Дворнік Вася торжественно поплював на хімічеський карандаш і склонився над школьним атласом.
- Так, шо тут наш, а шо ще не наш?.. Крим, вот, наш, - гордо пробубнів він, обводячи італійський сапог.
- І Куріли, - додав, заштриховуючи Нову Зєландію.
- Аляска… Аляску тоже би как-то наш… - вимовив з сожалєнієм, виводячи жирний знак питання на Грєнландії.
- А укропов не существуєт, страна 404… Нужно їх вообще нахрєн зачеркнуть.
Дворнік Вася втупився в карту непонімающим взглядом, питаясь найти укропов.
- Ладно, зачеркньом сначала піндосов, а укропи там гдє-то рядом, - нарешті вирішив він, неістово зарисовуючи Африку словом на букву «х».
- Вася, ти шо, дибіл? Іспортив дитині атлас, - грозно поінтєрєсувався женський голос із-за спини.
- Вот шо ти понімаєш в гєополітікє? - обідився Вася. - І вообще, лєт через 50, когда весь мір превратиться в одну большую Росію, географія буде і нахрєн не нужна.
- Лєт через 50 ти будеш сідєть на мінімальной пенсії і жрать по помойкам, - рєзонно замітив женський голос. - Хотя помойка - це ж для тєбя професіональна срєда обітанія. Мусор когда повиносиш?
- Когда закончу работать над новим міроустройством, - огризнувся Вася. - Занят я, отвалі.
І знову склонився над атласом.
- Так, тепер отищем наших союзніков. Де, інтєрєсно, Китай?..
Вася задумчиво закружляв олівцем над Австралієй.
- Да практічеськи вже вєздє на Дальнєм востокє со своєй ползучей експансієй, - насмєшліво прокомєнтірував женський голос. - Скоро і до нас добереться, а в квартирі мусора повно. Якось невдобно…
- ****! Развє не понімаєш, шо ми їх так переігруєм? - не поняв Вася. - Вони вглубь нашої території сунуться, а ми граніцу за ними сомкньом - і всьо, Китай в окруженії. І ядєрними ракєтами по ним - хєрась…
- А єслі вони по нам? - уточнив женський голос.
- От недальока женщина… Не будуть вони по нам, ми же союзніки, - завірив Вася. - Європу і США без русской воєнной мощі не одолєть. Знаєш, сколько новєйшіх воєнних разработок сєйчас разрабатується?
- Конєшно знаю, - согласно кивнув женський голос. - Я же горнічною работаю. Так у нас в послєднєє врємя большинство клієнтов - воєнні. Понастраювали з тих разработок особняків целими мікрорайонами… Вот почему, ти, Вася, дворнік, а не офіцер?
- Армія для дибілов, - самодовольно замітив Вася, ткнувши карандашом в Північну Америку. - Інтєрєсно, а шо вот ето таке?
- Вот потому і спрашиваю, почему ти не офіцер, - согласився голос. - Школьний атлас хєрньою розмалював, мусором квартіру засрав і даже йоршик для унітаза освоїти не дано…
- Вот не зря Путін баб не любить, а всьо больше по мальчикам, - злобно проворчав Вася. - Мужик всєгда мужика поймьот. А цим аби стоять над душою і тупо капати на мозги… Пожрать шото приготовь!
- Із чого я, інтєрєсно, буду готовить, єслі тобі зарплату вже третій мєсяц продукцієй видають? - уточнив женський голос. - І ладно би ти работав ким-то нормальним. Но ти же дворнік, Вася! Обичний, галімий дворнік!..
- Прі чом тут дворнік? Странє вообще сєйчас тяжело, - прикрикнув Вася. - Нєфть упала в ценє, мєждународні санкції… Понімать надо ситуацію, шо необходімо врємєнно потєрпєть…
- А вони тєрпят, Вася? Твой Путін тєрпіт? - вспилив женський голос. - Вони тоже в зарплаті роються, шоб найти хоть шото пожрать? ***** ти, Вася, со своєю гєополітікой…
Женський голос уткнувся в ладоші і заридав.
- Ну вот, опять… - сердито вздохнув дворнік Вася, ховаючи олівець. - Ну-ну-ну, всьо будєт харашо. Ми всєх побєдім: укропов, піндосов, чурок, гєйропу і даже Китай нємного со врємєнєм… І вот когда росія наконєц-то стане вєлікой - тогда уже заживьом…