Юля + Онищенко = ?..
Дмитро Калинчук
Опубліковано
12 липня 2016
«Справа Онищенка» цікава у першу чергу валом інформації, який її супроводжує.
Неупередженому читачеві в цьому потоці важко збагнути, хто кому доводиться Паньком? Тимошенко Онищенку? Онищенко Циганкову? Циганков Холодницькому? Що взагалі то за справа, і як до неї дотичні чинні народні депутати?
Але почнемо з початку.
Погазували…
15 червня у офісі народного депутата фракції «Воля Народу» Олександра Онищенко відбувся обшук.
Синхронно сталося 37 обшуків по всій країні — у Києві, Львові та Дніпрі. Того ж дня керівники Національного Антикорупційного бюро Артем Ситник і Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький під час прес-конференції заявили, що подали до Генпрокуратури подання на зняття депутатської недоторканості з народного депутата Олександра Онищенко, якого назвали ініціатором схеми з розкрадання грошей від оборудок з газом, добутим державною компанією «Укргазвидобування».
Олександр Онищенко (до кінця 90-х — Кадиров, наразі він носить дівоче прізвище матері, тоді як сама мати — свого чоловіка) — людина з бурхливою біографією.
Колишній військовослужбовець, колишній нардеп від Партії Регіонів, президент Федерації Кінного спорту України, учасник Олімпійських ігор, власник головного конкурсу краси «Місс Україна» — такий короткий перелік його здобутків.
Лишаються непідтвердженими чутки про його зв’язок у 90-х з ОПГ Киселя. Натомість загальновідома любов Онищенка до гарних жіночок — він був одружений з топ-моделлю Ксенією Кузьменко і ледь не став чоловіком іншої том-моделлі — Сніжани Онопко.
Що ж закидають цій людині, очевидно — успішній з усіх боків?
У 2013 р., ще за президентства Віктора Януковича, була створена схема, за якою компанії «Карпатнадраінвест», «Надра Геоцентр» і «ХАС» видобували газ разом з державним «Укргазвидобуванням» згідно угоди про спільний видобуток.
Газ мав продаватися через біржу.
Стараннями власників перелічених компаній в ланцюг продажу були введені фейкові біржі, як висловився директор НАБУ Артем Ситник — такі, що в кращому разі мали один кабінет, або — жодного. Йдеться про Товарні біржі «Центр» та «Львівська універсальна».
Біржі виставляли ціну — 2640 грн за тис. м. куб. За цією ціною газ купували переможці торгів — компанії «Газ Транс Груп», «Київпромзбут», «Екселент, ЛТД», «Газтранспроект», «Нафтогаз трейд», «Морісель груп» та «Ленстер компані». Перелічені компанії мали би бути неймовірно прибутковими, бо газ, куплений по 2640 грн, вони тут же продавали кінцевим споживачам за ціною 6900 грн за тис. м. куб., при ринковій вартості 7058 грн.
4260 грн чистого прибутку на кожній тисячі кубів — так можна жити!
Щоправда, гроші на підприємствах не затримувалися — через цілу низку схем вони виводилися на фейкові підприємства, а з них — в офшори або на конвертаційні центри.
Про обсяги газу, який винахідливі ділки зуміли «крутнути» за цією схемою, говорить той факт, що НАБУ вже зараз оголосила про виведення фірмами прокладками 1,6 млрд грн. І це — не межа.
Ще 1,3 млрд грн. фірми-партнери «Укргазвидобування» заборгували державі як платню за ренту. Виплату вони затягували зі зрозумілих причин — з минулого року у Верховній Раді ламалися списи щодо закону про зменшення рентної платні, головним ініціатором була ВО «Батьківщина» Юлії Тимошенко.
Але й це не межа.
Справа в тому, що засновниками фірм-партнерів «Укргазвидобування» — компаній «Карпатнадраінвест», «Надра Геоцентр» і «ХАС» виступали не громадяни України, а фірми, зареєстровані в офшорах. Тож їхні прибутки так само виводилися за місцем реєстрації і там же оподатковувалися. Але й це — не все.
Коня кують — жаба ногу підставляє. Крім перелічених компаній на державній компанії паразитували і менші фірми. Наприклад, компанія «Цефей», користуючись статусом оператора спільної діяльності при видобутку газу з «Укргазвидобуванням», фактично привласнювала гроші від реалізації ресурсу видобутого разом з держпідприємством. Хоча за угодою вона мала право забирати лише частину видобутого газу.
До чого тут Онищенко, запитаєте ви?
Ну, по-перше, саме його названо організатором схеми.
По-друге, саме він та його мати Інесса Кадирова виступають співзасновниками офшорних фірм, які, у свою чергу, були засновниками вже згаданих «Карпатнадраінвест», «Надра Геоцентр» і «ХАС».
Саме він контролював згаданий «Цефей».
Зрештою — нескладно здогадатися, чиї люди керували фейковими біржами та компаніями – переможцями торгів, які робили вдалий бізнес, купуючи по 2640, а продаючи по 6900.
Або грай та співай, або – гроші вертай
Нема нічого дивного в тому, що така схема, існуючи тривалий час, не викликала питань.
В державі існувало кілька цін на газ: окремо — ринкова для підприємств, окремо — для держпідприємств, які ніби забезпечують газом населення (до речі, на 100% давно не забезпечують, в кращому разі на 2/3).
Все виглядало ніби природньо. Держкомпанія продає газ через біржу трохи дорожче, ніж населенню, кінцеві споживачі купують трохи дешевше за ринкову ціну — ну хіба не ідилія? Кого цікавить, що різницю мусить покривати бюджет, тобто платники податків?
Проте, як відомо, де знаходяться великі гроші, там завжди знаходяться ті, хто хоче ними заволодіти. Простіше кажучи, схему мусив кришувати хтось високопосадовий.
В часи Януковича, в нардепа від ПР Онищенка з «дахом» проблем бути не мусило, варто згадати, що видобуток газу — це була парафія колишнього міністра, а нині втікача Ставицького. Відома журналістка, а нині народний депутат Тетяна Чорновіл взагалі заявила, що Онищенко став спадкоємцем газового бізнесу самого екс-президента Віктора Януковича.
Після Революції Гідності умови змінилися.
І отут спливло ім’я Юлії Тимошенко. Екс-прем’єра неодноразово звинувачували в лобіюванні інтересів Олександра Онищенко в обмін на фінансування останнім ВО «Батьківщини». Які ж доводи наводилися?
Людину, яка тривалий час курирувала все, що пов’язане з видобутком корисних копалин, тобто колишнього міністра екології Ігора Шевченка, ледь не відверто називали людиною Олександра Онищенко.
Його це згубило, зрештою.
Коли під час пожежі у Василькові на нафтобазі мережі «БРСМ» міністр Шевченко терміново вертався в Україну, свій літак йому надав Онищенко. Історія потрапила до Олега Ляшка, його фракція здійняла скандал у ВР (переліт приватним літаком — це корупція в чистому вигляді), і Шевченко мусив піти у відставку. Все було би добре, але міністром Шевченко був призначений за квотою… ВО «Батьківщина». За твердженням «Української правди» —не за так.
Той факт, що Юлія Володимирівна може співпрацювати з колишніми політичними противниками (саме молитвами керівництва ПР вона два роки топтала зону) та брати колишніх противників в свою команду, не здивує нікого, хто гарно знає її реальну політичну біографію (а не ту, що поширюють прибічники).
Подібних прикладів чимало наведено в книзі «Макуха» авторства відомого письменника та колишнього народного депутата від БЮТ Дмитра Чобота (автора книги «Нарцис» про Віктора Медведчука).
У червні минулого року у лобіюванні інтересів Олександра Онищенка Юлію Тимошенко звинуватила вже згадана нардеп Тетяна Чорновол.
Ішлося про рентну платню на видобуток природного газу — Тимошенко доводила і доводить, що зменшення ренти дозволить знизити ціни на газ для населення.
Пристрасті через ренту з новою силою запалали в парламенті у листопаді минулого року. Тоді головним опонентом Тимошенко виступив прем’єр Арсеній Яценюк, який неодноразово заявляв, що саме з рентних платежів уряд виплачує субсидії. Фракція БПП прийняла соломонове рішення, голоси «за зменшення тарифів» дала — але рівно стільки, аби рішення не було прийняте.
«Ви мене кинули!» — горлали президентській політсили водночас і Яценюк, і Тимошенко.
Парадокс: відстоюючи зменшення рентних платежів, Тимошенко захищає інтереси не тільки Онищенка, а й Ігоря Коломойського, Віктора Пінчука, Юрія Бойка та Дмитра Фірташа — їхні компанії теж працюють за схожими схемами.
З новою силою про зв’язок між Тимошенко і Онищенко заговорили після обшуків в офісі нардепа, коли Юлія Тимошенко назвала цю справу замовною і направленою на відбирання бізнесу Онищенка.
Подейкували, що, захищаючи Онищенка, Тимошенко захищає себе саму. «Я можу з упевненістю говорити, що Тимошенко була натхненником схеми, за якою працював Онищенко» — заявив в інтерв’ю «ЕспресоTV» екс-нардеп і політолог Тарас Чорновіл.
Дійшло до курйозу.
Нардепи Юлія Тимошенко і Олег Ляшко заявляли про відбирання бізнесу Онищенка, при тому, що сам Онищенко неодноразово стверджував, що відколи він став депутатом, він не має ніякого бізнесу.
Під час голосування за зняття з Онищенка депутатської недоторканості Тимошенко все ж таки зберегла інтригу — проголосувала «так».
Але зразу ж по голосуванню почався серіал «блокування трибуни ВР» з тою самою вимогою — зменшення ціни на газ для населення, читай — збереження «трьох різних цін» і зменшення ренти.
Очевидно, віддавши в жертву самого Онищенко, Тимошенко б’ється за збереження умов, за яких «схеми Онищенка» можуть існувати.
Можливо — і не тільки схеми.
Лише початок?
Експерти не мають наразі єдиної думки про те що сталося — різноманіття оцінок коливається від «постановка про імітацію боротьби з корупцією» до «нарешті почалося!»
Тим не менше представники чинної влади всіма силами доводять — справа Онищенка не виняток, далі буде. «По 4,5-5 тисяч гривень з тисячі кубометрів потрапляли до кишені цієї людини. Я гадаю, в найближчий час ми дізнаємося про 10-12 родин, які на цьому заробляли», — заявив народний депутат від «Блоку Петра Порошенка» Вадим Денисенко.
Сповнений оптимізму також політолог Володимир Фесенко.
«Перший пішов, але не останній. Будуть інші, і НАБУ, і Генпрокуратура вкрай зацікавлені показувати результат. Ми вступаємо в період боротьби з корупцією» — заявив він у в інтерв’ю виданню «Сегодня.ua».
На увагу заслуговує реакція й «постраждалої сторони».
Очевидно, ситуація з Онищенком мусить налякати не тільки його колишніх партнерів, а й всіх, хто годувався з таких самих схем, і в першу чергу — його колишніх однопартійців з ПР. На цьому тлі вельми показовою виглядає заява нардепів від «Опозиційного блоку» про їхню готовність скласти мандати і відправити Верховну Раду на переобрання.
Шантаж?
Не варто нехтувати і тим «зеленим шумом» в ЗМІ, про який я вже писав на початку, і який явно забалакує справу, з метою повністю дезорієнтувати наших громадян.
Тут процитую рядки з книжки вже згаданого екс-нардепа від БЮТ Дмитра Чобота:
— Як тільки Ю. Тимошенко опиняється у центрі серйозного протистояння і конфлікту, одразу ж виникає один або ціла серія скандалів, які відволікають увагу від першопричини і самої жінки з косою. Ці відволікаючі скандали завжди торкалися опонентів Ю. Тимошенко, їх звинувачували у багатьох гріхах, але ось що цікаво: надумані звинувачення ніколи не мали жодних серйозних наслідків, і жодне звинувачення навіть до суду не дійшло. Просто скандал перекривали іншим скандалом. Подібним чином гасять великі лісові пожежі — зустрічною пожежею.
Нічого не нагадує?
Очевидно, незалежно від подальших планів влади, її опоненти сприймають вже зроблені кроки цілковито всерйоз і намагаються діяти на випередження.
А це само по собі відповідає на запитання, чіпляє «справа Онищенка» їхні інтереси, чи ні?