Стоимости, знаками которой есть деньги, не существует в реальности, ее нельзя пощупать, она проявляется как пропорция при обмене.
Кризи відбуваються регулярно.
І за Маркса кризи були.
Завжди під час кризи товари знецінюються.
В декілька раз, або десятки раз.
Товари дешевіють, виробницва зупиняються.
Та видно було шо товар який колись коштував 100 і купували, коштує 5, і продати не можуть.
Тепер то все гаситься друком грошей, але Маркс повинен був бачити то все дуже явно, без ніяких поправок на друк грошей.
А причини на поверхні. Не треба глибоко копати.
Запитай продавця чого так дешево продає, він скаже шо кредит віддавати треба, а нового не дають, тому він продає хоча б за якісь гроші.
Величезну кількість товарів продавали не виробники, а ті хто конфіскував за борги.
Продають на аукціоні хто більше дасть.
Ніхто не дає більше долара за будинок, значить продають тому хто дає долар.
Нових кредитів не дають, а старі треба віддавати.
Хулі тут не ясно?
Не віддаш кредит, заберуть майно. І продадуть за копійки.
Яка середня ціна?
Яка вартість праці?
До сраки праця. Що сраки вартість виготовлення.
Кому треба кредити віддавати, той продає за будь-які гроші.
Кому кредити віддавати не треба той продає по ціні ринковій, як всі.
Тобто скільки дають за стільки і продає.
І найбільше влітали якраз ті хто думав шо він отримує прибуток в момент виготовлення.
Він продавати не поспішав, працював на склад, на складі воно лежало, а потім той весь склад конфісковували і продавали за копійки.
Бо товару багато, а люди грошей не мають, кредити віддавати треба.