Статус:
Offline
Реєстрація: 16.04.2009
Повідом.: 3368
Реєстрація: 16.04.2009
Повідом.: 3368
- 🟡 07:38 Відбій тривоги в Харківська область.Зверніть увагу, тривога ще триває у:- Куп’янський район- Харківський район- Липецька територіальна громада- Вовчанська територіальна громада#Харківська_область
- #1
Образец иска по ПКМУ №366
Окружний адміністративний суд міста Києва
01025 Україна, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
Позивач:
Фізична особа – підприємець
Пупкін Сан Санич
Поштова адреса: 61000, м. Харків, вул. 100-ліття свободи підприємницької діяльності, 1
Номер засобу зв'язку:
тел.: +38(090)333-22-33
Адреса електронної пошти: sііі*uk.net
Відповідач:
Кабінет Міністрів України
Поштова адреса:
01008 Україна, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2
Номер засобу зв'язку:
тел.: +38 (044) 254-05-84
Адреса електронної пошти: pr*kmu.gov.ua
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про визнання незаконною Постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 року № 366 «Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування» та її скасування
Я Пупкін Сан Санич, є фізичною особою – підприємцем, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця Серія В00 № 000000 від 25 лютого 2000 року (копія додається). Здійснюючи підприємницьку діяльність я одержав у встановленому порядку Свідоцтво про сплату єдиного податку Серія Є № 000000 з терміном дії свідоцтва з 1 січня 2009 року (копія додається).
14 квітня 2009 року Кабінетом Міністрів України (тут і надалі – "Відповідач") було прийнято Постанову № 366 «Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування» (тут і надалі надалі – "Постанова", копія додається), яку опубліковано у виданні «Урядовий кур'єр» від 30.04.2009 - № 78.
Постановою передбачено, зокрема, обов’язок фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) (тут і надалі – Платники), та членів сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні такими суб'єктами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, щодо сплати страхових внесків у порядку, визначеному Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", але з урахуванням того, що сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менш як один мінімальний розмір страхового внеску за кожну особу та не більш як один розмір страхового внеску, обчисленого в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Згідно пункту 3 зазначена Постанова набрала чинності з 1 травня 2009 року.
Вважаю, що Постанова не відповідає чинному законодавству України та порушує права фізичних осіб – підприємців. Враховуючи що я є підприємцем і платником єдиного податку і те, що Постанова буде застосована безпосередньо до мене, та відповідно до частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року № 2747-IV (далі – "КАС України"), я оскаржую Постанову в судовому порядку.
При прийнятті Постанови Відповідач порушив вимоги чинного в Україні законодавства, а саме:
1) Конституції України, прийнятої на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР (надалі – "Конституція України");
2) Указу Президента України від 03 липня 1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (надалі – "Указ 727/98");
3) Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування»;
4) Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2063-III «Про державну підтримку малого підприємництва»
5) Закону України від 16 травня 2008 року № 279-VI «Про Кабінет Міністрів України»;
6) Указу Президента України 12 травня 1998 року № 456/98 «Про державну підтримку малого підприємництва»;
7) Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
8) Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»;
9) Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV.
1. Щодо порушень Конституції України.
Дії Відповідача щодо прийняття Постанови порушують наступні норми Конституції України:
– Частини другої статті 92, згідно якої:
Виключно законами України встановлюються: - система оподаткування, податки і збори;
Оскільки Постанова є актом Кабінету Міністрів України і не є Законом, то і встановлювати додаткові відрахування (сплату страхових внесків) до Пенсійного фонду України (крім тих, що відраховуються за приписами Указу 727/98) Відповідач не мав права та повноважень;
– Статті 19, відповідно до якої:
„Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.”
Порушення даної норми підтверджується викладеними обставинами щодо статті 92 Конституції України, оскільки Відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто по суті прийняв нормативно-правовий акт, якого не мав права приймати, оскільки питання щодо визначення податків і зборів не віднесено до його компетенції й повноважень;
– Частини третьої статті 22, відповідно до якої:
„При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.”
Видаючи Постанову, Відповідач фактично змінив положення встановлені Указом 727/98, та звузив права надані платникам єдиного податку цим указом, не маючи на те законних підстав;
Слід також зазначити, що компетенція та повноваження Кабінету Міністрів України встановлені Конституцією України (Розділ VI Конституції України) та Законом України від 16 травня 2008 року № 279-VI «Про Кабінет Міністрів України». А ні Конституцією України, ні Законом України «Про Кабінет Міністрів України», ні будь-яким іншим з діючих Законів України не передбачено втручання Кабінету Міністрів України в податкову політику. Згідно статті 116 Конституцій України, Кабінет Міністрів України лише забезпечує проведення такої політики і не більш того.
2. Щодо порушень Указу Президента України від 03 липня 1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»
Слід зазначити, що Указ 727/98 був виданий відповідно до пункту 4 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України і на сьогодні, оскільки Закон «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» так і не був прийнятий Верховною Радою України, практично, має силу закону.
Постанова порушає такі норми Указу 727/98:
Абзацу сьомого пункту 2, яким передбачається:
“Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:
- до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;”
Натомість, Відповідач своєю Постановою Зобов`язує платників єдиного податку сплачувати додаткові страхові внески;
Пункт 6, що визначає:
“Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):
- збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;”
Отже, Постановою було введено не передбачені відрахування (страхові внески) до Пенсійного фонду України, від сплати яких платник єдиного податку звільнений Указом 727/98 .
3. Про порушення Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування»
Видаючи Постанову Відповідач порушив наступні норми цього Закону:
Стаття 1, згідно якої :
„Встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.
...
Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.”
Стаття 3, якою обумовлені принципи побудови системи оподаткування, встановлює:
“компетенція - встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;”
Стаття 7, що передбачає порядок встановлення податкових ставок:
“Ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до законів України про оподаткування і не змінюються протягом бюджетного року, за винятком випадків, пов'язаних із застосуванням антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів відповідно до законів України.”
Тобто Відповідач не мав повноважень своєю постановою встановлювати додаткові відрахування (страхові внески) до Пенсійного фонду України.
4. Щодо порушень Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2063-III «Про державну підтримку малого підприємництва»
Відповідач прийнявши Постанову порушив наступні вимоги даного закону:
Пункт 3 статті 5, яким встановлено:
“Державна підтримка малого підприємництва здійснюється за такими напрямами:
3) запровадження спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності;”
Натомість Відповідач, нехтуючи зазначеними приписами, своєю Постановою ввів додаткові, крім передбачених для суб'єктів спрощеної системи оподаткування – фізичних осіб – платників єдиного податку, відрахування (сплату страхових внесків) до Пенсійного фонду України, що жодним чином не свідчить про підтримку малого підприємництва і не забезпечує реалізацію права особи на сплату єдиного податку, а лише посилює нічим необгрунтоване податкове навантаження;
Стаття 11, згідно якої:
“Для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає:
заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку;”
З огляду на норми, які запроваджуються Постановою, Відповідач навпаки встановлює додаткові, ніж визначено законодавством щодо спрощеної системи оподаткування, відрахування (страхові внески) до Пенсійного фонду України.
5. Про порушення Закону України від 16 травня 2008 року № 279-VI «Про Кабінет Міністрів України»;
Відповідачем не були дотримані і такі норми Закону України від 16 травня 2008 року № 279-VI «Про Кабінет Міністрів України»:
Частини першої та другої статті 3, відповідно до яких:
„1. Діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості.
2. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.”
В той же час, факт прийняття Постанови свідчить про те, що діяльність Відповідача щодо її прийняття не грунтувалась на вказаних принципах, оскільки прийняття актів законодавства щодо податків та зборів належить до компетенції та повноважень Верховної Ради України;
Частини першої статті 19, яка передбачає:
„1. Діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України”
Натомість прийняття Постанови підтверджує нехтування вказаними вище нормами Конституції України, законів України та актів Президента України;
Частина перша статті 52, згідно якої:
„1. Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.”
Але Відповідач видав Постанову не на основі, а всупереч вказаним нормативно-правовим актам.
6. Щодо порушень Указу Президента України 12 травня 1998 року №456/98 «Про державну підтримку малого підприємництва»;
Як видно із преамбули данного Указу він виданий відповідно до пункту 4 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України. За змістом вказаної норми Президент України протягом трьох років після набуття чинності Конституцією України має право видавати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем'єр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної Ради України в порядку, встановленому статтею 93 цієї Конституції.
Відповідач прийнявши Постанову порушив наступні вимоги Указу Президента України № 456/98:
- Пункт 1, яким встановлено:
“Вважати підтримку малого підприємництва одним з найважливіших завдань державної політики, яку здійснювати за такими напрямами:
...
запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності;”
Натомість Відповідач, нехтуючи зазначеними приписами, своєю Постановою ввів додаткові, крім передбачених для платників єдиного податку, відрахування (сплату страхових внесків) до Пенсійного фонду України, що жодним чином не свідчить, що підтримка малого підприємництва є одним з найважливіших завдань державної політики, і не забезпечує реалізацію права особи на сплату єдиного податку, а лише посилює нічим необгрунтоване податкове навантаження;
- Пункт 5, згідно якого:
“Для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, застосовується пільгове оподаткування.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності передбачає:
заміну сплати встановлених законодавством податків і обов'язкових платежів сплатою єдиного податку;”
З огляду на норми, які запроваджуються Постановою, Відповідач навпаки встановлює додаткові, ніж визначено законодавством щодо спрощеної системи оподаткування, відрахування (страхові внески) до Пенсійного фонду України.
7. Про порушення Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
- Згідно пункту 4 частини восьмої Прикінцевих положень (Розділ XV ) Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»:
“фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі;”
- Відповідно до частини другої статті 5 вказаного Закону:
“Виключно цим Законом визначаються:
порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками;”
Наведене свідчить, що Відповідач, всупереч вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», прийняв Постанову і фактично визначив порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків підприємцями, які сплачують єдиний податок. Але цього Відповідач не мав права робити, чим, крім іншого, порушив вимоги частини другої статті 19 Конституції України, про що було вказано вище.
8. Щодо порушень Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»
- Згідно пункту 9.12.3 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»:
“порядок нарахування та сплати збору до Пенсійного фонду України або внесків до державних соціальних фондів такими фізичними особами визначається спеціальним законодавством з питань такого спрощеного оподаткування.”
Приписи даного Закону також не уповноважують Відповідача приймати такі нормативно-правові акти, як Постанова. Таким чином, Постанова є незаконною також у зв’язку із неузгодженістю з нормами цього Закону.
9. Щодо порушень Господарського кодексу України
Порушеннями Господарського кодексу України, які мають місце через прийняття Постанови, є наступні:
- Частина перша статті 10, передбачає, що:
“ Основними напрямами економічної політики, що визначаються державою, є:
…
податкова політика, спрямована на забезпечення економічно обґрунтованого податкового навантаження на суб'єктів господарювання, стимулювання суспільно необхідної економічної діяльності суб'єктів, а також дотримання принципу соціальної справедливості та конституційних гарантій прав громадян при оподаткуванні їх доходів;”
- Частина перша статті 17, відповідно до якої:
“Система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України.”
Прийняття Відповідачем Постанови фактично вводиться додатковий збір та збільшується податкове навантаження для суб’єктів господарювання, що є економічно необґрунтовано та порушує норми Господарського Кодексу України.
Крім зазначеного вище, Відповідач при прийнятті Постанови не врахував обставин, що мають значення для прийняття Постанови, діяв необґрунтовано, не розсудливо, а також не дотримував необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована Постанова.
Введення Відповідачем норм зазначених у прийнятій Постанові ставить під загрозу існування спрощеної системи оподаткування в Україні. Сьогодні у період світової економічної кризи, що істотно вплинула на фінансовий стан Платників, сплата Збору, передбаченого Постановою, є критичною для багатьох з таких Платників, оскільки через кризу діяльність їх, і, відповідно, й прибуток, - значно зменшено.
Введення для категорій підприємців, що працюють за спрощеною системою оподаткування додаткових відрахувань до Пенсійного фонду України може призвести до дуже негативних наслідків: багато хто з підприємців просто змушені будуть піти в тінь або взагалі знятися з реєстрації як суб'єкти підприємницької діяльності. А це в результаті істотно зменшить надходження до бюджету сум єдиного та фіксованого податків та сум відрахувань до Пенсійного фонду України, що сплачуються такими підприємцями на сьогодні.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною третьою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, можна зробити висновок, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки Постанова є незаконною.
Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ратифікованої Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. З урахуванням норми, що міститься в частині першій статті 2 КАС України саме такого розгляду моєї справи я наразі потребую.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 7, частиною другою статті 18, частиною третьою статті 19, частиною другою статті 71 та статтею 171 КАС України, -
ПРОШУ:
1. Прийняти до розгляду даний адміністративний позов.
2. Задовольнити мій адміністративний позов повністю.
3. Визнати незаконною (протиправною) та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 року №366 «Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування».
4. В порядку забезпечення позову зупинити дію Постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 року № 366 «Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування» до набрання судовим рішенням законної сили.
5. Зобов'язати Відповідача опублікувати оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження Постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 року № 366 «Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування» у виданні « Урядовий кур'єр».
6. Стягнути з Державного бюджету України на мою користь витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок.
ДОДАТКИ
№ з/п Найменування документів та інших матеріалів, що додаються Кількість
аркушів Кількість
примірників
1 Копія Постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 року № 366 «Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування» 1 2
2 Копія позовної заяви від Пупкіна Сан Санича «Про визнання незаконною Постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 року № 366 «Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування» та її скасування» 8 2
3 Копія Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця Серія В00 № 000000 1 2
4 Копія Свідоцтва про сплату єдиного податку Серія Є № 0000000 1 2
5 Копія документа про сплату судового збору ______________________ 1 2
__ __________ 2009 р. _____________/ ФО-П Пупкін С.С.
Ухвала, про відкриття провадження.
Окружний адміністративний суд міста Києва
01025 Україна, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
Позивач:
Фізична особа – підприємець
Пупкін Сан Санич
Поштова адреса: 61000, м. Харків, вул. 100-ліття свободи підприємницької діяльності, 1
Номер засобу зв'язку:
тел.: +38(090)333-22-33
Адреса електронної пошти: sііі*uk.net
Відповідач:
Кабінет Міністрів України
Поштова адреса:
01008 Україна, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2
Номер засобу зв'язку:
тел.: +38 (044) 254-05-84
Адреса електронної пошти: pr*kmu.gov.ua
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про визнання незаконною Постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 року № 366 «Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування» та її скасування
Я Пупкін Сан Санич, є фізичною особою – підприємцем, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця Серія В00 № 000000 від 25 лютого 2000 року (копія додається). Здійснюючи підприємницьку діяльність я одержав у встановленому порядку Свідоцтво про сплату єдиного податку Серія Є № 000000 з терміном дії свідоцтва з 1 січня 2009 року (копія додається).
14 квітня 2009 року Кабінетом Міністрів України (тут і надалі – "Відповідач") було прийнято Постанову № 366 «Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування» (тут і надалі надалі – "Постанова", копія додається), яку опубліковано у виданні «Урядовий кур'єр» від 30.04.2009 - № 78.
Постановою передбачено, зокрема, обов’язок фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) (тут і надалі – Платники), та членів сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні такими суб'єктами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, щодо сплати страхових внесків у порядку, визначеному Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", але з урахуванням того, що сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менш як один мінімальний розмір страхового внеску за кожну особу та не більш як один розмір страхового внеску, обчисленого в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Згідно пункту 3 зазначена Постанова набрала чинності з 1 травня 2009 року.
Вважаю, що Постанова не відповідає чинному законодавству України та порушує права фізичних осіб – підприємців. Враховуючи що я є підприємцем і платником єдиного податку і те, що Постанова буде застосована безпосередньо до мене, та відповідно до частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року № 2747-IV (далі – "КАС України"), я оскаржую Постанову в судовому порядку.
При прийнятті Постанови Відповідач порушив вимоги чинного в Україні законодавства, а саме:
1) Конституції України, прийнятої на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР (надалі – "Конституція України");
2) Указу Президента України від 03 липня 1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (надалі – "Указ 727/98");
3) Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування»;
4) Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2063-III «Про державну підтримку малого підприємництва»
5) Закону України від 16 травня 2008 року № 279-VI «Про Кабінет Міністрів України»;
6) Указу Президента України 12 травня 1998 року № 456/98 «Про державну підтримку малого підприємництва»;
7) Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
8) Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»;
9) Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV.
1. Щодо порушень Конституції України.
Дії Відповідача щодо прийняття Постанови порушують наступні норми Конституції України:
– Частини другої статті 92, згідно якої:
Виключно законами України встановлюються: - система оподаткування, податки і збори;
Оскільки Постанова є актом Кабінету Міністрів України і не є Законом, то і встановлювати додаткові відрахування (сплату страхових внесків) до Пенсійного фонду України (крім тих, що відраховуються за приписами Указу 727/98) Відповідач не мав права та повноважень;
– Статті 19, відповідно до якої:
„Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.”
Порушення даної норми підтверджується викладеними обставинами щодо статті 92 Конституції України, оскільки Відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто по суті прийняв нормативно-правовий акт, якого не мав права приймати, оскільки питання щодо визначення податків і зборів не віднесено до його компетенції й повноважень;
– Частини третьої статті 22, відповідно до якої:
„При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.”
Видаючи Постанову, Відповідач фактично змінив положення встановлені Указом 727/98, та звузив права надані платникам єдиного податку цим указом, не маючи на те законних підстав;
Слід також зазначити, що компетенція та повноваження Кабінету Міністрів України встановлені Конституцією України (Розділ VI Конституції України) та Законом України від 16 травня 2008 року № 279-VI «Про Кабінет Міністрів України». А ні Конституцією України, ні Законом України «Про Кабінет Міністрів України», ні будь-яким іншим з діючих Законів України не передбачено втручання Кабінету Міністрів України в податкову політику. Згідно статті 116 Конституцій України, Кабінет Міністрів України лише забезпечує проведення такої політики і не більш того.
2. Щодо порушень Указу Президента України від 03 липня 1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»
Слід зазначити, що Указ 727/98 був виданий відповідно до пункту 4 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України і на сьогодні, оскільки Закон «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» так і не був прийнятий Верховною Радою України, практично, має силу закону.
Постанова порушає такі норми Указу 727/98:
Абзацу сьомого пункту 2, яким передбачається:
“Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:
- до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;”
Натомість, Відповідач своєю Постановою Зобов`язує платників єдиного податку сплачувати додаткові страхові внески;
Пункт 6, що визначає:
“Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):
- збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;”
Отже, Постановою було введено не передбачені відрахування (страхові внески) до Пенсійного фонду України, від сплати яких платник єдиного податку звільнений Указом 727/98 .
3. Про порушення Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування»
Видаючи Постанову Відповідач порушив наступні норми цього Закону:
Стаття 1, згідно якої :
„Встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.
...
Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.”
Стаття 3, якою обумовлені принципи побудови системи оподаткування, встановлює:
“компетенція - встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;”
Стаття 7, що передбачає порядок встановлення податкових ставок:
“Ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до законів України про оподаткування і не змінюються протягом бюджетного року, за винятком випадків, пов'язаних із застосуванням антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів відповідно до законів України.”
Тобто Відповідач не мав повноважень своєю постановою встановлювати додаткові відрахування (страхові внески) до Пенсійного фонду України.
4. Щодо порушень Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2063-III «Про державну підтримку малого підприємництва»
Відповідач прийнявши Постанову порушив наступні вимоги даного закону:
Пункт 3 статті 5, яким встановлено:
“Державна підтримка малого підприємництва здійснюється за такими напрямами:
3) запровадження спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності;”
Натомість Відповідач, нехтуючи зазначеними приписами, своєю Постановою ввів додаткові, крім передбачених для суб'єктів спрощеної системи оподаткування – фізичних осіб – платників єдиного податку, відрахування (сплату страхових внесків) до Пенсійного фонду України, що жодним чином не свідчить про підтримку малого підприємництва і не забезпечує реалізацію права особи на сплату єдиного податку, а лише посилює нічим необгрунтоване податкове навантаження;
Стаття 11, згідно якої:
“Для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає:
заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку;”
З огляду на норми, які запроваджуються Постановою, Відповідач навпаки встановлює додаткові, ніж визначено законодавством щодо спрощеної системи оподаткування, відрахування (страхові внески) до Пенсійного фонду України.
5. Про порушення Закону України від 16 травня 2008 року № 279-VI «Про Кабінет Міністрів України»;
Відповідачем не були дотримані і такі норми Закону України від 16 травня 2008 року № 279-VI «Про Кабінет Міністрів України»:
Частини першої та другої статті 3, відповідно до яких:
„1. Діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості.
2. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.”
В той же час, факт прийняття Постанови свідчить про те, що діяльність Відповідача щодо її прийняття не грунтувалась на вказаних принципах, оскільки прийняття актів законодавства щодо податків та зборів належить до компетенції та повноважень Верховної Ради України;
Частини першої статті 19, яка передбачає:
„1. Діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України”
Натомість прийняття Постанови підтверджує нехтування вказаними вище нормами Конституції України, законів України та актів Президента України;
Частина перша статті 52, згідно якої:
„1. Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.”
Але Відповідач видав Постанову не на основі, а всупереч вказаним нормативно-правовим актам.
6. Щодо порушень Указу Президента України 12 травня 1998 року №456/98 «Про державну підтримку малого підприємництва»;
Як видно із преамбули данного Указу він виданий відповідно до пункту 4 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України. За змістом вказаної норми Президент України протягом трьох років після набуття чинності Конституцією України має право видавати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем'єр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної Ради України в порядку, встановленому статтею 93 цієї Конституції.
Відповідач прийнявши Постанову порушив наступні вимоги Указу Президента України № 456/98:
- Пункт 1, яким встановлено:
“Вважати підтримку малого підприємництва одним з найважливіших завдань державної політики, яку здійснювати за такими напрямами:
...
запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності;”
Натомість Відповідач, нехтуючи зазначеними приписами, своєю Постановою ввів додаткові, крім передбачених для платників єдиного податку, відрахування (сплату страхових внесків) до Пенсійного фонду України, що жодним чином не свідчить, що підтримка малого підприємництва є одним з найважливіших завдань державної політики, і не забезпечує реалізацію права особи на сплату єдиного податку, а лише посилює нічим необгрунтоване податкове навантаження;
- Пункт 5, згідно якого:
“Для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, застосовується пільгове оподаткування.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності передбачає:
заміну сплати встановлених законодавством податків і обов'язкових платежів сплатою єдиного податку;”
З огляду на норми, які запроваджуються Постановою, Відповідач навпаки встановлює додаткові, ніж визначено законодавством щодо спрощеної системи оподаткування, відрахування (страхові внески) до Пенсійного фонду України.
7. Про порушення Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
- Згідно пункту 4 частини восьмої Прикінцевих положень (Розділ XV ) Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»:
“фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі;”
- Відповідно до частини другої статті 5 вказаного Закону:
“Виключно цим Законом визначаються:
порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками;”
Наведене свідчить, що Відповідач, всупереч вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», прийняв Постанову і фактично визначив порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків підприємцями, які сплачують єдиний податок. Але цього Відповідач не мав права робити, чим, крім іншого, порушив вимоги частини другої статті 19 Конституції України, про що було вказано вище.
8. Щодо порушень Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»
- Згідно пункту 9.12.3 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»:
“порядок нарахування та сплати збору до Пенсійного фонду України або внесків до державних соціальних фондів такими фізичними особами визначається спеціальним законодавством з питань такого спрощеного оподаткування.”
Приписи даного Закону також не уповноважують Відповідача приймати такі нормативно-правові акти, як Постанова. Таким чином, Постанова є незаконною також у зв’язку із неузгодженістю з нормами цього Закону.
9. Щодо порушень Господарського кодексу України
Порушеннями Господарського кодексу України, які мають місце через прийняття Постанови, є наступні:
- Частина перша статті 10, передбачає, що:
“ Основними напрямами економічної політики, що визначаються державою, є:
…
податкова політика, спрямована на забезпечення економічно обґрунтованого податкового навантаження на суб'єктів господарювання, стимулювання суспільно необхідної економічної діяльності суб'єктів, а також дотримання принципу соціальної справедливості та конституційних гарантій прав громадян при оподаткуванні їх доходів;”
- Частина перша статті 17, відповідно до якої:
“Система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України.”
Прийняття Відповідачем Постанови фактично вводиться додатковий збір та збільшується податкове навантаження для суб’єктів господарювання, що є економічно необґрунтовано та порушує норми Господарського Кодексу України.
Крім зазначеного вище, Відповідач при прийнятті Постанови не врахував обставин, що мають значення для прийняття Постанови, діяв необґрунтовано, не розсудливо, а також не дотримував необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована Постанова.
Введення Відповідачем норм зазначених у прийнятій Постанові ставить під загрозу існування спрощеної системи оподаткування в Україні. Сьогодні у період світової економічної кризи, що істотно вплинула на фінансовий стан Платників, сплата Збору, передбаченого Постановою, є критичною для багатьох з таких Платників, оскільки через кризу діяльність їх, і, відповідно, й прибуток, - значно зменшено.
Введення для категорій підприємців, що працюють за спрощеною системою оподаткування додаткових відрахувань до Пенсійного фонду України може призвести до дуже негативних наслідків: багато хто з підприємців просто змушені будуть піти в тінь або взагалі знятися з реєстрації як суб'єкти підприємницької діяльності. А це в результаті істотно зменшить надходження до бюджету сум єдиного та фіксованого податків та сум відрахувань до Пенсійного фонду України, що сплачуються такими підприємцями на сьогодні.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною третьою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, можна зробити висновок, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки Постанова є незаконною.
Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ратифікованої Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. З урахуванням норми, що міститься в частині першій статті 2 КАС України саме такого розгляду моєї справи я наразі потребую.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 7, частиною другою статті 18, частиною третьою статті 19, частиною другою статті 71 та статтею 171 КАС України, -
ПРОШУ:
1. Прийняти до розгляду даний адміністративний позов.
2. Задовольнити мій адміністративний позов повністю.
3. Визнати незаконною (протиправною) та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 року №366 «Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування».
4. В порядку забезпечення позову зупинити дію Постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 року № 366 «Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування» до набрання судовим рішенням законної сили.
5. Зобов'язати Відповідача опублікувати оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження Постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 року № 366 «Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування» у виданні « Урядовий кур'єр».
6. Стягнути з Державного бюджету України на мою користь витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок.
ДОДАТКИ
№ з/п Найменування документів та інших матеріалів, що додаються Кількість
аркушів Кількість
примірників
1 Копія Постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 року № 366 «Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування» 1 2
2 Копія позовної заяви від Пупкіна Сан Санича «Про визнання незаконною Постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 року № 366 «Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування» та її скасування» 8 2
3 Копія Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця Серія В00 № 000000 1 2
4 Копія Свідоцтва про сплату єдиного податку Серія Є № 0000000 1 2
5 Копія документа про сплату судового збору ______________________ 1 2
__ __________ 2009 р. _____________/ ФО-П Пупкін С.С.
Ухвала, про відкриття провадження.