Блокування опозиційними народними депутатами трибуни Верховної Ради, як відомо, пов'язано з єдиною вимогою – ввести в дію систему "Рада-3", так звану сенсорну кнопку, або в більш широкому сенсі, прийти до такого колегіального рішення, яке зробить неможливим неперсональне голосування, тобто горезвісне "кнопкодавство".
Формально всім в Україні зрозуміло, про що мова. Однак вмілі "балакучі голови" від Партії регіонів, які виступають із цієї проблеми на всіляких прес-конференціях, брифінгах та ток-шоу, постійно заговорюють проблему, чим збивають із пантелику деяких громадян. Що, зокрема, вони говорять? Набір тез невеликий. Перше, що вони кажуть, – не можна в боротьбі за виконання однієї статті закону порушувати іншу. Інакше кажучи, в боротьбі за персональне голосування в українському парламенті не можна порушувати статтю закону, згідно з якою чергова сесія Верховної Ради має розпочати свою роботу.
Ще вони говорять, що блокуванням трибуни призупиняється ухвалення життєво важливих для України законів. Нарешті, в хід йдуть зовсім вже популістські заяви, що таким чином Україна стає посміховиськом в очах цивілізованого світу, а депутати-опозиціонери займаються відвертим піаром. Ну і останнє, що прийшло "регіоналам" на розум, в якості мотиву для блокування трибуни, це те, що опозиція домагається перевиборів.
Давайте розберемо всі ці "аргументи" по порядку. Почнемо з перевиборів. Перевибори – це дійсно вірогідний сценарій, але хто сказав, що така справжня мета протистояння в Раді? Досить зняти проблему, через яку весь сир-бор, і вже ніяких перевиборів не знадобиться. Але замість кроку, який би зняв проблему і закрив розмови про перевибори, – введення в дію системи "Рада-3" (не так давно протестованої на предмет дієздатності) – "регіонали" заявляють: ми готові йти на перевибори. Що випливає з подібної заяви? По-перше, вони блефують, тому що за три з лишком місяці після виборів рейтинг партії влади впав колосально і продовжує падати. По-друге: вони точно не хочуть вводити в дію сенсорну кнопку.
Слова про саморекламу за допомогою блокування трибуни і поганий вигляд в очах Заходу заперечити можна просто. На тому ж шоу Шустера, де аудиторія представляла досить широкий зріз українського населення, голосування показало: люди підтримують блокування й ту мету, яку воно переслідує. До того ж підтримують переважною більшістю – близько 85%.
Тепер про життєво важливі закони, які через блокування Ради не ухвалюються. Щодо цього опозиція заявила: якщо є дійсно нагальні питання, давайте внесемо їх на розгляд і проголосуємо. Але... голосувати будемо підписами. Ні, "регіоналів" такий сценарій не влаштовує. Замість цього вони знову й знову забовтують суть питання. А яка ж ця суть? Та дуже проста. На одній чаші ваг у нас порушена стаття закону про персональне голосування. На іншій – всього лише нерозпочата вчасно сесія парламенту. Які наслідки нерозпочатої вчасно сесії? Не ухвалено закони, без яких країні буде погано? Давайте ухвалювати їх, голосуючи підписами – не хочуть. "Регіонали" з комуністами не хочуть.
А що на іншій чаші ваг у якості наслідків порушення норми про персональне голосування? По-перше, ігнорування, не голосуючим персонально депутатом прав тих виборців, які делегували йому свої повноваження. По-друге, нахабне, безцеремонне порушення елементарної трудової дисципліни. Адже народний депутат – слуга народу, який отримує з Держбюджету, тобто за рахунок платників податків, пристойну зарплату і купу пільг (а згодом – і хорошу пенсію). І, нарешті, по-третє, закони, які ухвалюються шляхом "кнопкодавства", тобто голосуванням за себе і за того хлопця.
Які це закони – всі знають. Закон про "пенсійну реформу", новий податковий кодекс, введення додаткових мит на імпортовані товари – перелічувати можна довго. Антинародну сутність цих законів видно неозброєним оком, але мільйонам українців відомі лише деякі з них –найголовніші. А скільки законів, ухвалених Радою минулого, шостого скликання, завдяки "кнопкодавству", погіршили матеріальне становище простих українців нишком, непомітно? Сотні. Це закони, які з одного боку зробили український народ ще більш бідним, більш приниженим, поставивши його на межу виживання, а з іншого – дозволили олігархам на чолі з Януковичем колосально збагатитися й утримуватися на плаву, виплачуючи (за катастрофічно дефіцитного бюджету) пенсії і зарплати бюджетникам (жебрацькі, але все ж), утримуючи на позначці у вісім із гаком гривень курс долара тощо.
Але сьогодні доведена партією влади до ручки економіка країни вже наблизилася до моменту обвалу, краху. Місія МВФ поїхала, так і не давши Україні жаданий кредит у 15 мільярдів. Падіння промислового виробництва величезне. Заводи зупиняються. Скоро, за всіма прогнозами, почнуться затримки з виплати пенсій. На такому тлі Партія регіонів втратить можливість голосувати так, як вона звикла – за себе і за того хлопця, й ухвалювати закони, покликані відтягнути її крах у владі, а паралельно ще більше набити свої кишені. Тому що "регіони" мають лише ситуативну, але ніяк не гарантовану на сто відсотків більшість у Верховній Раді. Ось у чому проблема, і ось чому вони так не хочуть вводити в дію сенсорну кнопку – систему "Рада-3", яка ґрунтовно зменшить їхню можливість голосувати двома руками. Та й громадськість разом із засобами масової інформації в цій ситуації почне стежити за голосуванням депутатів у всі очі (а також фото-та відеокамери).
Яким буде сценарій розвитку країни в разі, якщо систему "Рада-3" таки введуть, здогадатися не складно. Багато законів, покликаних обслуговувати мафію на чолі з Януковичем, ухвалено не буде, що прискорить падіння злочинного антиукраїнського і антинародного режиму. А щоби переконати найзатятіших скептиків, закликаю подивитися на те, що твориться в нас у зовнішньополітичному курсі. Чорноморський флот ми залишили в себе в Криму на багато років (і сьогодні цей флот, який ніколи не був стратегічним, росія щосили модернізує. З чого б це? А щоби за нагоди відхопити Крим за п'ять хвилин). Ще трохи і здамо нашу газотранспортну систему. А коли дійдемо до економічного колапсу і влада почне розвалюватися, почнуть набирати силу сепаратистські настрої на користь федералізації країни (що становить пряму загрозу відколу низки регіонів і приєднання їх до сусідніх країн - до речі, під це "регіонали" недавно і закон відповідний ухвалили – про референдум).
Загалом, розмова ця нескінченна, а суть проста – легке життя для Партії регіонів закінчилося. Настав час справжнього народовладдя. І завдання опозиційних сил у парламенті – це народовладдя відстояти.
Степан Бийлихо,
Запоріжжя
.
