Змінюй хід війни! Допомагай ЗСУ!

Война: события, люди, впечатления

Життя в Харкові для дітей не є безпечним. Тому тема де хто скупчився хай буде приводом для спогадів. Потім, колись.
Анна бачила і бачить багато чого. І пережила теж. Вона дивиться через свою оптику.
Мій район величезний.
Я ж не кажу, що під своїм будинком бачу.
 
  • Це лайк!
Реакції: 023
Бурулька :)
Дуже вживане, доречі.
Дуже дякую і будьте обережні!
Небезпечно дуже.
Колись на бувшій Пушкінській така брила злетіла під ноги.
Навіть не бурулька.
Ще б крок і все.
 
Увімкнула. Нє. Півгодини російського тексту ніасілю, ріже вухо. Навіть запевнення себе шо то мова колишнього срср, а не ворога - не помагає) Одна справа - чути рос на вулиці Харкова. Кілька віків зросійщення не викинеш. Зовсім інша - слухати росмовний контент добровільно. За 3 роки, що пройшли з моменту як я його випиляла зі свого життя, прийшли нові звички. Хай звиняє пані Анна)
По-началу тоже какие-то неприятные ощущения от неё вблизи.
Но потом попустило - её чувства созвучны с моими, рассказ о
том, как уходили родители летом 22-ого - до слёз. Достойный
человек. Первое, что прочла Анны Гин - "7 марта 23г. в Харькове
зажгли фонари" - это было ровно то, что чувствовала и я, когда
на нашей улице включили освещение.
 
Мне кажется, это какие-то старые тексты. Уже не раз удивлялась.
Пусть приедет ко мне в яму "за детьми".
А в зоопарке даже я была в 2023.
Формально он не работает в тревогу, а фактически что делать, если люди уже там?
Может, новых не пускают?
Зоопарк работает в тревогу. Вечером внутрь пускают до 4-х , а на выходд работает до 5-ти

Летом 22 даже на Безлюдовке уже люди тусили ))) Но вообще людей мало было..:незнаю:




IMG_20220807_142051.webp


IMG_20220807_151656.webp
 
Лето 22. В полвосьмого вечером. Афигеть жутковато было.. Как в зомби ужастике ))

IMG_20220625_193140.jpg
 
Шановне панство, менше шастайте в людних місцях, бо на заході грип лютує шо піздєц, може й на схід в Харків добереться.
Пневмогрипп.
Я его уже зацепила, кто б сомневался, в первых рядах. Третий день пытаюсь выкашлять легкие.
Лютая жесть, берегитесь.
 
Хе-хе. :)

Людмила Долгоновська. Залізний генерал. Уроки людяності.
Видавництво Vivat. 2024.

Вгадувати .будемо? :)
 
Найяскравіше враження дня.

Поки ходила по місту, трішки змерзла. Зайшла погрітись кавою з тістечком.
Народу чоловік 10.
Сіла на підвищенні спиною до сонця.
За метр від мене хлопець у камуфляжі. В вухо слухавка манесенька вставлена, щось слухає, інколи дивиться поперед себе, наче когось виглядає. Але кого? Біля каси 1-2 людини. Але ж на вішалці ще один бушлат.
Він до мене профілем, скоса поглядаю на той профіль.
Скільки ж йому? 30? 40? Може й 45, або 35....
Потім він встав, почав одягатись.
Змарніле, схудле обличчя. Перерізане не зморшками, а рівчаками вертикальними.
Виявляється, що був у легкому камуфляжі, натягае на себе той, з вішалки.
При кожному рухові кривиться.
Мо' рука поранена? Та ні... то втома мабуть у всіх м'язах.
Що не візьме, кривиться, як від болю.
Мене не бачить, тому дивлюсь.
Худенький, середнього зросту...
Натягнув шапку, накинув на плечі рюкзак, попереду ще якусь сумку... вийшов, натягнув майже до очей комір светра... пішов...
А я все дивлюсь, щось мені болить, а що - тільки потім зрозуміла.
Втома і страшенна самотність... прийшов один і пішов... вигородив стіну між собою і світом...
Що ще запам'яталось - на руках рукавиці з ввдкритими пальцями.
Зношені рукавиці, потемнілі пальці...
Це нестерпно...
Це перевертає світ.
Оця самотність захисника...
Трагічна постать.

Після тільки зненавидіти оте політичне сміття, оті ситі, вгодовані свинячі рожі...
 
Назад
Зверху Знизу