Внутрішній ворог України.
Коли нещодавно в інтерв'ю на суспільному телебаченні Юлія Тимошенко повторила основні тези кремлівської пропаганди — це обурило багатьох українців. Вітчизняний "Фейсбук" просто вибухнув гнівом. Навіть ті, хто відкрито не підтримує Петра Порошенка, звернули увагу: невизнання Тимошенко факту великої війни з Росією є позицією, яку не може займати український політик.
Підозри у співпраці з Москвою на адресу керівника "Батьківщини" з'являються регулярно. Інформація просочується через десятки різних і взаємонезалежних джерел, що свідчить про відсутність спеціальної піар-кампанії проти неї.
Минулого місяця російське агентство ТАСС повідомило, що СБУ заборонила в'їзд в Україну російському політтехнологу Олексієві Ситнікову, який консультує Тимошенко. А недавно в її офісі у Києві помітили колишнього "регіонала" Михайла Добкіна й Володимира Грановського, екс-політтехнолога Януковича.
Того самого Володимира Грановського, який організовував "яєчний теракт" проти Януковича, і того самого Михайла Добкіна, якого Генпрокуратура звинувачує в розкраданні земель Харківщини. Зрештою, своїх проросійських поглядів, на відміну від Тимошенко, вони не приховували.
Якщо додати, що Юлія Володимирівна за чотири роки жодного разу не їздила на Донбас і не зустрічалася з людьми, які живуть поряд із лінією фронту, то починаєш вірити, що російський вплив на неї стає дедалі сильнішим.
Відкидаючи емоції, слід визнати: Тимошенко завжди була пов'язана з Ро*сією — як у бізнесі, так і в політиці.
Ще в середині 1990-х, перепродуючи російський газ, вона співпрацювала зі всемогутнім тоді президентом РАО "Газпром" Ремом Вяхіревим. Кажуть, саме він наполіг на її входженні до уряду Ющенка 1999 року. І навіть президент Кучма поступився на тиск.
Із приходом Путіна вплив Вяхірева зник. Щоб налагодити відносини з новим керівником Росії, Тимошенко надала йому цілий ряд важливих політичних та економічних послуг.
2008-го вона зробила все можливе, щоб Україна не отримала плану дій про вступ до НАТО. Розігравши конфлікт із президентом Ющенком, створила враження, що в українській владі немає єдності з цього питання.
У серпні 2008 року Тимошенко відмовилася засудити напад РФ на Грузію. Тоді прем'єр перешкодила блокуванню російських кораблів у бухтах Севастополя кораблями ВМС України. У результаті грузинські війська обстрілювала з моря ескадра Чорноморського флоту, яка прийшла із Севастополя.
Газовий контракт 2009-го став не просто невигідним для України. Мало хто знає: таким чином Тимошенко витіснила з ринку РФ конкурентну фірму, чим допомогла Ігореві Сєчину, своєму російському партнеру по газовому бізнесу. Вже тепер, після рішення Стокгольмського судового арбітражу, підрахували: цей контракт кожній українській родині коштував 61 тис. грн.
За прем'єрства Тимошенко путінський банк, як тоді називали Внєш*економбанк РФ, купив один із найстаріших банків України — Промінвестбанк.
В останні місяці прем'єрства Тимошенко росіяни придбали навіть Індустріальний союз Донбасу. Його співвласник Сергій Тарута був спонсором і партнером Юлії Володимирівни. А нині сподівається очолити Кабмін, якщо Тимошенко виграє президентські вибори.
Про сумновідоме хіхікання на прес-конференції з Путіним і досі пам'ятає вся Україна.
Бажаючи догодити Москві, Юлія Тимошенко завела в українську політику прихованого шпигуна, який пізніше очолив Міністерство оборони, доклав вирішальних зусиль для руйнування армії — Павла Лебедєва.
2006 року він став народним депутатом за списком БЮТ. А за Януковича, 2012-го, очолив Міністерство оборони. Масштаби його пограбування Збройних сил України вражають. За час, доки Павло Лебедєв був міністром, продали: 51 танк, 50 БМП, 59 ЗРК, 27 літаків, дев'ять вертольотів, 22 млн боєприпасів і майже 225 тис. автоматів.
А восени 2014 року Тимошенко завела першим номером свого списку до Верховної Ради Надію Савченко.
Коли Тимошенко відбувала покарання у Харкові, за неї персонально кілька разів вступився Володимир *Путін.
Є багато інформації, що співробітниц*тво екс-прем'єрки з Москвою продовжилося й після Революції гідності. Заява Ганни Герман — найближчої соратниці Віктора Януковича — про те, що з Тимошенко вийде непоганий президент, зайве тому підтвердження.
Ще 28 лютого 2014 року на ключовому засіданні Ради нацбезпеки й оборони Юлія Володимирівна наполягла не чинити жодного опору під час анексії Криму. 2018-го підтримала путінський варіант розміщення миротворців на лінії розмежування, а не на українсько-російському кордоні.
Колишні працівники штабу Тимошенко згадують, як вона не хотіла одягати вишиванку, віддаючи перевагу традиційним рюшам і квіточкам. Лише політтехнологи переконали її пошити український одяг, який виготовляли в Черкасах.
Утім, ні мільйони плакатів у вишиванці, ні демонстративна клятьба у вірності Україні не перетворили Тимошенко на українку: в побуті, на нарадах серед своїх вона й далі говорить російською. Саме тому виборці постійно чують її характерні русизми на зразок "гАласувати".
Ай благодетели-приходите еще.
