Та рідко хто так назива то місце. Станція Т.Г.Шевченко, а місто Сміла))
Так це потрібно весь час відслідковувати, не випускаючи телефона з рук.
Доречі про другу пару дідусь/бабуся 100% інфрмації нема.Ясно, ну це зручно і цікаво - мати родичів в різних областях.
Іноді мені здається, що я одна із ХФ у Харкові живу ...
)))
дякую за слово "сад"
Нема за що )))
Не зрозумів суті претензії. 🤷♂️Лишу це тут, як буде час і настрій, може прокоментуєш, бо якийсь дисонанс у мене))
До відповідальності мам описаних тобою харківських діток виходить шо питань нема) А до мене, яка три роки є переселенкою в чужий і далекий край України саме з-за відповідальності за дітей і батьків, які вже часом теж як діти - претензія про безвідповідальність, бо я, бачте, не втекла в Європу, а мала би.
Втекла всього навсього за 1000 км. З двома сумками і дітьми, навіть не уявляючи куди їду, бо ніколи там не була і ні знайомих, ні рідних, нікого. Три роки сама вирішую всі питання з житлом, ремонтами, установами, лікарнями і т.п. Три роки живу не своє життя, а тупо одними обов'язками і при цьому маю тримати спину рівно бо я головна в своєму прайді, за мене всі тримаються і мені ж всі сідають на ручки. Але все одно егоїстична сука і думаю лише про себе, бо ж не в Європі)
Ще й їзжу в Харків гуляти рідними місцями (с) Бо обов'язки (себто сидіть в Європі) мені нудні і я натомість краще погуляю по центру Харкова рідними місцями з дитиною)) За всю війну вона 5 раз була в центрі - грудень 22 до лікаря, весна 23 на гірку до прапора, серпень 23 до лікаря, серпень 24 в Шевченка і Саржиному Яру. Я буваю частіше але без дітей. Діти гуляють на районі біля укриттів і привчені за півтори хвилини в будь яку пору доби спуститись в сховище, якщо в нашу сторону летить каб. А щодо мене, то в Харкові у мене близькі люди з моєї сторони, мати чоловіка, ці люди потребують уваги а також допомоги в вирішенні певних справ, аналогічно з дітьми, бо Харків це високий рівень в багатьох сферах навіть зараз. Хай би це все хтось робив а я пішла би повтикала на качок в яру, я не проти) але нікому, зате завжди знайдеться хтось, хто розкаже як тобі треба жити)
Неправильно. Заважаєш. Своєму чоловіку. Бо він, замість того, щоб думати, як бойову задачу, виконати, хвилюється, чи не прилетить його дитині. Підставляє себе та побратимів (у яких теж є діти, батьки...).
Б-гообраних.
Можно подумать, Гордон - Аполлон
Це трагічне питання, і рішення воно не має.
Ну они же признают/не признают исходя из интересов своей страны.
Україна. Дуже агрєссівно захищається.
КУДИ ЇХАТИ???
Израиль не показатель. Все знают его историю и никто насильно их там не собирал жить. Решили так для себя - их дело. У нас здесь могилы всех наших предков, столетиями. Это моё мнение.
Не, просто вот Китай не признаёт Крым российским. Почему? Потому что есть Тайвань. И т.д.
