Шановний Галичанин_Львів!
Мій Батько, Ярослав Тягнибок народився 9 травня 1940 року в селищі Новий Яричів на Львівщині. Після війни сім'я переїхала до Львова і поселилася на Привокзальній. Бабуся із дідом пішли працювати різноробочими.
Image
А Батько «пробивав собі дорогу», завойовував авторитет наполегливими заняттями спорту. Батько робить успіхи в спорті. Хоча займається різними видами, найкращі результати показує в легкій атлетиці. Він - один із кращих в країні дискоболів. Стає чемпіоном України, переможцем і призером багатьох Всесоюзних престижних турнірів. Його залучають в збірну Союзу (стає призером Універсіади в Італії). Закінчує Львівський інститут фізкультури.
Після інфізу отримує направлення на роботу на кафедру фізкультури у Львівський медінститут, веде секцію легкої атлетики. Там, до речі , знайомиться із моєю Мамою. Йому без проблем вдалося вступити в медінститут, адже він там працював і був успішним спортсменом.
Батько здобуває фах спортивного лікаря-травматолога. Будучи професійним спортсменом, добре знає природу спортивних травм, тому його професійна кар'єра стрімко розвивається. Батька запрошують обійняти посаду головного лікаря Львівського спортивного інтернату олімпійського резерву. Співпрацює із кафедрою фармхімії медінституту, де, під керівництвом професора Туркевича, розробляють препарат "Димексид", який Батько використовує на практиці. Його пацієнтами стають відомі спортсмени.
Батько створює оригінальну систему тренування, контролю за тренувальною і змагальною діяльністю спортсменів. Розробив власну методику лікування та реабілітації спортивних травм, лікування захворювань хребта.
Пам'ятаю, як до нашої хати приходили прославлені футболісти - Степан Юрчишин, Андрій Баль та ін. Як перед однією із календарних ігор Львівських "Карпат" на стадіоні "Дружба", Батькові із вдячності вручили м'яч із автографами футболістів. Пригадую, як в його кабінеті познайомився із олімпійським чемпіоном, гімнастом Богданом Макуцом.
Особливим успіхом і загальним визнанням в медичних і спортивних колах для Батька став випадок на чемпіонаті світу зі спортивної гімнастики в Москві. Тоді, напередодні фіналу, капітан збірної Союзу Дітятін отримав на розминці травму гомілково-ступневого суглобу. Батька терміново літаком привезли в Москву. Він ніч "чаклував" над травмованим, а на ранок Дітятін стає абсолютним чемпіоном світу. І коли йому вручили золоту медаль, він подарував її Батькові. "Це – Ваша нагорода, докторе!"
Батька все частіше запрошують для лікування і консультацій. У тому числі, і за кордон, де він опановує нові методи лікування і відновлення травмованих спортсменів. Він перебуває на постійних тренувальних зборах і змаганнях.
Іноді брав і мене зі собою. Пригадую поїздку в Каунас на Спартакіаду школярів, де Батько був головним лікарем збірної УРСР з водного поло.
У Київському медінституті захищає науковий ступінь кандидата медичних наук. Отримує звання заслуженого лікаря. Він стає лікарем-тренером спорткомітету СРСР, але відмовляється переїзджати жити і працювати в Москву.
А в 1982 році його запрошують стати лікарем збірної Союзу з боксу, де Батько і пропрацював до своєї трагічної загибелі.
А щодо закидів, то на форумах ще не таке можна почитати. Особливо, під час виборчої кампанії. Простіше, якщо провокатори пишуть повну брехню. Професійні провокатори ж грамотно зміщують акценти. Ніби й правдива інформація, але висновки нав'язують брехливі.
Ось приклади свідомого «зміщення акцентів» наклепниками:
Цитата:
Те, кто в совке занимался серьёзно спортом, знают, что эта должность - только для сексотов КГБ.
Маячня. За таким принципом можна голослівно звинуватити всіх без винятку українських чемпіонів та їхніх тренерів і лікарів, які мали нещастя жити в часи «совка». Але ті, хто займався серйозно спортом, якраз знають, що СРСР прагнув насамперед перемог на світовій арені. Будь-якою ціною. Тому на подібні посади (тренерів, лікарів) залучали передусім найкращих фахівців. А сексотів до закордонних делегацій приставляли теж професійних – кадрових агентів КГБ. «Наглядачі», ясна річ, не тренували і не лікували спортсменів.
Цитата:
Вероятнее всего - член партии. КПСС, разумеется.
Яскравий зразок домислів, які підкидають начебто як логічні висновки.
Ні членом КПРС, ні кандидатом в члени КПРС Батько ніколи принципово не був! Це факт.
Цитата:
А выездные в СССР - это как олигархи теперича, круто это было. Не для простого врача.
Чергове пересмикування. Ясна річ, що простих лікарів за кордон не пускали. Однак батько був далеко не простим лікарем. Ярослав Тягнибок, без перебільшення – один з кращих фахівців спортивної медицини.
Цитата:
Да шо я Вам рассказываю... такая должность - уровня секретаря райкома-с.
Дійсно, що би брехунець не розказував… Може він десь чув, щоб секретарі райкомів чемпіонів за ніч на ноги ставили?
Цитата:
Так вот, чтобы при таких предках стать выездным, да ещё и врачом сборной СССР - надо было пройти анкетирование.
Анкетування, як відомо, було обов’язковим при влаштуванні практично на будь-яку роботу. І що? Хіба ж це означає, що кожен автоматично ставав агентом? Тим більше, що і Артемій, і Лонгин Цегельські – мої предки (по маминій лінії), а не батькові. Дідусь і бабуся по батьковій лінії – звичайні селяни. Отже, знову перекручування і домисли.
Цитата:
КГБ и прочие интересные органы ранее очень тщательно проверяли выездных. Их происхождение... Чуть что...
«Інтересні органи» всіх більш-менш визначних людей перевіряли. І не тільки перевіряли. Бувало що й знищували, «чуть что». Як, наприклад, Івасюка. Ярослав Тягнибок теж загинув при вельми підозрілих обставинах. І не форумним провокаторам про це судити.
Щодо «агентури КГБ» і «сексотів», то саме ВО «Свобода» наполягає на офіційному оприлюдненні цих даних. Із «Програми захисту Українців»: «2. Оприлюднити списки агентів КҐБ СССР, які перебували або перебувають на державній службі в Україні та інших суспільно значущих посадах».
