Генадь ПОБЕРЕЖНИЙ (
[email protected]) є асоційованим дослідником Гарвардського інституту українознавства, де він працював головним картографом розділу «Великий голод» для електронного атласу України (
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
). Він бере участь в низці наукових проєктів, пов’язаних з геноцидознавством: редагує український переклад книги свого колеґи Даґласа Ирвина-Еріксона про Рафаїла Лемкіна та його концепцію геноциду, вивчає колекцію архівних матеріялів Лемкіна, а також працює над власною книгою про совєцьку політику геноциду в Україні. Доктор Побережний є випускником Ратґерського університету, де він скінчив маґістратуру та докторантуру в галузях географії, політології та ґлобальних студій (під орудою Олександра Мотиля) і викладав курси з політичної географії світу і порівняльної політології пост-комуністичних суспільств Східної Європи. Наразі є запрошеним професором політології в Українському вільному університеті в Мюнхені, ФРН, та стипендіатом Fulbright U.S. Scholar Program 2019-2020 в Україні.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
ГЕОГРАФІЯ ІСТОРИЧНА – дисципліна, що: а) конкретизує в просторових координатах уявлення про істор. процес, пов'язуючи останній з певними тер.; б) вивчає зв'язки та взаємодію природних і соціально-екон. явищ; в) осмислює проблеми, які існують на перехресті історії й географії. Усе це дає змогу Г.і. простежити роль геогр. факторів в істор. процесі. Г.і. має такі ж осн. розділи, що й власне географія, – географія фіз., екон., політ., етнічна, населення тощо. Відмінність Г.і. від географії у цьому плані полягає лише в тому, що розділи Г.і. зорієнтовані стосовно певних періодів історії людського сусп-ва і що в них гол. є проблеми, які мають важливе значення для розуміння істор. процесу, але не є пріоритетними з точки зору географії (географія нар. рухів, розміщення культ. центрів). Г.і. слід відрізняти від історії географії, що вивчає історію геогр. експедицій та геогр. думки. Формування Г.і. відбувалося у зв'язку і під впливом поступу істор. науки, а завдання її формувалися залежно від розуміння нею в даний період логіки істор. процесу. Елементи Г.і. з'являються уже в історико-геогр. роботах 14–15 ст., а початок її формування як окремої дисципліни припадає на 15–16 ст. і пов'язаний, з одного боку, з ідеями гуманізму, а з ін. – з великими географічними відкриттями. Однією з перших робіт у галузі Г.і. був "Parergon" – атлас давнього світу (додаток до атласу – "Theatrum Orbis Terrarum"), складений фламандським географом і картографом 16 ст. А.Ортелієм. Від 17 ст. починається розвиток Г.і. в Україні і Росії. Основоположником її вважається В.Татищев. Змістом історико-геогр. робіт спочатку були питання політ. географії минулого. Цей напрям залишався домінуючим і в роботах 18–19 ст. Лише наприкінці 19 ст. тематика публікацій з Г.і. розширюється за рахунок досліджень факторів соціально-екон. історії. Деякі питання Г.і. України розглядали М.Надєждін, М.Барсов, В.Бартольд, М.Максимович, В.Антонович, Л.Падалка, М.Грушевський, О.Яблоновський. У розвитку Г.і. в Україні в 20 ст. виділяють три етапи. Перший з них припадав на 1920– 30-ті рр., тоді АН УСРР проводила підготовку історико-геогр. словника України і тоді ж з'явилася одна з перших теоретико-методологічних праць у галузі Г.і. – стаття С.Рудницького, в якій було проаналізовано зміни в розумінні об'єктів Г.і., значення використання геогр. інформації в сучасній істор. науці. Другий етап був пов'язаний з заг. пожвавленням істор. досліджень у СРСР після Другої світової війни. Центральною для Г.і. стає госп. проблематика. У цей час плідно працювали В.Яцунський, А.Насонов, В.Дядиченко, А.Введенський. Третій етап розпочався з середини 1960-х рр. і був пов'язаний з підготовкою багатотомної серії "Історія міст і сіл Української РСР". У 1970–90-ті рр. актуалізуються проблеми Г.і. України в заг.-європ. контексті, висвітленню яких приділяли особливу увагу І.Бутич, Я.Ісаєвич, І.Гуржій, Л.Бескровний, Ф.Шевченко. Сучасна Г.і. України вирішує завдання системного вивчення в географічному ракурсі усього істор. минулого України, у зв'язку з чим нині розробляються нові тематичні напрями, які до цього стосовно історії України не були актуалізовані, зокрема це – дослідження з історії к-ри та істор. етнічної географії.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
