Война: события, люди, впечатления
- Автор теми Нужно подумать
- Дата створення
Статус: Офлайн
Реєстрація: 16.11.2010
Повідом.: 22878
Реєстрація: 16.11.2010
Повідом.: 22878
Это точно тот случай -Совершенно здоровых животных усыпили
,,Ось тільки там звірей ріжуть у присутності дітей.,,(c)?
Я не садистка, усыплять здоровых животных - не мое, я о подаче новости - их зарезали на глазах у детей или это ещё был инцидент?
Статус: Офлайн
Реєстрація: 01.12.2013
Повідом.: 40046
Реєстрація: 01.12.2013
Повідом.: 40046
Ирина! Так прочитайте до конца.
Там даже видео было, как расчленяли Мариуса.
Если бы дело было в усыплении, никто бы вообще об этом не знал.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 01.12.2013
Повідом.: 40046
Реєстрація: 01.12.2013
Повідом.: 40046
Ни случайно, ни намеренно.
Я же говорю - пройдешь и не заметишь.
Начать с того, что я никогда не красила волосы и теперь они наполовину в честной седине.
Я не хожу в яркой или вызывающей недоумение одежде. Хотя со спины это меня иногда подводит. До сих пор подруливают всякие там, и я повернувшись, начинаю весело ржать.
Ирочка! Могу вам только пожелать дожить до моих лет с минимумом потерь для фигуры и походки. Ходите побольше ногами и все у вас получится.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 11.09.2008
Повідом.: 41453
Реєстрація: 11.09.2008
Повідом.: 41453
Удобочитаемое :
Процедура забоя Мариуса была представлена как детский образовательный проект,
поэтому мероприятие было заранее анонсировано, и на него пришли родители с детьми.
Далее туша жирафа была разделана,
и мясо животного было отправлено на скармливание местным львам, тиграм и леопардам
https://ru.wikipedia.org/wiki/Копенгагенский_зоопарк
Source:
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
+ про львов тут -
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
фото и видео
.
Останнє редагування:
Статус: Офлайн
Реєстрація: 12.10.2014
Повідом.: 7511
Реєстрація: 12.10.2014
Повідом.: 7511
Голову викрали цапи.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 01.12.2013
Повідом.: 40046
Реєстрація: 01.12.2013
Повідом.: 40046
Я два бвчила.
Одне за ДК ХЕМЗ на тролейбусному колі, друге біля мосту на Університетській, теж на тролейбусному колі.
Вразило, що в обох локаціях поблизу нема туалету.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 01.12.2013
Повідом.: 40046
Реєстрація: 01.12.2013
Повідом.: 40046
Ці два теж того часу.
Кажуть, всіх було 8 чи 9.
Показуха. А списали мільйони гривень.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 01.12.2013
Повідом.: 40046
Реєстрація: 01.12.2013
Повідом.: 40046
Як раз зараз читаю "Характерника" Василя Шкляра. Там про отамана Сірка і навіть Мерефа згадується.Тобто не пам'ятаеш як *****і поляки дристали поносом коли у Мерефі встановлювали пам'ятник отаману Запорізького війська Івану Сірку? ****и їбані хотіли дипломатичні стосунки розірвати. Але па'ятник стоїть. І коли я проїзджаю Мерефу, завзди туди заходжу...
Статус: Офлайн
Реєстрація: 11.07.2007
Повідом.: 61783
Реєстрація: 11.07.2007
Повідом.: 61783
Ещё одно было возле Таврия В. На остановке в сторону аэропорта
Статус: Офлайн
Реєстрація: 01.12.2013
Повідом.: 40046
Реєстрація: 01.12.2013
Повідом.: 40046
" Зміівський полковник Сірко підняв тут повстання проти московських воєвод і бояр, що вже розгорялося на Лівобережжі... Найбільше полум'я Сірко роздмухав у слободі Красний Кут і на Терських озерах (тепер тут місто Слов'янськ), та, на жаль, підвів Харків. Місто виявилося зовсім яловим, просмерділося московським духом, його мешканці чомусь полюбили плюгавого воєводу Ситіна".
Статус: Офлайн
Реєстрація: 01.12.2013
Повідом.: 40046
Реєстрація: 01.12.2013
Повідом.: 40046
Та Шклярового Характерника.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 29.01.2008
Повідом.: 45623
Адреса: The second star to the right
Реєстрація: 29.01.2008
Повідом.: 45623
Адреса: The second star to the right
Так біля Солдату, здається, практично одразу після встановлення "сховища" якийсь чолов'яга випорожнився усередині.
Тільки-от камер спостереження не помітив
Статус: Офлайн
Реєстрація: 07.10.2006
Повідом.: 2404
Реєстрація: 07.10.2006
Повідом.: 2404
коли у Мерефі встановлювали пам'ятник отаману Запорізького війська Івану Сіркy
Сергія Горицвіта
Переповідаю це для того, щоб менше було нових спроб спаплюжити ім’я справжнього народного героя, яким усі маємо пишатися і гідно вшановувати. А приводом до цієї розмови стало несподіване для багатьох рішення сесії міськради Мерефи, яка вважається батьківщиною Івана Сірка, перенести встановлений йому там двадцять років тому пам’ятник на нове місце.
Мої земляки-мереф’яни добре пам’ятають, скільки довелося витримати цьому погруддю. Ще навесні 1978 року з ініціативи Костя Романова група небайдужих жителів міста створила раду краєзнавчого музею й розпочала збір матеріалів про Івана Сірка. Тоді ж уперше порушили питання про відкриття йому пам’ятника. Через два роки міськрада таки прийняла відповідне рішення, але для реалізації задуму нічого не зробила. Тож довелося Костю та його однодумцям стояти з плакатами на базарах у Харкові, Запоріжжі, Мерефі, збираючи пожертви. Зібраних ними 1500 крб. вистачило на виготовлення чавунної скульптури Івана Сірка й доставки її у рідне місто. Це точна копія погруддя, виконаного нікопольським скульптором Валентином Шкондою для могили кошового у селі Капулівці (нині Нікопольський район Дніпропетровської області).
Але в 80-і роки минулого століття, у розпал боротьби «з українським буржуазним націоналізмом» влада й чути не хотіла про вшанування Івана Сірка. Тож скульптура більш як десять літ зберігалася на обійсті Костя Романова. Показував тоді він і мені це погруддя, яке тримав у дров’яному сараї. Уклонитися Іванові Сіркові сюди приїздили відомі літератори, історики, краєзнавці. З настанням перебудови, після численних публікацій у ЗМІ, коли у справу втрутилися голова Українського фонду культури Борис Олійник та академік Петро Тронько, крига нібито скресла. У травні 1988 року Харківський облвиконком змушений був прийняти рішення про встановленні у Мерефі пам’ятного знака кошовому отаману Запорізької Січі Івану Сірку.
Та знов процес загальмували чиновники. Поважна комісія, недовго думаючи, винесла вирок: твір малохудожній і невиразний, робота непрофесійна, є певні анатомічні вади, і взагалі він недовговічний (чавун товщиною 6-7 см). Тож у бюрократичній тяганині справа знов загрузла на довгих п’ять літ. Лише на третьому році Незалежності, 30 травня 1993 року, пам’ятник урочисто відкрили. Погруддя не було навіть потреби ховати за завісою, бо мереф’яни його вже на той час добре знали – лише перерізали жовто-синю стрічку. За влучним висловлюванням Костя Романова, це була 56 перемога Івана Сірка.
І ось на тобі! Мерія напередодні двадцятиріччя встановлення пам’ятника ошелешила всіх звісткою, що Івана Сірка буде переселено. Голова громадського об’єднання «Наш дім – Мерефа» Тетяна Селезньова вже публічно заявила, що натомість слід було б облагородити територію навколо монумента і влаштувати тут народне козацьке свято на честь його двадцятиріччя. Рішення міськради вона назвала плювком в обличчя громадськості та Івану Сірку. Поки що люди не дозволили владі здійснити свій намір, але керівництво міста впевнене, що під приводом реконструкції майдану, воно незабаром утілить у життя своє рішення. Побувавши у своїй рідній Мерефі 13 травня, я переконався, що більшість земляків виступають проти такого наміру.
30.05.2023
Скоро знову 30.05 (2025)*
----------------------------------------------------------------------------------------------------------------
у квітні 1982 року чавунне погруддя Івана Сірка не без пригод удалось перевезти в рідне місто кошового отамана. Це коштувало 1500 крб. і чимало нервів. Здавалось, погруддя ось-ось встановлять, але чиновники "своєчасно" схаменулись, і процес загальмували.
На початку 80-х непоступливому Романову прийшлося залишити пам’ятник на своєму подвір’ї, де він простояв 11 років. До нього приходили вклонятися школярі та професура, краєзнавці зі всієї країни та патріотична інтелігенція. Сюди заходили все небайдужі до історії Мерефи, звісно, окрім чиновників від культури з обласного центру.
Перелам настав з початком перебудови. Після низки публікацій у ЗМІ в справу втрутилися особисто голова Українського фонду культури Борис Олійник та
.
Напередодні Шевченківських свят у травні 1988 року Харківський облвиконком змушений був прийняти рішення про встановленні у Мерефі пам’ятного знака кошовому отаману Запорізької Січі Івану Сірку.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Сергія Горицвіта
Переповідаю це для того, щоб менше було нових спроб спаплюжити ім’я справжнього народного героя, яким усі маємо пишатися і гідно вшановувати. А приводом до цієї розмови стало несподіване для багатьох рішення сесії міськради Мерефи, яка вважається батьківщиною Івана Сірка, перенести встановлений йому там двадцять років тому пам’ятник на нове місце.
Мої земляки-мереф’яни добре пам’ятають, скільки довелося витримати цьому погруддю. Ще навесні 1978 року з ініціативи Костя Романова група небайдужих жителів міста створила раду краєзнавчого музею й розпочала збір матеріалів про Івана Сірка. Тоді ж уперше порушили питання про відкриття йому пам’ятника. Через два роки міськрада таки прийняла відповідне рішення, але для реалізації задуму нічого не зробила. Тож довелося Костю та його однодумцям стояти з плакатами на базарах у Харкові, Запоріжжі, Мерефі, збираючи пожертви. Зібраних ними 1500 крб. вистачило на виготовлення чавунної скульптури Івана Сірка й доставки її у рідне місто. Це точна копія погруддя, виконаного нікопольським скульптором Валентином Шкондою для могили кошового у селі Капулівці (нині Нікопольський район Дніпропетровської області).
Але в 80-і роки минулого століття, у розпал боротьби «з українським буржуазним націоналізмом» влада й чути не хотіла про вшанування Івана Сірка. Тож скульптура більш як десять літ зберігалася на обійсті Костя Романова. Показував тоді він і мені це погруддя, яке тримав у дров’яному сараї. Уклонитися Іванові Сіркові сюди приїздили відомі літератори, історики, краєзнавці. З настанням перебудови, після численних публікацій у ЗМІ, коли у справу втрутилися голова Українського фонду культури Борис Олійник та академік Петро Тронько, крига нібито скресла. У травні 1988 року Харківський облвиконком змушений був прийняти рішення про встановленні у Мерефі пам’ятного знака кошовому отаману Запорізької Січі Івану Сірку.
Та знов процес загальмували чиновники. Поважна комісія, недовго думаючи, винесла вирок: твір малохудожній і невиразний, робота непрофесійна, є певні анатомічні вади, і взагалі він недовговічний (чавун товщиною 6-7 см). Тож у бюрократичній тяганині справа знов загрузла на довгих п’ять літ. Лише на третьому році Незалежності, 30 травня 1993 року, пам’ятник урочисто відкрили. Погруддя не було навіть потреби ховати за завісою, бо мереф’яни його вже на той час добре знали – лише перерізали жовто-синю стрічку. За влучним висловлюванням Костя Романова, це була 56 перемога Івана Сірка.
І ось на тобі! Мерія напередодні двадцятиріччя встановлення пам’ятника ошелешила всіх звісткою, що Івана Сірка буде переселено. Голова громадського об’єднання «Наш дім – Мерефа» Тетяна Селезньова вже публічно заявила, що натомість слід було б облагородити територію навколо монумента і влаштувати тут народне козацьке свято на честь його двадцятиріччя. Рішення міськради вона назвала плювком в обличчя громадськості та Івану Сірку. Поки що люди не дозволили владі здійснити свій намір, але керівництво міста впевнене, що під приводом реконструкції майдану, воно незабаром утілить у життя своє рішення. Побувавши у своїй рідній Мерефі 13 травня, я переконався, що більшість земляків виступають проти такого наміру.
30.05.2023
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Скоро знову 30.05 (2025)*
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
----------------------------------------------------------------------------------------------------------------
у квітні 1982 року чавунне погруддя Івана Сірка не без пригод удалось перевезти в рідне місто кошового отамана. Це коштувало 1500 крб. і чимало нервів. Здавалось, погруддя ось-ось встановлять, але чиновники "своєчасно" схаменулись, і процес загальмували.
На початку 80-х непоступливому Романову прийшлося залишити пам’ятник на своєму подвір’ї, де він простояв 11 років. До нього приходили вклонятися школярі та професура, краєзнавці зі всієї країни та патріотична інтелігенція. Сюди заходили все небайдужі до історії Мерефи, звісно, окрім чиновників від культури з обласного центру.
Перелам настав з початком перебудови. Після низки публікацій у ЗМІ в справу втрутилися особисто голова Українського фонду культури Борис Олійник та
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Напередодні Шевченківських свят у травні 1988 року Харківський облвиконком змушений був прийняти рішення про встановленні у Мерефі пам’ятного знака кошовому отаману Запорізької Січі Івану Сірку.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Статус: Офлайн
Реєстрація: 07.10.2006
Повідом.: 2404
Реєстрація: 07.10.2006
Повідом.: 2404
у Коломаку Іван Мазепa (2017)
Постамент видатному Гетьману має стояти у центрі селища, по вулиці Леніна, яку рік тому перейменували на Івана Мазепи. У Коломаку мають надію, що вже за два місяці у селищі з’явиться новий постамент. Його відкриття заплановане на 25-29 липня.
Крім встановлення пам’ятника, громада запланувала низку й інших заходів до цієї дати. Так, на місцевих мальовничих луках має пройти «Коломак Мазепа фест». До слова, у рамках цього фестивалю артисти ХНАТОБу поставлять на природі оперу «Іван Мазепа».
Довідка. Коломацькі статті — міждержавний договір, укладений 25 липня 1687 року на річці Коломак між новообраним гетьманом України Іваном Мазепою й козацькою старшиною, з одного боку, та московськими царями Іваном і Петром та царицею Софією, з другого. Договір складався з 22 пунктів (статей). В основу Коломацьких статей було покладено попередні українсько-московські договори, затверджені козацькими радами при обранні гетьманів Дем'яна Многогрішного та Івана Самойловича. Статті декларативно підтверджували козацькі права і привілеї, зберігали 30-тисячне реєстрове козацьке військо та компанійські полки. Однак, деякі зміни попередніх гетьманських статей і нові пункти (18-22) значно обмежували політичні права гетьмана та українського уряду.
Постамент видатному Гетьману має стояти у центрі селища, по вулиці Леніна, яку рік тому перейменували на Івана Мазепи. У Коломаку мають надію, що вже за два місяці у селищі з’явиться новий постамент. Його відкриття заплановане на 25-29 липня.
Крім встановлення пам’ятника, громада запланувала низку й інших заходів до цієї дати. Так, на місцевих мальовничих луках має пройти «Коломак Мазепа фест». До слова, у рамках цього фестивалю артисти ХНАТОБу поставлять на природі оперу «Іван Мазепа».
Довідка. Коломацькі статті — міждержавний договір, укладений 25 липня 1687 року на річці Коломак між новообраним гетьманом України Іваном Мазепою й козацькою старшиною, з одного боку, та московськими царями Іваном і Петром та царицею Софією, з другого. Договір складався з 22 пунктів (статей). В основу Коломацьких статей було покладено попередні українсько-московські договори, затверджені козацькими радами при обранні гетьманів Дем'яна Многогрішного та Івана Самойловича. Статті декларативно підтверджували козацькі права і привілеї, зберігали 30-тисячне реєстрове козацьке військо та компанійські полки. Однак, деякі зміни попередніх гетьманських статей і нові пункти (18-22) значно обмежували політичні права гетьмана та українського уряду.
Останнє редагування:
Статус: Офлайн
Реєстрація: 15.04.2017
Повідом.: 7734
Адреса: Літаки, літаки, літаки...
Реєстрація: 15.04.2017
Повідом.: 7734
Адреса: Літаки, літаки, літаки...
На Одеській є. І, здається, на Зерновій
Статус: Офлайн
Реєстрація: 11.09.2008
Повідом.: 41453
Реєстрація: 11.09.2008
Повідом.: 41453
ja , вы себе в штатах, или где вы там сейчас -
можете представить,
что такое овер 135 обстрелов в сутки из разных видов вооружения ???
Какое восстановление ****р
какие жители какой "акт-вандализма" бл*ть. "новость" восьмилетней давности, так еще и с данными карты для сбора денег
Зачем ???
Останнє редагування: