а тепер проаналізуймо, відключивши емоції, що відбулося за останні дні:
1) нас повернули у спільний інформаційний простір (перепости російських матеріалів, ресурсів і т.д., серед яких чимало просто емоційного, тонко маніпулятивного та відверто маніпулятивного), тобто нас зробили учасниками процесу, а відтак споживачами медіапродукту сусіда; (навіть тих, хто за останні 3-4 роки вже вийшли з цього простору і перестали довіряти джерелам сусіда)
2) нас на раз-два розшарували на групи: тих, хто співчуває, хто не співчуває, хто ненавидить тих, що співчувають, хто ненавидить тих, що не співчувають і т.д. (divida et impera, словом)
3) нам закинули вірусну ідею, яка звучить нібито логічно і невинно "у нас теж таке могло трапитися" перекладання з хворої голови на здорову. насправді це маніпуляція, бо в нас, якби трапилося те саме, то була б зовсім інша реакція людей і суспільства (навіть якби відповідні структури МНС не спрацювали), але хай краще Бог береже.
але чому ця ідея вірусна, запитаєте? бо продовженням до неї ідуть наступні ланки логічного ланцюжка: "у нас в цьому плані все так само", "ми недалеко втекли, ми такі самі", "а в нас що, краще?", "держава/олігархи нас за ніщо мають", "держава зло", "фактично там такі самі люди як ми" , "прості люди не винні, винен Пуін" і т.д.
4) нас відволікли від того, що відбувається на сході України, де гинуть люди і посилилися обстріли.
як би цинічно це не звучало, але саме так і виглядає гібридна війна на нашій території.
Кетайские панели, смертельная доза которых при горении 5 вдыханий, активно продаются и используются и не запрещены. Пожарные нормы актуальны на год рождения царя панька, автоматические системы тушения - только в кино. Так и живем.
Якби не діти я б пішла десь ще з середини фільму, але дітям дуже сподобалося.
на даче
