Канал СТБ ще забув, а також Оксану Забужко…
Та мільйони тих українців, які НЕ страждають на амнезію (включно з діяспорними, адже там ніхто не промиває мізки окупаційним совковим лайном) і знають Правопис Голоскевича (1927), та зберегли/використовують його не тільки на письмі, але й у живій мові (для Галичини це взагалі буденне явище).
Ха́рківський право́пис (також: Право́пис Голоске́вича, скрипникі́вка) — правопис української мови, прийнятий 1927 року демократичним шляхом голосування правил на Всеукраїнській правописній конференції, яка проходила в тодішній столиці УСРР, у місті Харкові. На конференції були присутні представники всіх українських земель, які в той час входили до складу різних держав.
Харківський правопис затвердив 6 вересня 1928 року Народний комісар освіти Микола Скрипник, через що й інколи називають правопис «скрипниківським» або «скрипниківкою». А вже 31 березня 1929 року його прийняла Українська академія наук, а 29 травня того ж року Наукове товариство ім. Шевченка у Львові.
Укладачами Харківського правопису були відомі українські мовознавці, більшість яких згодом репресував і знищив сталінський режим, як-от: А. Кримський, Л. Булаховський, О. Курило, О. Синявський, Є. Тимченко, М. Грунський, В. Ганцов, М. Наконечний, Г. Голоскевич, Б. Ткаченко та інші. Членами правописної комісії були такі літератори як М. Йогансен, С. Єфремов, М. Хвильовий, М. Яловий.
