Дзен-буддизм є однією зі шкіл буддизму, яка розвинулася в Китаї і Японії. Він зосереджується на досягненні просвічення (саторі) через зосередження і медитацію, які передаються головним чином безпосередньо від майстрів до учнів.
Одна з особливостей дзен-буддизму полягає в тому, що в цій традиції філософія передається більш через практику, аніж теорію. Зокрема, практика зосередження є ключовою складовою знання дзен-буддизму, і вона розвивається через безперестанне тренування своєї уваги, щоб досягти духовного просвічення і розуміння світу.
Інший аспект, що виділяє дзен-буддизм від інших шкіл буддизму, є наслідуванням майстерності своїх вчителів і переданням знань безпосередньо від наставника до учня. У дзен-буддизмі велика увага приділяється розумінню безпосереднього досвіду, що виводить його за межі традиційного методу навчання та накопичення знань.
Крім того, дзен-буддисти акцентують значущість несловесної комунікації, незвичайних запитань і саммейджу ( детальною самоперевіркою), як способів отримання додаткових знань і розвитку духовної глибини, які відрізняють дзен-буддизм від інших шкіл буддизму.
