Так. Проблеми...
Останнім часом потужно захлєстнула єбєйша журба і самотність, катастрофічно не вистачає живого спілкування. В чотирьох стінах квартири накриває пздць. Ігри, серіали, книги, музика ще нещодавно допомагали, а тепер від них просто відвернуло.
Дві пропозиції роботи відхилив, бо побачив що об'єкти не цікаві, публіка стрьомна - не хочу витрачати час, ще настрій псувати. Зараз чекаю на третій варіант, там має бути трохи веселіше.
Намагаюся регулярно виходити з дому, гуляю центром міста, інколи заходжу в паб. Але людні місця сильно тригерять, і відчуття самотності тільки загострюється. Заводити нові знайомства, чи просто small talk там взагалі не складається. Пішов, потинявся, почитав на лавочці, прибухнув, якщо в паб зайшов, повернувся. Почуваюсь безнадійним довбойбом, з від'ємним рівнем комунікації...
Отримав кошти на Ветеранський спорт, пішов розвідати обстановку в Pulse у себе на районі - тригернуло просто при його огляді, публіка здалася геть чужою, не впевнений що буду туди ходити.
Регулярно потроху катаюся на мотоциклі, просто для концентрації. На минулих вихідних їздив до старого друга, попиячили на свіжому повітрі біля річки.
Я вже казав, що сам собі нагадую заводну іграшку. Якась подія заводить внутрішню пружину, і на цій енергії деякий час бодрєнько рухаюсь, потім починається млявість, з рештою зовсім видихаюся, до повного ступору, до наступного підзаводу..