Змінюй хід війни! Допомагай ЗСУ!

Война: события, люди, впечатления

В парк возле ДК ходят с собачками. Может, местная дама была.
Скорее всего.
Хотя в парк с собаками не ходят.
В пустом парке даже курить не разрешают, хотя урны возле каждой лавки.
Мне сделали замечание, но я попросила разрешения докурить.
Разрешили.
 
Скорее всего.
Хотя в парк с собаками не ходят.
В пустом парке даже курить не разрешают, хотя урны возле каждой лавки.
Мне сделали замечание, но я попросила разрешения докурить.
Разрешили.
Хто? Хто эти люди? Там кафе кормит нуждающихся, такие личности толкутся, что ваша сигарета или собачка - вообще мимо....
Раз наблюдала драку, кто то без очереди влез...
 
Хто? Хто эти люди? Там кафе кормит нуждающихся, такие личности толкутся, что ваша сигарета или собачка - вообще мимо....
Раз наблюдала драку, кто то без очереди влез...
Мы о парке за дк ильича?
Может, что-то есть впритык к остановке, но дальше никаких кафе.
Слева от входа чуть выше бесплатный туалет и будка охраны.
А ниже сцена и справа киоск мороженого.
 

Мы о парке за дк ильича?
Может, что-то есть впритык к остановке, но дальше никаких кафе.
Слева от входа чуть выше бесплатный туалет и будка охраны.
А ниже сцена и справа киоск мороженого.
Брехать не буду, летом один раз застала такое. Да, за спиной магазинчиков на остановке. Там и летняя малюсенькая площадка. Возможно , осенью все в прошлом.
Р.с. как я поняла, накладывали в принесенную с собой тару .
 
Останнє редагування:
Родини були великі. Купа баб, двоюрідних баб, троюрідних, прабаб. Поки молоді робили на полі, старі гляділи дітей.
Шо таке підняти дитину після тієї війни? Вивчити в школі і пту, в ідеалі відправити в місто в інститут вчитись, шоб працювала в Місті, а не крутила в селі бикам хвости.
Я ізвіняюсь, це така іділлія в романах модних пісатєльніц? Бо я шото по своїм даже пра такого не знаю ?‍♀️ С раннього возраста старші діти гляділи младших, а не якіто міфіческі двоюродні баби, потом шли работать хто куда. С начала той войни вопще всі сімьї розкидувало, то самі своїх дітей і виращували, аж до гриж і прочих "радостів" от непосільного труда. Учоба дітей при свічках і каганках, школа одна на 10 км, куда тіліпали пішки або на підводах, якшо хтото подвезе. Медицина - малограмотна фєршалка послє курсов, і та одна на всю округу. І т д. Не дай бог.
 
Родини були великі. Купа баб, двоюрідних баб, троюрідних, прабаб. Поки молоді робили на полі, старі гляділи дітей.
Шо таке підняти дитину після тієї війни? Вивчити в школі і пту, в ідеалі відправити в місто в інститут вчитись, шоб працювала в Місті, а не крутила в селі бикам хвости.
Медицина безкоштовна, ясла, садки. Працюєш в колхозі - точно найдеш кому довірити дитину. В місті - в ясла. Та і в селах ясла були. Були безкоштовні гуртки, спортивні всякі клуби, туристи, походи. У дітей було багато живого спілкування - в родині, між собою. Гаджетів не було.
Життя було просте і зрозуміле. Не було інтернету, та і часу читати газети не було. Зате були міцні нерви і здоров'я.
Зараз за все заплати. Особливо по карману б'є медицина. Хочеш здорову дитину, з здоровими зубами, очима, це все гроші, які треба заробити, шоб їх заробити, треба дитину кудись діти, ну або знову ж таки дати їй планшет, щоб не заважала, але ж треба ще шоб воно рухалось і спілкувалось з реальними дітьми, а не з покемонами якимись в інтернеті, а у нас війна поруч, яка все в рази ускладнює. Життя не дуже просте, нерви ні к бісу. Зарплати низькі, ціни високі. Частина жінок виїзжає саме з тої причини, що "не підніме" дітей в Україні, бо не володіє навичками віддаленої роботи чи не має оплачуваної спеціальності, а за кордоном навіть на просту зп можна трошки більше собі дозволити, ніж в Україні, тим більше є країни з підтримкою, і виїзд таких жінок - це повноцінна трудова еміграція назавжди з України.
От.А то кажуть,що при СРСР було жити погано:ги:
 
Брехать не буду, летом один раз застала такое. Да, за спиной магазинчиков на остановке. Там и летняя малюсенькая площадка. Возможно , осенью все в прошлом.
Р.с. как я поняла, накладывали в принесенную с собой тару .
Сразу за магазинами все может быть, но зона самого парка пустая.
Я села чуть ли не в средине.
И ко мне подошел охранник.
Может, издали принял меня на заслуживающую внимания, но вежливо вышел из ситуации, разрешив докурить.
Что-что, а я иногда курила там на глазах охраны, когда ошибка исключалась. :)
 
Доробила роботу, мала натхнення то написала трошки. Бо часто в око спадає оце "а от тоді", а шо тоді, інакші умови і обставини були, на сучасність їх не натягнеш. Є тут і зараз.
ТА я писала не про час війни, а про повоєнний час, коли багато жінок залишилось сам-на-сам з дітьми.
Моя бабуся з двома, але вже підліткового віку і трохи старше.
Моя мати до праці і на заочне навчання, дядько в школу, далі в технікум, вже потім виш.
Батько мій після фронту 5 років у одній шинельці провчився у виші, мабуть підробляв на їжу.
Моє покоління без війни спромоглось по одній дитині народити, рідко по двійко.
А зараз війна, обстріли, таке страхіття... Тому й дивлюсь на молодих матерів як на героїнь.
Особливо коли поруч батько у камуфляжі.
 
Так и не поняла, чего бесновался исчезнувший Педренко. Что ему до меня. Такая неприкрытая эмоция, просто на нерве был.
 
Так и не поняла, чего бесновался исчезнувший Педренко. Что ему до меня. Такая неприкрытая эмоция, просто на нерве был.
Тори, мне кажется, он из тех, кого вы с 2014 здесь гоняли. Вдруг появился в 2023. Могу ошибаться, но у него прямо как шото личное...
Он не исчез. Его исчезли.
 
Тори, мне кажется, он из тех, кого вы с 2014 здесь гоняли. Вдруг появился в 2023. Могу ошибаться, но у него прямо как шото личное...
Он не исчез. Его исчезли.
Отоноче.
Тогда и гадать нечего - их не счесть, этих ватных *****ов, которых я гоняла.
 
 
Назад
Зверху Знизу