Взагалі нічого не було безоплатного в СРСР.
1. Всі підприємства були державними.
2. Рівень оплати за працю встановлювала держава і вона ця оплата була мізерною. Комусь платили трохи більше. кому трохи менше. Але всім держава недоплачувала і доволі суттєво. (згадаємо, що зарплатня інженера оцінювалася приблизно від 100 до 200 доларів, та й оплата робочих, які створювали матеріальні блага приблизна була такою же, ну а про оплату сільскому господарстві й говорити годі) А деякі працювали майже безоплатно. Я маю на увазі зеків, які працювали на шахтах, рудниках, лісоповалах на шкідливих виробництвах.
3. Останні десятиліття існування СРСР до бюджету йшли ще суттєві надходження від продажу енергоносіїв.
В підсумку усі гроші, які накопичувалися у держбюджеті йшли:
-на оборону;
-на утримання закордонних комуністичних і близьких до них партій і режимів,
-на сплату соціальної сфери;
- на житлове та промислове будівництво.
- на утримання медичної та освітньої сфери.
Через те, говорити про те. що за часів СРСР була безоплатною і медицина, і освіта, м"яко кажучи, некоректно. Бо, фактично, усі ці послуги сплачувалися за рахунок недоплаченої державою зарплатні, усім працюючим, що створювали матеріальні блага. Те ж саме можна говорити й про начебто безоплатні квартири. Правда тут було ще гірше, бо, ставши на чергу для отримання квартири, людина по суті ставала на декілька десятиліть рабом того підприємства, де його поставили на чергу.
Так що в СРСР усе було теж за гроші, але цими грошами розпоряджалась держава, яка заганяла в кабалу і залежність від неї. Таким чином, усі народи СРСР жили у рабстві, де розповідали начебто про свободу. Насправді же держава, забираючи левову частину заробленого у населення і позбавляючи його можливості особисто розпоряджатися усіма заробленими грошима, виховала натовп рабів.
Як виявилося дехто до цього моменту цього не розуміє.
утра начиналась - и я всегда опаздывал - премии мне не платили сволочи
