вот ищо версия :
працюю я водием у мэтре. працюю все довго и щэ ниразу зи мною така хэрня на траплялася. Ну ось прийшов я срання на работу, усё як завжди - перевдягся у свою водыйську хформу, узяв зи шкафчыка магнитолку ( я завжди её знимаю, щоб нияка тварюка нэ спыздыла). Пидийшоф до тьотки, що нас на линию выпускае, дыхнув смачно у ейну мордяку. Вона каже - о, васыль, выд вас так гарно тхне. Цэ що - трийний? А я так гордо видповидаю - ни, сьогодня це жинкына шанель, бо вчора останню пляшку трийного выдудлыв. Ось, значыт йду соби у кабыну, знимаю потяг з сыгнализаций ( руля на мэсто прыкручую), заводжуся та йыду соби потыхэньку - одниею рукою рулюю, другою - пиддрачую, музичка гарна, усьо зашыбись. Раптом хлопци, що рулюють иншыми пойиздами кажуть, що десть там миж Жукова и Московськым, якась хня нэзрозумыла койиться прывыд якысь шастае, щоб там пообэрежнишэ булы. А я вжэ в той самый туннэль вйизджаю. Ну, руку з кышэни вытяг, намацав ломаку, щоб в рази чого встыгнуты видбытыся, йиду потыхеньку. Дывлюся - стойить посэрэрд дороги якыйсь парубок , чтогось у плаща закутаный, та й зыркае на мэне так стрьомно. Ну я щэ скорость зкынув, кочуся до ньго, а сам думку гадаю - хтож цэ можэ буты? На Пэтровыча, що тут горилкою нарозлыв торгуе нэ схожий - той подали зазвычай стойить, мож заблукав хто? Ну ось, пидкочуюсь я до нього мэтрив на двадцять - а вин свий плащык розпахнув й показуе мэни, щоб я прыйняв до обочыны й зупынывся. Думаю - ну всьо, зараз выйду я , а выд мэнэ ж перегар, як з горилчаного заводу. Видразу права заберуть, потим ще з роботы выжэнуть. Потим мене як гримом вдарило - бля, я ж в мэтро - яки тут дайишники? Прыдивляюсь - а вин мэни нэ жезла, а хуяку показуе! Щэ ж про таких потвор по тэлэбачэнню казалы, що воны люблять дэсь прычайитыся, потим на якогось пэрэхожого напасты и йому в облыччя хуяцу свою тыцнуты. Йх щэ якось там называлы по науковому - нэ то эсгибиционасты, чи эксбиционалисты. Ну, думаю, падлюка - зараз я тоби за мойи обисцяни штаны ломаку у сраку запхаю. Зупыныв потяг, выскакую й до нього. А вин швыдко так загорнувся в плащ та й знык кудись. Ну я на мисцэ, дэ вин стояв кучу наклав, щоб позначыты якось, сидаю у кабину й кажу хлопцям, що то не прывыд був, а пыдараса якогось у трубу засмоктало й вин усим свого пысюна тыцае. Щэ кажу, а давайте його упиймаем - той, хто побачить - тыхенько до нього пидкрадэться на потязи, а иншый з другого бока його задом й розчавить. Ось тепер мы його з хлопцямы вже разив пятдесят отак затыскалы, а вин кудысь тикае.