Похождения бравого солдата Швейка
Та камон - всього лише трохи відволікся, перезавантажився, розслабився..
Тепер знову в мишіну пєнсіонєрську возню повернувся. Зуби доремонтувати, пєнсію перерахувати, на больнічку для підтвердження групи залягти обов'язково треба у травні. Потім, у червні, сан. Роща, якщо дадуть пільгову путьовку. Не дадуть - спробую пробздітися за кордон, якщо не виникне проблем з виїздом.
Нас було 10 "пацієнтів" на ретриті. Ще мав бути 11-й, але він не зміг приїхати, з дуже сумної особистої причини.
Двоє моїх ровесників, які отримали важкі поранення ще на початку повномасштабки. Інваліди війни. Обидва на дорогих пігулках до кінця життя. Один з них продовжує воювати з системою за перерахунок пенсії, добиватися пільгового лікування. Скарги, позови, папери, тяганина... Другий - те саме, тільки ще й голова місцевого ГО ветеранів.
Двоє молодих хлопців списалися через інвалідність, намагаються працювати і чомусь навчатися. Один з них - тренер програми "Рівний - Рівному".
Ще один молодий - замкнувся в собі, взагалі випав з реальності, і тихенько пиячить. Після полону.
Два моїх плюс/мінус ровесника списалися через багатодітність, обидва - досвідчені рекси. Один з них вже скоро повернеться в ЗСУ, але вже не старшим сержантом, а офіцером.
Ще один 40+ на ретрит приїхав просто з Донбасу, встиг тільки воєннік в ТЦК по дорозі завезти. Визнаний ВЛК повністю непридатним до служби, через хворобу.
Компанія зібралася різнобарвна, але швидко здружилася, більшість знайшли між собою спільну мову.
Ще одне цікаве спостереження: більша частина хлопців після дємбєля носять піксель, мультикам та інший мілітарі одяг, і взагалі не особливо переймаються з цього приводу. Вважають що заслужили.
А один взагалі сказав: я ношу форму, бо, поки я в ній, я можу щось вирішити. По гражданкє - без шансів.
Ахилес наверно +- тоже самое
