Відправте дітей до Німеччини!

у нас теж є сімейна історія. Бабиній молодшій сестрі Марії було 16, коли її відвезли в Німеччину. Попала в якусь сім'ю, де працювала на сільгоспроботах. Тримали їх в якомусь сараї, їсти давали так собі, тому Марійка одного разу поцупила картоплю з поля хазяйського. Це побачив господар, і не довго думаючи, вирішив її розстріляти на місті злочину, так би мовити. В останню мить її врятувала німкеня, дружина господаря.

Потім вони потрапили до американської зони окупації, і Маша повернулася додому, в Ха. (хоча могла б і в гамерику поїхати). В 90ті їй німці компенсацію виплатили, ще в дойчмарках...
Німці зараз розсекречують усі архівні матеріали про таке і прозрівають від вчинків своїх предків.
 
Та я забув. Північ Німеччини. Ольденбург.
Дякую!
Нагадали про корисний сайт :

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.


Тут можна подивитися, де приймають. Начебто Нижня Саксонія відкрита. Але краще уточнювати в живих групах у тих, хто тільки приїхав.
 
В Украине. Добавить за

"З часом вийде "..Дуже дякую вам за віру в мене :D .
Але не факт, що суржик коли-небудь - коли я щось швидко пишу і не витрачаю час на редагування, не буде вилазити).
Тут у всіх таке, якщо придивитись. На радіодиктант, мабуть треба)
Якщо знову напишу "Германія" - вибачайте)

ЗИ. А тому пану, що с бібізяном на аві, я мабуть колись на лапу добряче наступила, що з мене по його виразу аж "пісок посипався"))
Йому треба не тему переїзду українських дітей перетирати, а мені в темі промоушен робити :D .

Вибачаюсь за вимушений офтоп.
Не ображайтесь на кепкування! Я коли сюди вперше прийшла, ой як важко було матюки і зневагу перетравлювати! Але...загартувалася! Я вчителька, але теж роблю помилки, про які можу раптом згадати аж на наступний день. Біжу терти і виправляти)) Це через нашу двомовність, на автоматі вилітає. Я коли викладала, говорила чисто, а тепер теж допускаю мішанину. Я коли читаю місцеві групи, мене рве від сміху. То "щітчик" замість "лічильник" , то ще щось кумедне вилізе. Але я ніколи не виправляю людей, щоб не відвернути від української. Я її теж вивчила дивом. В школі мене звільнили від вивчення української. В ті часи таке було можливо. А тепер вчу німецьку))) Ой як все важко!!! А дітям значно легше.
 
А тепер вчу німецьку))) Ой як все важко!!! А дітям значно легше.
Як мене любили вчительки й викладачки німецької...
Якби воно було мені тре', згадала б зразу, і всі ваші В були б для мене як насіння полузгати.
 
Можна прямо в автобус і там в розподільчий табір, які зараз приймають. Далі там відвезуть, куди треба. Раптом заблукає - поліція підбере і туди ж відвезе. Аби дитина переступила кордон Німеччини. Там вже її підхоплять.
Можна зв"язатися з Югендамтом. Але ніякої конкретики окрім того, що вони вашу дитину приймуть, вони не дадуть. Де поселять, в які умови вони будуть самі шукати по факту прибуття.
Але є такий ньюанс, кажуть, що є таке правило, що , де неповнолітній звернувся, там його і мають прилаштувати, тобто в тому ж місті. Але реально так може не бути. У велких містах все забито. Скоріше поселять десь в передмісті чи навіть в селі. Але до школи доступ гарантовано буде.
А ви відважна мама, або авантюрна. Відправити дитину незнамо куди одну... Були, звичайно, такі історії 22, але там була зовсім інша ситуація
 
Achtung!
Згадала, ще треба туристичну страховку в дорогу. Можна лише на час дороги. Є якась в Приваті.
В Привате дорогая, на хотлайне самая выгодная.

Вообще тема мутная, я бы в жизни ребенка самого не отправила. В Германии за каждый чих надо платить, за перевод документов, самим искать и оплачивать переводчиков. Если и отправлять детей, то только группой, знакомой между собой, в сопровождении взрослых, желательно из их родителей, в совершенстве владеющих немецким.
 
В Привате дорогая, на хотлайне самая выгодная.

Вообще тема мутная, я бы в жизни ребенка самого не отправила. В Германии за каждый чих надо платить, за перевод документов, самим искать и оплачивать переводчиков. Если и отправлять детей, то только группой, знакомой между собой, в сопровождении взрослых, желательно из их родителей, в совершенстве владеющих немецким.
Для дітей, які прибувають без супроводу дорослих і перебувають під опікою Югендамта , необхідні переклади оплачує Югендамт.
 
А ви відважна мама, або авантюрна. Відправити дитину незнамо куди одну... Були, звичайно, такі історії 22, але там була зовсім інша ситуація
І відважна, і авантюрна, ніде правди діти )) Але головне те, що я вірю в доброту людей, тому мені легше було наважитися. На той момент знала дуже мало про систему прийому і можливсті для навчання. Але читання місцевих ,профільних і загальних груп наших в Німеччині мені допомогло назбирати деяку інформацію. Потім почала вивчати сайти освітніх закладів, шукати корисні відео на Ютубі і т.ін. Допомагала іншим, розказуючи, що вже сама пройшла. Дехто віддячував тим, що розповідав згодом свої історії прибуття і влаштування. Якось так
 
Були, звичайно, такі історії 22, але там була зовсім інша ситуація
У 22 році моя дитина не погодилась, щоб я її запхала в евакуаційний потяг і відправила кудись. Через два роки подорослішав і погодився. А тепер дорікає, що у лютому 22 не відправила :-) Діти сприймають виїзд по-різному. Дехто аж біжить від мами у самостійне життя, а хтось боїться і там йому важче адаптуватися. Важливо дитину підготувати до можливих труднощів. Тоді всі передряги легше переживуться.
 
Останнє редагування:
Хочу звернути ще раз увагу на мету відправки дитини в таку дальню дорогу. Якщо просто пересидіти війну, то це просто. Приймуть без особливих питань.
А от якщо стоїть питання навчання в німецькій освітній системі, то тут все буде залежати від рівня мови, якого зможе досягти дитина. Просто сидіті в інтеграційному класі і нічого не робити результату не дає. Є такі діти, що по 2-3 роки там теліпаються без особливих досягнень. Тому для подальшого навчання треба налягати на мову. В Німеччині навіть добре володіння англійською не вирішує всі проблеми. Більшість безкоштовних програм навчання німецькомовні. Є англомовні, але їх менше і для життя в країні все ж таки треба німецька.
 
Останнє редагування:
Хочу звернути ще раз увагу на мету відправки дитини в таку дальню дорогу. Якщо просто пересидіти війну, то це просто. Приймуть без особливих питань.
А от якщо стоїть питання навчання в німецькій освітній системі, то тут все буде залежати від рівня мови, якого зможе досягти дитина. Просто сидіті в інтеграційному класі і нічого не робити результату не дає. Є такі діти, що по 2-3 роки там теліпаються без особливих досягнень. Тому для подальшого навчання треба налягати на мову. В Німеччині навіть добре володіння англійською не вирішує всі проблеми. Більшість безкоштовних програм навчання німецькомовні. Є англомовні, але їх менше і для життя в країні все ж таки треба німецька.
Основне - сама дитина має цього дуже хотіти, готова працювати самостійно - вчити мову і т.д. Тоді є сенс батькам допомагати в цьому - шукати відповідні програми, підтримку в іншій країні. Але, як на мене, це стосується тільки старшокласників. І все одно залишаються риски проживання в общазі в незрозумілому оточенні, які можуть суттєво вплинути на остаточний результат. Ви ж самі пишете, що де саме буде жити дитина, ніхто не пояснює. Знайома дочки з братом жили, наприклад, вихідцями з Індії і бігли з того табору хоч кудись, аби не з ними. Вашому сину, які розумію, в цьому плані повезло.
Для менших дітей, навіть мотивованих, це взагалі не варіант, як на мене.
П.С. Згадуючи 22 рік, я мала на увазі ситуації, коли на кону стояло життя дитини, і в неї не питали, чи погоджується
 
Основне - сама дитина має цього дуже хотіти, готова працювати самостійно - вчити мову і т.д. Тоді є сенс батькам допомагати в цьому - шукати відповідні програми, підтримку в іншій країні. Але, як на мене, це стосується тільки старшокласників. І все одно залишаються риски проживання в общазі в незрозумілому оточенні, які можуть суттєво вплинути на остаточний результат. Ви ж самі пишете, що де саме буде жити дитина, ніхто не пояснює. Знайома дочки з братом жили, наприклад, вихідцями з Індії і бігли з того табору хоч кудись, аби не з ними. Вашому сину, які розумію, в цьому плані повезло.
Для менших дітей, навіть мотивованих, це взагалі не варіант, як на мене.
П.С. Згадуючи 22 рік, я мала на увазі ситуації, коли на кону стояло життя дитини, і в неї не питали, чи погоджується
Ви праві. Дитина має хотіти. Це мало б так бути, що у старших класах вона стає свідомою і відповідальною хочаб щоодо навчання. Насправді так може не бути. Я в 5 класі без контролю батьків сама готувалася до екзамену з математики, і далі батьки практично не втручалися в мої шкільні справи. Сама закінчила школу, сама вступила в інститут... Але в нинішньому поколінні таких самостійних дітей все менше. З моїм теж були проблеми. Він здібною дитиною був, але самоконтроль кульгав на обидві ноги. Доводилося дуже багато уваги приділяти , щоб школа не пішла побоку)) І тільки зараз, в його 19 я можу трошки. видихнути.
Щодо пошастило з проживанням. Він потрапив у гарний гуртожиток. Це був приватний будинок на 8 -10 жильців. Дехто з підлітків жили по двоє в кімнаті, в мого була окрема. Гарний ремонт, в коридорі пікуси у великих горщиках, на кухні все від посуду до міксера. Але сусіди і , так званий комендант, були всі мусульманами : курди, араби, африканці, афганці... Німців привозили тимчасово і рідко. Був цілодобовий нагляд за дітьми, правильний режим ( вночі по кухні ніхто не шарився і по коридорах не волав) Була можливість з часом переїхати в сусіднє мистечко в більший гуртожиток, де окрім арабів і інших жили аж 8-ро українських хлопців і одна українська дівчина. Але син прижився і не ставив проблему з переїздом.

Йому сподобалась школа, вчителька німецької, інтернаціональний склад в класі. Товаришував з дівчиною з Туреччини ( планувала вступ на юридичний) і її подругою з Польщі, з бразильцем і дуже вмотивованим афганським парубком (він був старшим і вже вступив на підготовку до вступу в університет - мріяв бути лікарем) . Дівчина з Туреччнини мала гарну англійську, тому стала першою, з ким він почав спілкуватися, поки покращив свою німецьку. Туркеня тягала його у старші, вже гімназійні класи на математику і взагалі своїм рівнем німецької і англійської, мабуть, мотивувала сина . При переїзді це все було б втрачено.
Не скажу, що син сильно дружив з сусідами по гуртожитку, але знаю, що на їх прохання водив їх по магазинах , коли їм треба було купити якусь сімку чи щось ще таке, бо володів англійською і міг допомогти в спілкуванні в магазині.
Я налаштовувала його перед переїздом , що там будуть люди з різних країн і з ними треба буде вчитися ладнати. Це справді так, бо перукарі майже всі турки)) Він знав, що я працювала в Харкові з арабськими студентами і в мене з ними були такі самі гарні стосунки, як і з українськими , тому був до всіх налаштований позитивно.
Отак прожив рік, а потім вступив на мовні курси і переїхав в інше місто. Тепер живе в квартирі з двома студентами : з Чілі і Китаю. Це Німеччина! :незнаю:
 
Останнє редагування:
Основне - сама дитина має цього дуже хотіти, готова працювати самостійно - вчити мову і т.д. Тоді є сенс батькам допомагати в цьому - шукати відповідні програми, підтримку в іншій країні. Але, як на мене, це стосується тільки старшокласників. І все одно залишаються риски проживання в общазі в незрозумілому оточенні, які можуть суттєво вплинути на остаточний результат. Ви ж самі пишете, що де саме буде жити дитина, ніхто не пояснює. Знайома дочки з братом жили, наприклад, вихідцями з Індії і бігли з того табору хоч кудись, аби не з ними. Вашому сину, які розумію, в цьому плані повезло.
Для менших дітей, навіть мотивованих, це взагалі не варіант, як на мене.
П.С. Згадуючи 22 рік, я мала на увазі ситуації, коли на кону стояло життя дитини, і в неї не питали, чи погоджується
Щодо менших дітей. В них є шанс потрапити у звичайну німецьку школу, де справжніх німців буде побільше, і вивчити німецьку на рівні носія.
 
Назад
Зверху Знизу