Змінюй хід війни! Допомагай ЗСУ!

Ваше отношение к украинскому языку.

  • Автор теми Автор теми Vitaminka-B12
  • Дата створення Дата створення

Как вы относитесь к укр.языку?

  • нормально отношусь, знаю и понимаю его, сам говорю на украинском

    Голосів: 44 14.7%
  • нормально отношусь, знаю его, понимаю, нередко читаю литературу на укр.., но сам говорю на русском

    Голосів: 205 68.3%
  • не знаю его, не могу понять. для меня это сложно, стараюсь выбирать литературу на русском

    Голосів: 8 2.7%
  • Ненавижу укр.язык, не хочу его знать и уж тем более говорить на нем....

    Голосів: 43 14.3%

  • Кількість людей, що взяли участь в опитувані
    300
Аааа.. понятно... т.е. журнал, название которого уже известно, концепцию которого читатель уже знает, но популярность которого во Львове низка, поскольку он не на русском, надо закрыть, похоронить, сжечь, вокруг костра попрыгать... но ни в коем случае не продолжать его выпускать под тем же брендом, но на русском... чтоб львовяне понимали:)
 
Совершенно согласен со всеми ораторами. Какую качественную украиноязычную прессу Вы предпочитаете?
Ммм... Смотрела как-то один журнал а-ля Корреспондент. Так "понравился", что и названия не запомнила.
Херня из под коня - по другому не скажешь.
Речь не об объеме инвестиций, а о том что издаваемый сходный по концепции русскоязычный журнал не закрыли.
"Сходная концепция" - звучит очень расплывчато.
А вот если пройтись по маркетинг-миксу этого журнала? Рассмотреть их концепцию целевого сегмента и позиционирования?
 
Аааа.. понятно... т.е. журнал, название которого уже известно, концепцию которого читатель уже знает, но популярность которого во Львове низка, поскольку он не на русском, надо закрыть, похоронить, сжечь, вокруг костра попрыгать... но ни в коем случае не продолжать его выпускать под тем же брендом, но на русском... чтоб львовяне понимали:)

После бутылки рейнского и Кровавой Мэри я не очень разбираю смысл Ваших высказываний, но значит ли это что русскоязычного издания достаточно чтобы удовлетворить спрос украиноязычных граждан, когда дело касается одной рыночной ниши?
 
Ммм... Смотрела как-то один журнал а-ля Корреспондент. Так "понравился", что и названия не запомнила.
Херня из под коня - по другому не скажешь.

"Сходная концепция" - звучит очень расплывчато.
А вот если пройтись по маркетинг-миксу этого журнала? Рассмотреть их концепцию целевого сегмента и позиционирования?

Сходная концепция значит что она по меньшей мере не противоположная, если я правильно интерпретирую смысл данного слова. Вне зависимости от Вашей реакции на данный журнал он продолжил существование в русскоязычном варианте и закрылся в украиноязычном.
 
Сегодня журнал "Новинар" выйдет в последний раз. Издатель Джед Санден, вложивший в этот проект $2 млн, сказал, что закрывает издание, поскольку убедился: в Украине низок спрос на украиноязычные издания. Эксперты подтверждают информацию господина Сандена: изданиям на украинском языке сложнее развиваться на рынке печатных СМИ, поскольку рекламодатели ориентированы на более обеспеченную русскоязычную часть населения страны.


Посилання видалено

Посилання видалено
Євген Глібовицький, для «Телекритики», 01.08.2008

Якщо закриття журналу «Новинар» - це наслідок низького попиту на періодику українською, тоді закриття журналу «Der Spiegel Профиль» - це занепад російської словесності, а продаж газети «Дело» Гандельсблаттом – це падіння західної цивілізації перед величчю української олігархії.

Замість того, щоб навішувати ярлики, краще нам, фахівцям, зайнятися професійним аналізом того, що сталося.

Запуск такого видання як «Новинар» - це сукупність величезної кількості чинників. У першу чергу – це зміст видання. Саме якість контенту є ключовим елементом для довготермінового споживання інформаційного продукту. Далі – маркетинг і просування. Якою була обіцянка бренду «Новинар»? Для якої аудиторії і з якими цінностями та інтересами він мав апелювати? Яка була унікальна пропозиція журналу аудиторії? Чим журнал відрізнявся від «Корреспондента», «Фокуса» чи «Українського тижня»? Чи зусилля, докладені до відлагодження дистрибуції, були (кладемо руку на серце) достатніми і професійними? Якщо мова настільки важлива, тоді чому україномовний Львів-Франківськ-Тернопіль читав російськомовний «Корреспондент»?

На мій погляд, Джед Санден як видавець не зміг повторити власний успіх власне через сукупність проблем з продуктом та його упаковкою і через перебільшення впливу чинника мови. Мовність на українському ринку якраз не є достатнім диференціатором, і це було критичною помилкою КР Медіа. Зазнала поразки не українська аудиторія, а уявлення про те, що україномовному читачеві можна давати продукт «другої свіжості» і залишатися при цьому успішним. При всій моїй персональній любові та повазі до фаховості команди «Новинаря»…

І про коментарі.

Звідки у Тетяни Єфименко, директора Українського медіахолдингу, дані про те, що «70% украинцев говорят и думают на русском языке»? Точно не 69% і не 72%? Чому не 90%? Коментар редактора «Фокуса» Михайла Гладкого про те, що УМХ «изначально не запускает украиноязычные бизнес-проекты, поскольку интуиция подсказывает, что они убыточны» - просто подарунок конкурентам! Я б на місці акціонерів УМХ захвилювався.

Що ж тоді робити з Іваном Малковичем і успіхом Гаррі Поттера українською?

Євген Глібовицький, керуючий партнер консалтингової компанії pro.mova та викладач Києво-Могилянської бізнес-школи. У минулому – ведучий та редактор програм на «1+1» та 5 каналі, один із співавторів концепції 5 каналу.

«Телекритика» готова опублікувати інші думки щодо закриття журналу «Новинар».

Посилання видалено
Юрій Луканов, , для «Телекритики», 03.08.2008

На жаль, доводиться констатувати, що, розповідаючи про закриття журналу «Новинар», вельмишановна газета «КоммерсантЪ» спрацювала напівпрофесійно. На перший погляд, усе з фахової точки зору начебто зроблено правильно. Відбулася подія, журналістка Дарья Трусова констатувала факт, взяла коментар у найбільш зацікавленого Джеда Сандена, власника корпорації, яка видавала «Новинар». Також подію прокоментували фахівці зі сфери медіабізнесу.

З усього цього матеріалу вийшло, що українська мова стає в нас, наче та невістка із приказки: «Хто вс…..авсь?» - «Невістка!». Нагадаю, що пан Санден назвав причиною закриття «низький попит на україномовні видання». Мені можуть заперечити, мовляв, що робити, коли факт є фактом і нічого тут не вдієш? І справді, на перший погляд, на це нема чого відповісти. Але для подібних висновків необхідно мати значно різнобічнішу інформацію. Скажімо, авторці подібних публікацій, мабуть, варто не просто сприймати і оприлюднювати один факт, а пошукати інші з цієї ж галузі. Зокрема, запитати в пана Сандена про те, чи були випадки закриття російськомовних видань. І вона б почула від нього, що в Дарницькому районі столиці та сама корпорація, яка видавала «Новинар», спробувала випускати районну газету, але її через деякий час було закрито. Видавалася вона російською мовою. Отож, у читача зразу постало б питання: може, справа не в мові? Якщо ні, то в чому?

Авторка статті у «Коммерсанте» зібрала коментарі у двох представників однієї й тієї ж структури - «Українскього медіахолдингу», який, за словами головного редактора журналу «Фокус» Михайла Гладкого, «изначально не запускает украиноязычные бизнес-проекты, поскольку интуиция подсказывает, что они убыточны». Цю думку підтвердила і директорка УМХ Тетяна Єфименко – вона пояснила причину того, чому україномовні видання не користуються попитом на ринку, мовляв, 70 відсотків українців розмовляють і думають російською мовою.

Оскільки УМХ апріорі не видає нічого українською мовою, то їхня точка зору має право на життя, але вона не може бути цілковито коректною. Варто було б поцікавитися, чи існують в Україні успішні з фінансової точки зору медійні бізнес-проекти саме українською мовою. І виявилося б, що вони таки існують. Наприклад, діловий тижневик «Контракти», який побачив світ як одне з перших бізнес-видань і досі існує на ринку. Майже три роки тому утворилася «Газета по-українськи», і за цей час здобула непоганий тираж, відкрила кілька представництв у регіонах, має два регіональні тижневики і цієї осені збирається відкривати ще два. І найвагоміше для факту закриття «Новинаря» - «Газета по-українськи» восени має намір розпочати видавати тижневий журнал.

Автор цих рядків не є бізнесменом, але, яка мені здається, заява пані Єфименко трохи дивує. Навіть якщо уявити, що вона має рацію і справді 70 відсотків українців балакають і думають винятково російською, то не звертати увагу на інші 30 відсотків просто нерозважливо. Це означає наплювати на понад десять мільйонів людей на ринку. У цьому ж контексті можна загадати львівську газету «Експрес», яка є найуспішнішим із фінансової точки зору україномовним газетним проектом Галичини. Вона поширюється у шести західних областях і трохи в деяких інших областях України. Ось вам і решта тридцять відсотків україномовних. А якщо наведені пані Єфименко цифри поставити під сумнів, то змальована нею картина вийде не такою вже переконливою.

Здається, написав там собі «КоммерсантЪ» щось невдало – ну, то це його проблеми. Хай собі пише. Біда в тому, що стаття з цієї газети стосується такого дражливого питання, як мова. Навколо неї розгоряються такі пристрасті, що хай йому чорт. Дуже часто там вирують емоції, а не спокійний аналітичний підхід. Тому будь-яке видання, пишучи на цю тему, мало б робити це особливо розважливо і різнобічно.
 
Почему русскоязычное издание не закрыто?
 
Сходная концепция значит что она по меньшей мере не противоположная, если я правильно интерпретирую смысл данного слова. Вне зависимости от Вашей реакции на данный журнал он продолжил существование в русскоязычном варианте и закрылся в украиноязычном.
Ладно, даже "сходная" концепция - это уже провал.
Товар-новинка обязан отличаться позиционно от товаров-аналогов. А если этот журнал являлся "клоном" Корреспондента, то зачем потребители будут менять бренд? Патамушо патриоты? Так это несерьезно. Кто их целевой сегмент? На какую аудиторию они расчитывали?
 
Ладно, даже "сходная" концепция - это уже провал.
Товар-новинка обязан отличаться позиционно от товаров-аналогов. А если этот журнал являлся "клоном" Корреспондента, то зачем потребители будут менять бренд? Патамушо патриоты? Так это несерьезно. Кто их целевой сегмент? На какую аудиторию они расчитывали?

Т.е. русскоязычного издания достаточно для удовлетворения спроса украиноязычной аудитории?
 
О, вот пожалуйста.
_Sir_ ответил как раз о провале именно маркетинговой состовляющей, что и требовалось доказать.
Менеджеры таки - ослы.
 
Т.е. русскоязычного издания достаточно для удовлетворения спроса украиноязычной аудитории?

Да, достаточно, если украиноязычная аудитория хорошо владеет русским языком.
 
О, вот пожалуйста.
_Sir_ ответил как раз о провале именно маркетинговой состовляющей, что и требовалось доказать.
Менеджеры таки - ослы.

Ослы потому, что украинский оказался не таким уж принципиальным фактором для читателей журнала, как они полагали. Что собственно и требовалось доказать.
 
Ослы потому, что украинский оказался не таким уж принципиальным фактором для читателей журнала, как они полагали. Что собственно и требовалось доказать.

Доказать для чего и что?
 
Доказать для чего и что?

Что украинский язык, несмотря на годы насильственной руссифкации и прочие ужасы тоталитаризма не вызывает никакого пиитета у его носителей. Что они разумные люди, которые живут сегдняшними проблемами и не интересуются раскапыванием древних могил.
 
Что украинский язык, несмотря на годы насильственной руссифкации и прочие ужасы тоталитаризма не вызывает никакого пиитета у его носителей. Что они разумные люди, которые живут сегдняшними проблемами и не интересуются раскапыванием древних могил.
Гм... Такие глубокие выводы навеяны закрытием одного провального проекта?
 
Всё не читал-не бейте:).
На украинском говорю только с представителями "державних установ",или тогда ,когда ко мне обращаются на украинском.
Украинский язык у нас очень "забит",засорен.Многие ,кто говорит на суржике (особенно в селе),убеждены ,что говорят по-украински.А вообще говоря с представителями западных областей -теряюсь:confused:
 
Назад
Зверху Знизу