Мазе́пинство (мазепинці) — зневажливий ярлик вживаний по відношенню до національно-визвольного руху українців в Російській імперії. Термін почав вживатися у XVIII ст. після виступу гетьмана Івана Мазепи проти російського царя Петра І у 1709 р. по відношенню до прихильників гетьмана, а пізніше і до інших, кого підозрювали у нелояльності до режиму.[1] Прагнення до відокремлення від Росії розглядалося російськими націоналістами як сепаратизм і зрада. Зокрема, один з лідерів «Союзу россійського народу» Дмитро Піхно стверджував: "Нинішній хохол «мазепою» називає всякого зрадника".[2] Термін набув найбільшого вжитку у кінці ХІХ, на початку ХХ сторіччя з поширенням національно-визвольного руху в Україні. На противагу «мазепінцям», російські націоналісти почали вживати термін «богданівці» в пам'ять Богдана Хмельницького, який приєднав Україну до Москви. Прихильники москвофільського руху в Галичині на початку ХХ століття та російська офіційна влада називали мазепинцями також своїх супротивників українофілів, прихильників незалежного розвитку України, її культури та мови. Пізніше, на зміну ярлику «мазепинці» з подібним смислом почали вживатися терміни «петлюрівці» та «бандерівці», якими позначали прихильників незалежності України у ХХ сторіччі.
В сучасному вжитку мазепинство також має і позитивний смисл, під яким розуміють рух за незалежність і свободу України.[3] У статті «Малоросійство» Євген Маланюк називав «мазепинство» "яскравим запереченням, нещадним демаскуванням і найрадикальнішою реакцією" на «малоросійство»
Посилання видалено
