Відправте дітей до Німеччини!

  • Автор теми Автор теми Kozadereza
  • Дата створення Дата створення
Для харківської дитини нинішня дорога не страшніша за життя вдома.
Умовним львівським дітям може бути не дуже.
Та ну. На самом деле ребенка та чего рыпаться - я б если б капало в Украине бабло сидел бы и сидел, но капать перестало, а так сидеть можно вполне … учета это такое - на языке другом совсем , хер ты поймешь чего, а если поймешь то явно психикой поедешь ну тоже такой себе варик
 
Для харківської дитини нинішня дорога не страшніша за життя вдома.
Умовним львівським дітям може бути не дуже.
На моєму кутку поки що більш-менш. А далі ніхто не знає.
Ви ж самі транслюєте інформацію про новонароджених.
 
Там львіна доля впо і прифронтових, которі домой уїжают 🤧 не та статістіка шоб особо радуваця
На кутку багатенько дітей війни, які тут народились.
Їх ніхто нікуди не везе.
І є ВПО з дітьми, яким у Харкові безпечніше.
Діти не розуміють і хочуть додому, а хати там вже нема.
 
На моєму кутку поки що більш-менш. А далі ніхто не знає.
Ви ж самі транслюєте інформацію про новонароджених.
Інформацію транслюю, бо з певних причин не хочу, щоб тема заглохла і потонула в стрічці. Тим більш, шо в тій інформації є і знайомі мені дітки. :)

Мова ж була не про те, хто де живе і лишається жити, а про "в дорозі зараз може статись всяке" (с) :) і я, як людина, яка досить часто їздить, не бачу, щоб в 2026 - на даний момент - щось змінилось настільки критично, щоб нікуди не їздити лише з цієї причини. Влітку їхала з мамою, яка везла дітей в табір в горах, зі Слов'янська. Це дорога мабуть в 40 годин, спочатку до Харкова, потім на захід повільним поїздом. А потім їздила забирала їх додому. Їздять діти.
 
Була б у вас дівчина, а не хлопець передпризовного віку, ви теж би зомліли.
Та ладно)) Я викладала марокканцям. Всі були дуже чемні. В мене було 8 хлопців і 4 дівчини. І скажу, що серед арабів трапляються дуже порядні і добрі люди. В мого чоловіка був друг з Іраку. Він навіть ніж витирав, перш ніж хліба відрізати, раптом сало до того різали. Дуже був скромний і порядний.
 
Там львіна доля впо і прифронтових, которі домой уїжают 🤧 не та статістіка шоб особо радуваця
Та зараз таких мабуть менше :( враховуючи той піздєц шо на південному сході коїться, ще відносно недавно був сюжет про маму з Краматорська, яка народила в Харкові і з дітьом повернулась туди, але дуже скоро прийшлось виїзжати назад до Харкова
 
Для харківської дитини нинішня дорога не страшніша за життя вдома.
Умовним львівським дітям може бути не дуже.
Як раз один з двох хлопців, про яких я писала, що вступили в ХПІ на міжнародну економіку з Львівської області та ще й з села. Страшнувато йому було їхати, не буду заперечувати. Але доїхав, прийняли, все добре в нього. Так шо лвівські діти гав не ловлять.
 
:) ви імхо з дуже рідкісного виду мам :) які не їздять до дітей в гості, не перевіряють їхні умови, та й регулярних частих зідзвонів у вас мабуть нема?
Їздити в мене немає можливості і зайвих грошей. Зідзвони раніше були кожного дня, а то й двічі через Телеграм. Бо поки все втряслося, потребував порад і інформаційної допомоги. А тепер вже не дитина, як сміялися вище) Вже студент , мова С1, то нащо нам кожного дня зідзвонюатися? Йому вже ніколи лялякать, бо перший семестр буває нелегким.
 
Останнє редагування:
Інформацію транслюю, бо з певних причин не хочу, щоб тема заглохла і потонула в стрічці. Тим більш, шо в тій інформації є і знайомі мені дітки. :)

Мова ж була не про те, хто де живе і лишається жити, а про "в дорозі зараз може статись всяке" (с) :) і я, як людина, яка досить часто їздить, не бачу, щоб в 2026 - на даний момент - щось змінилось настільки критично, щоб нікуди не їздити лише з цієї причини. Влітку їхала з мамою, яка везла дітей в табір в горах, зі Слов'янська. Це дорога мабуть в 40 годин, спочатку до Харкова, потім на захід повільним поїздом. А потім їздила забирала їх додому. Їздять діти.
Щиро дякую за підтримку теми! :любов:
 
Та ну. На самом деле ребенка та чего рыпаться - я б если б капало в Украине бабло сидел бы и сидел, но капать перестало, а так сидеть можно вполне … учета это такое - на языке другом совсем , хер ты поймешь чего, а если поймешь то явно психикой поедешь ну тоже такой себе варик
Слухай, ти ж не мусульманин, точно? Є справа на мільйон!:кручусь: Візьми під опіку онучок отієї бабусі , шо так мусульман боїться.:eek: Буває важко знайти опікуна, якщо він потрібний в Німеччині. Будеш їх охороняти як пильний сокіл ! :дивитись:Вони ж дівчатка ,мабуть, чемні, з тюряги не доведеться витягати :зуби:
 
Останнє редагування:
Він там не один. Е ще хлопці з України. Найтяжче теоретичні основи електротехніки. Воно й так мутне, а німецький то вообще. Доречі в багатьох німецьких вузах можливо навчатись і на англійській.
А розкажіть, будь ласка, це в якому уніку ваш навчався по прогамі подвійних дипломів? І чому два роки, мови не вистачило після першого курсу перевступити в німецький? Бо зазвичай після першого курсу перевступають.
 
Останнє редагування:
:) ви імхо з дуже рідкісного виду мам :) які не їздять до дітей в гості, не перевіряють їхні умови...
Ой, слухайте, розкажу смішне. Умови таки перевіряла, але по відеозв"язку. Кажу, ану, синку, покажи кімнату! Ану відкрий шафу, покажи, як там в тебе речі помістилися (шафа була не дуже зручна, довелося ящики докуповувати). Ага, кажу, бачу, все добре розвішано. А шо то за шкарпетки внизу валяються? А сина й каже: "А то я в них в саду в котяче гівно вступив" :іржач: На цьому моменті я теж ледь не втратила свідомість :eek: Та, кажу, викинь їх, шо ти їх в шафі поклав!!! В шафі тому що такі брудні, шо навіть в корзину для прання з іншими речами неможна покласти. Тому...менше перевіряєш, краще спиш! :D Синочок мене :узі:як дізнається, що я таке про нього розказую :D
 
Останнє редагування:
Візьми під опіку онучок отієї бабусі , шо так мусульман боїться.:eek: Буває важко знайти опікуна, якщо він потрібний в Німеччині. Будеш їх охороняти як пильний сокіл ! :дивитись:Вони ж дівчатка ,мабуть, чемні, з тюряги не доведеться витягати :зуби:
Они 100 год як в Канаді живут в полной сімьї, возможно даже частічно мусулманской🤧
 
Они 100 год як в Канаді живут в полной сімьї, возможно даже частічно мусулманской🤧
Аааа, ну тоді це той самий випадок, коли своїх прилаштувала, а ви сидіть під бомбами, а то мусульмани вкусять :відстій: Ясно-понятно! Я, якщо чесно, таких би давила власними руками . По всіх групах такі сидять і майже цілодобово розказують, як то складно, куди не сунься. Ну... Бог усе бачить!
 
Інформацію транслюю, бо з певних причин не хочу, щоб тема заглохла і потонула в стрічці. Тим більш, шо в тій інформації є і знайомі мені дітки. :)

Мова ж була не про те, хто де живе і лишається жити, а про "в дорозі зараз може статись всяке" (с) :) і я, як людина, яка досить часто їздить, не бачу, щоб в 2026 - на даний момент - щось змінилось настільки критично, щоб нікуди не їздити лише з цієї причини. Влітку їхала з мамою, яка везла дітей в табір в горах, зі Слов'янська. Це дорога мабуть в 40 годин, спочатку до Харкова, потім на захід повільним поїздом. А потім їздила забирала їх додому. Їздять діти.
Все так, але недавня трагедія з прильотом на платформу.
і ще багато чого з потягами.
Мої дорослі знайомі за необхідності їздять автобусами через усю Україну, а по області на автівках полями.
 
Та ладно)) Я викладала марокканцям. Всі були дуже чемні. В мене було 8 хлопців і 4 дівчини. І скажу, що серед арабів трапляються дуже порядні і добрі люди. В мого чоловіка був друг з Іраку. Він навіть ніж витирав, перш ніж хліба відрізати, раптом сало до того різали. Дуже був скромний і порядний.
Мабуть, це я розповсюджувала інформацію щодо навали мусульманських біженців у Німеччині чи там Франції.
Не студентів, якимсь ви щось там викладали. А коли у випадках насильства поліція заяв не приймала.
Я теж знала одного араба, який володів сімома мовами і друкувався в престижних медичних журналах.
Але навіть у моєму кутку якось мені довелось рятуватись втечею від тих мусульман, яких ви не навчали. Після того як у ввічливій формі я зробила їм зауваження.
І вони пішли за мною, добре, що я свій куток знаю.
 
Все так, але недавня трагедія з прильотом на платформу.
і ще багато чого з потягами.
Мої дорослі знайомі за необхідності їздять автобусами через усю Україну, а по області на автівках полями.
Їх щось здивувало після ракети на вокзал Краматорська в квітні 2022?
Жити в Харкові, як мішень в тирі, але боятись їздити поїздами - ну, буває.
 
Жизнь моего поколения уже состоялась - детство, юность, учеба, замужество и т.д. - в мирное время . И причем , в советское.
То есть все со мной понятно.
У детей и подростков сейчас совсем все по другому. Скоро как пять лет. И если они с родителями хотят себе другой юности и учебы, а не под обстрелами, без света и отопления зимами - нам не стоит захлёбываться от негодования, что как они смеют не то , что выехать, а вообще мечтать об учебе в Европе, под мирным небом.
Легко не будет , ни тем, кто в Харькове учится онлайн, ни тем, кто решит выехать в войну учиться в Европе.
Изнасиловать могут и в темном подъезде без света и с неработающим электрозамком на двери , на лестнице.
Дома.
Считаю, тема для подростков и их родителей. Им решать.
 
Назад
Зверху Знизу