Статус: Офлайн
Реєстрація: 07.12.2009
Повідом.: 19667
Реєстрація: 07.12.2009
Повідом.: 19667
А можно просто ВСЕМ сейчас прекратить?
Вот, просто взять и ПРЕКРАТИТЬ!
Он был не прав тогда. Он искренне извинился. Признал.
Каждый божий день кто-то кого-то поучает. Заипало.
И, главное, каждый считает, что он, поучая, НЕ принимает участия в сраче. Ага канешна)))
А оппонент ВСЕГДА считает, что именно он НЕ срется, а защищается.
Ага, канешнажэш-2)))
Два хохла - три гетьмана, йопта
Всем - пис! Иначе нам всем - писденс((
Тарас Чорновіл
1 год ·
Демократична опозиція, кажете? З фракції Самопомочі за бажання мати право на власну думку виключили нардепа Наталію Веселову. Нагадаю, вона не підтримала відверто провокаційну й проросійську позицію фракції та проголосувала за президентський законопроект щодо Донбасу. Це вже далеко не перше вигнання інакодумців із "найдемократичнішої" фракції.
А ще, пригадую, Березюк щось розповідав про "тотальну атаку на свободу слова". Тут уже і я мав змогу двічі переконатися в їхньому власному "димократизмі". Андрій Садовий, коли ще тільки займався бізнесом, а про владу лише мріяв, створив свою локальну медіа-імперію. Що і як у нього тепер функціонує у Львові, не моніторив, а от київський ресурс каналу "24" ще певний час дивився. І не тільки дивився, але й бував там гостем до певного часу. Канал цей перебуває під управлінням вірного соратника Садового Андрейка. Добре його знаю, ніби адекватний чоловік, але ж навряд чи самостійний, хоча таку річ, як самоцензура теж ніхто не скасовував.
Так от, повторюся, колись мене часто запрошували на "24", коли я ще стримано-позитивно чи нейтрально відгукувався про Самопоміч і Садового. Коли розкритикував Андрія Івановича за "позицію страуса" під час урядової кризи, раптом зник із гостьового списку. І це при тому, що стараюся дотримуватися неписаної етики - на конкретному каналі не нападати на його власників - Садового на його ресурсах ніколи не зачіпав.
І от раптом через майже півтора року якась необачна гостьова редакторка таки мені зателефонувала й обережно запитала, чи не міг би я до них прийти на програму про майбутнє Саакашвілі. Але превентивно перепитала: "А яка ваша позиція?" Коли коротко окреслив свою позицію, хвилинку панувало вимушене мовчання, а потім так розгублено: "Ну ви ж розумієте... я пораджуся й передзвоню..." Ага, досі радиться.
Отака свобода слова й самовираження.
Тарас Чорновіл
10 хв ·
За всім оцим "шоу косовороток та кокошників" (ну це я вже Петра Порошенка майже процитував) ми якось пропустили мимо уваги надзвичайно хороші результати в нинішній Раді цього тижня. Це, до речі, одна з причин, чому не варто її дочасно розганяти - нинішні, коли їм пару разів під зад копняка дати, таки спроможні приймати потрібні країні рішення. А потенційна наступна (станом на цей період) Рада, якщо соціологи не обманюють, навіть на формальну коаліцію навряд чи спроможеться, про які вже там реформи говорити.
Тож без надмірної деталізації вартує оглянутися, що все ж проголосували в Раді цього тижня. Поки що допис №1 - про перше важливе досягнення минулого пленарного тижня.
Спершу зі скандалами й кількома неприємними аспектами пройшла таки процесуальна реформа (її не дуже точно називають ще судовою). Але головне - відкрито шлях для присяги нового складу Верховного Суду й переходу до заміни всього складу судів двох нижчих рівнів. Ті, кого нинішня корумпована й паралізована система задовольняє, розказували купу страшних історій про "драконівські" норми закону. Мовчать про те, що основні перестоги надумані й переважно можуть стосуватися тих поодиноких справ, де судяться представники нашого політичного класу. Насправді ж, проблеми виникнуть у недобросовісних відповідачів, які нині роками затягують процеси. Якраз прості громадяни, які не можуть найняти наддорогих адвокатів на зразок Сердюка чи Власенка, сьогодні не мають шансів відстояти свої права, а з реформою такі можливості значно зростають. Найчастіше наші крикливі політики захищають себе самих, але прикриваються гучними лозунгами про народну справедливість.
А ще дуже неприємно виглядає вся ця істерія навколо кількох сумнівних нових суддів ВСУ. Зараз майже весь склад абсолютно одіозний, а в новому складі навіть рада з доброчесності чітко визнає, що до 80% взагалі нема застережень, а щодо решти зауваження дуже неоднозначні. Не виключаю, що певна кількість недобропорядних суддів таки проникли, але той крик, який знімають окремі політики та любі друзі Ситника, дискредитуючи весь майбутній склад суду й ні словом не згадуючи нинішній, пригодований - це вже вершина ницості.
Але добре, що всупереч такому запеклому опору реакційних сил минулого (вічно ті самі Родіна-Батьківщина, Самопоміч та Свобода), комплекс законів таки було прийнято. Одна серйозна проблема, що виникла, пов'язана з поправкою Лозового щодо скорочення термінів. Я вже писав, що саме через затятий саботаж реваншистів процес прийняття перетворився на повний хаос - так і пролізла дуже недоречна поправка в загальному списку, який озвучував Князевич перед фінальним голосуванням. Ті, хто бачили, як ця поправка пройшла в закон, на екстра-політичні закиди всяких наємів чи чумаків хіба пальцем біля скроні порутять, але щось із цим таки робити треба. Піддавати ризику конче необхідний закон ніхто не стане, але є інший прийнятний варіант - Президент підписує зміни до кодексів і одночасно вносить в Раду невідкладний законопроект про скасування сумнівної норми.
У будь-якому випадку це таки була перемога здорового глузду над мракобіссям та авантюризмом.
Вот, просто взять и ПРЕКРАТИТЬ!
Он был не прав тогда. Он искренне извинился. Признал.
Каждый божий день кто-то кого-то поучает. Заипало.
И, главное, каждый считает, что он, поучая, НЕ принимает участия в сраче. Ага канешна)))
А оппонент ВСЕГДА считает, что именно он НЕ срется, а защищается.
Ага, канешнажэш-2)))
Два хохла - три гетьмана, йопта
Всем - пис! Иначе нам всем - писденс((
Тарас Чорновіл
1 год ·
Демократична опозиція, кажете? З фракції Самопомочі за бажання мати право на власну думку виключили нардепа Наталію Веселову. Нагадаю, вона не підтримала відверто провокаційну й проросійську позицію фракції та проголосувала за президентський законопроект щодо Донбасу. Це вже далеко не перше вигнання інакодумців із "найдемократичнішої" фракції.
А ще, пригадую, Березюк щось розповідав про "тотальну атаку на свободу слова". Тут уже і я мав змогу двічі переконатися в їхньому власному "димократизмі". Андрій Садовий, коли ще тільки займався бізнесом, а про владу лише мріяв, створив свою локальну медіа-імперію. Що і як у нього тепер функціонує у Львові, не моніторив, а от київський ресурс каналу "24" ще певний час дивився. І не тільки дивився, але й бував там гостем до певного часу. Канал цей перебуває під управлінням вірного соратника Садового Андрейка. Добре його знаю, ніби адекватний чоловік, але ж навряд чи самостійний, хоча таку річ, як самоцензура теж ніхто не скасовував.
Так от, повторюся, колись мене часто запрошували на "24", коли я ще стримано-позитивно чи нейтрально відгукувався про Самопоміч і Садового. Коли розкритикував Андрія Івановича за "позицію страуса" під час урядової кризи, раптом зник із гостьового списку. І це при тому, що стараюся дотримуватися неписаної етики - на конкретному каналі не нападати на його власників - Садового на його ресурсах ніколи не зачіпав.
І от раптом через майже півтора року якась необачна гостьова редакторка таки мені зателефонувала й обережно запитала, чи не міг би я до них прийти на програму про майбутнє Саакашвілі. Але превентивно перепитала: "А яка ваша позиція?" Коли коротко окреслив свою позицію, хвилинку панувало вимушене мовчання, а потім так розгублено: "Ну ви ж розумієте... я пораджуся й передзвоню..." Ага, досі радиться.
Отака свобода слова й самовираження.
Тарас Чорновіл
10 хв ·
За всім оцим "шоу косовороток та кокошників" (ну це я вже Петра Порошенка майже процитував) ми якось пропустили мимо уваги надзвичайно хороші результати в нинішній Раді цього тижня. Це, до речі, одна з причин, чому не варто її дочасно розганяти - нинішні, коли їм пару разів під зад копняка дати, таки спроможні приймати потрібні країні рішення. А потенційна наступна (станом на цей період) Рада, якщо соціологи не обманюють, навіть на формальну коаліцію навряд чи спроможеться, про які вже там реформи говорити.
Тож без надмірної деталізації вартує оглянутися, що все ж проголосували в Раді цього тижня. Поки що допис №1 - про перше важливе досягнення минулого пленарного тижня.
Спершу зі скандалами й кількома неприємними аспектами пройшла таки процесуальна реформа (її не дуже точно називають ще судовою). Але головне - відкрито шлях для присяги нового складу Верховного Суду й переходу до заміни всього складу судів двох нижчих рівнів. Ті, кого нинішня корумпована й паралізована система задовольняє, розказували купу страшних історій про "драконівські" норми закону. Мовчать про те, що основні перестоги надумані й переважно можуть стосуватися тих поодиноких справ, де судяться представники нашого політичного класу. Насправді ж, проблеми виникнуть у недобросовісних відповідачів, які нині роками затягують процеси. Якраз прості громадяни, які не можуть найняти наддорогих адвокатів на зразок Сердюка чи Власенка, сьогодні не мають шансів відстояти свої права, а з реформою такі можливості значно зростають. Найчастіше наші крикливі політики захищають себе самих, але прикриваються гучними лозунгами про народну справедливість.
А ще дуже неприємно виглядає вся ця істерія навколо кількох сумнівних нових суддів ВСУ. Зараз майже весь склад абсолютно одіозний, а в новому складі навіть рада з доброчесності чітко визнає, що до 80% взагалі нема застережень, а щодо решти зауваження дуже неоднозначні. Не виключаю, що певна кількість недобропорядних суддів таки проникли, але той крик, який знімають окремі політики та любі друзі Ситника, дискредитуючи весь майбутній склад суду й ні словом не згадуючи нинішній, пригодований - це вже вершина ницості.
Але добре, що всупереч такому запеклому опору реакційних сил минулого (вічно ті самі Родіна-Батьківщина, Самопоміч та Свобода), комплекс законів таки було прийнято. Одна серйозна проблема, що виникла, пов'язана з поправкою Лозового щодо скорочення термінів. Я вже писав, що саме через затятий саботаж реваншистів процес прийняття перетворився на повний хаос - так і пролізла дуже недоречна поправка в загальному списку, який озвучував Князевич перед фінальним голосуванням. Ті, хто бачили, як ця поправка пройшла в закон, на екстра-політичні закиди всяких наємів чи чумаків хіба пальцем біля скроні порутять, але щось із цим таки робити треба. Піддавати ризику конче необхідний закон ніхто не стане, але є інший прийнятний варіант - Президент підписує зміни до кодексів і одночасно вносить в Раду невідкладний законопроект про скасування сумнівної норми.
У будь-якому випадку це таки була перемога здорового глузду над мракобіссям та авантюризмом.
