных. А тут - хуяк- ломанулась Гора к Мухаммеду:confused::D
Значит у бесконечности тоже бывает конец и возможно шо то будет..
Или же теперь Запад прикинется Горой, шо было бы логично.
 
Надеюсь, военную тайну не спрошу.
Насколько я понял, в том посте акцент на том, что ортиллерия выдвинулась буквально впритык к линии разграничения. Но сейчас-то немного не так? Или нет?
Ну и я не знаю, как организуется у артиллеристов непосредственное прикрытие и наземная оборона. В смысле, чьими силами.

Как как? Своими силами. Просто когда мы работаем, то ничего не видим и не слышим, нас прикрывать надо. Для этого и существует пехотное прикрытие, которое должно "закрыть" район огневых от всяких непотребных особей. В марте 17-го из-за отсутствия прикрытия диверы из соседней посадки спокойно подняли квадрик и навели свою арту, да так наводили, что сопровождали огнем уходящие машины. Тогда у меня Игорек, командир орудия, погиб.
 
«Указ семь-восемь». Как в СССР расстреливали детей.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
 
Назад
Зверху Знизу