⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Друзі, є важливі новини прямісінько з Миколаєва
У листопаді 2019 року до голови Миколаївського осередку «Демократичної Сокири» Світлани Таранової звернувся режисер-документаліст з проханням взяти участь у зйомках фільму до 30-річчя незалежності України. Цей проект мав на меті розповісти глядачам про 30 міст нашої держави. Першим був обраний Миколаїв, на тому велике спасибі від імені щирих мешканців міста.
АЛЕ цю історію потрібно дочитати до кінця.
Режисер – Леонід Канфер, часто співпрацює з телеканалом «Еспресо», знімав стрічки про Іловайськ. Тому його пропозиція була сприйнята адекватно. Тим більше, що він обіцяв розмістити серії фільму на нейтральній платформі – власному каналі у YouTube.
Але раптом повна версія серії про Миколаїв виходить на російському пропагандистському каналі «Росія24» під назвою «Місто загиблих кораблів». Шок? Сенсація? Скандал? Гучне «ШО?» пролунало в головах проукраїнської частини міста, й почався ураган у соцмережах з приводу такого неподобства. А сам
режисер дав такий коментар:
«Надзвичайна ситуація сталася з першою ж серією про Миколаїв: інвестор злив «наліво» предмастер фільму, і він вийшов на одному з російських телеканалів до прем'єри в моєму ютубі»
А потім Канфер додав, що фільм повністю його, тільки з іншою озвучкою. І що він взагалі не спотворений та «не вписується в звичні рамки того, що ми називаємо російською пропагандою».
У будь-який момент усі охочі зможуть передивитися, що ж з цього вийшло. А ми ж хочемо зазначити свою позицію. Фільм вийшов маніпулятивним.
Ностальгія за СРСР. «Як було добре місту з радянським кораблебудуванням...». «А як при Сталіну жилось, ех…» і в тому дусі. На тлі цієї болісної ностальгії за розвиненим та недорозвинутим соціалізмом, слова Світлани Таранової про ситуацію в міській раді виглядають як добряча каністра пального у полум’я зради.
«Я розповідала йому про те, що люди чекають якихось змін в місті, але вибирають одних і тих же депутатів, які були і 15, і 20 років тому. І при цьому чекають змін. Бджоли проти меду, виходить. Я говорила про те, що дуже складно поміняти усталену систему, коли міняти її доводиться, власне, з тими, хто її побудував. Що я не бачу особливих змін, тому що те, що мені вдалося зробити, - це жалюгідний мінімум реформ», - так коментувала сама Таранова
Що ми отримали?
росія вчинила так, як робить постійно у всіх сферах: вкрала та викривила матеріали, виклавши все в вигідному для себе світлі.
Ще варто відзначити, що після появи фільму на «Росія24» прокинувся вірний цуцик наших північних сусідів Анатолій Шарій, який почав скавуліти про небачених масштабів зраду. Нещодавно він випустив відео, в якому запитав, а як сталось так, що «справжні українські патріоти» та активісти партії Д7 дали інтерв`ю російському каналу. Звісно, не кажучи ні слова про передісторію та офіційну позицію самого режисера. Тобто подавши інформацію як типовий російський ручний пропагандист, яким він і є.
Ми не вступали в полеміку з Шарієм, тому що серед нас не знайшлось професійних асенізаторів. Відповідно, гідно опонувати йому було нікому.
Мораль історії така: росія всюди, і її пропагандисти не втрачають можливості, щоб посіяти зрадоньку серед патріотів. Вони роблять сюжети, запускають фейки, крадуть фільми та використовують свого улюбленого Толіка з кулькою. Нам потрібно бути пильними та палити вогнем кожен прояв ворожої пропаганди.
Диявол ховається в деталях, пам’ятайте.
Мийте руки з милом та не дивіться Шарія.
