да, спасибо, пока еще прихрамываю, возможно не этой осенью, но все равно хочу пройти, боюсь что уже забуду что нужно сделать, но надо помнить, когда есть цель, появляются силы
Привет. Смотри, что я нашла. Решила показать. Пока будешь собираться с духом, можешь почитать.
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
И там статьи под ней
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
«Дорога святого Якова – це чудо, краса і незвичайний досвід, який стає подарунком на все життя»
Дорога святого Якова – це чудо, краса і незвичайний досвід, який стає подарунком на все життя. Минуло майже чотири роки після прощі, а ця дорога нікуди не зникає і проявляється дуже часто, – розповідала Дзвінка Матіяш. – Я не думала, що реально пройти цей шлях. Але потім прочитала книгу польських паломників про Дорогу святого Якова, яку вони написали як подяку святому, пройшовши цей шлях. Книга мене вразила і мені страшенно захотілося піти».
Дорога святого Якова – це 900 кілометрів пішки, які люди долають з наплічником на спині через усю Іспанію до міста Сантьяґо-де-Компостела, де похований святий Яків, і до мису Фіністерра – Кінця Землі. Сьогодні це – один із найпопулярніших паломницьких європейських шляхів. Це унікальний досвід, який залишає слід на все життя. А багато людей, які подолали цей шлях, вирішують пройти його ще раз, а потім – ще раз. Стан перебування у дорозі, фізичні й моральні зусилля, без яких не обійтися на шляху, знайомства з паломниками з різних країн, історії людей, яких можна було би зустріти тепер і багато років тому, – про все це можна прочитати у книжці «Дорога святого Якова».
За словами Дзвінки Матіяш, найбільше у дорозі їй докучав голод, а ось Євгену Іларіонову – те, що потрібно було ночувати у великих приміщеннях, де довкола також спить багато людей. «Найгірше, коли твої сусіди хроплять, – з усмішкою згадував він. – Наступного дня на тебе знову чекає важка дорога, а ти не виспався як слід». За словами Євгена, цей досвід може бути цінним у плані відчуття свободи для людей, які живуть звичайним розміреним життям, у якому все за планом – школа, університет, робота тощо. «У цій дорозі людина віддає себе обставинам, які незаплановані, – говорив він. – Ви обов’язково відчуєте щось таке, що вам було незнайоме досі. Один із наших героїв у дорозі відчув, наскільки він вільна людина».
«У дорозі до святого Якова мені відкрилося те, що Бог – незбагненний, і що всі мої уявлення про нього можна легко розвіяти, а це – прекрасно, – поділилася Дзвінка Матіяш. – Думаю, що мої сьогоднішні уявлення про нього, коли буде потрібно, він розвіє також. Може, це станеться за годину. Ти розумієш, що усі ці люди, які є твоїми попутниками, – це все насправді зустрічі з Богом. І робиш висновки. Дивовижно, як змінювались люди упродовж маршруту. Коли ти зустрів когось на початку, і це був один образ, а по завершенні – зовсім інший, неймовірний, перед тобою поставала людина, що світиться».