Статус: Офлайн
Реєстрація: 06.09.2007
Повідом.: 84565
Реєстрація: 06.09.2007
Повідом.: 84565
Бачила я те фото, де якісь громадяни сидять обабіч столу, як на сільській свайбі.
Я про отих недолугих дебілів, що іменують себе блогерами.
Сьогодні тільки ледачий про них не сказав, а я не дуже ледача.
Люди, чо ви булькаєте? Чи ви не розумієте, що ті молоді дегенерати навіть не здатні осягнути - що вони зробили не так?
Що таке інстаграм? Це потурання власному нарцисизму. Люди, які нічого собою не являють, про яких ніхто б ніколи й не почув, за допомогою інстаграму отримали можливість не просто заявити, що – ось він, я!, але й обрости такими самими дебілами, які теж нічо собою не являють, але два дебіла – ето сіла, а там їх мільйони.
А знаєте, що то є?
То результат нашого виховання. Ні, ви скажете: мої діти так не чинять, але то нічого не значить, бо мільйони інших чинять саме так, і не бачать у тім нічого поганого. Вони зневажають власну країну, історію, бо їхні батьки теж все це зневажають.
Треба ширше дивитися на проблему і усвідомити всю глибину прірви, в якій по факту ми опинилися через недолугу державну політику.
Ці дрібні недолюдки ж не підстаркуваті ударені совком нікчеми – ні, вони народились і виросли вже в Україні. Але, бач, не працює принцип оновлення суспільства через смерть усіх, хто народився в рабстві. Тут ще треба, аби люди не народжувалися від рабів, та бач, з цим напряжно.
Зрештою, держава Україна токсична для проживання, бо злочинці, які ще в дев’яностих захопили в ній владу, клали болт на те, як почуваються інші. Тому громадяни, хто меткіший, масово тікають в інші країни, випихають дітей навчатися за кордон – з тим, аби вони там і лишилися. І світ охоче приймає працьовитих розумних українців, лиш Україні вони не потрібні.
Так я про тих дурнуватих недолюдків.
Можна хтозна-скільки обурюватися, розривати з ними контракти тощо, та факт лишається фактом: таких насправді мільйони. За тридцять років свого існування Україна ніколи не мала власної національної політики, національної ідеї – й це при тім, що половина населення має проблеми з самоідентифікацією, тобто – не усвідомлюють свою приналежність до української нації, ба – навіть відкидають саму можливість належності до неї. Не сприймають мову, відкидають культуру, не знають і не хотять знати історію, зневажають, а то й ненавидять все українське. Це звичайна річ в постколоніальних країнах, але за тридцять років жоден президент, жоден уряд – не зробили нічого, аби це змінилося. Лиш знали красти. А громадяни виживали, як могли, хтось взагалі не вижив, хто метикованіший, той утік, а ті, що лишились – ну, так собі почуваються. І свідомість у них така…ситуативна, а ситуація хєрова, і на краще вона ніколи не повернеться. Не при нашім житті – це точно.
І виросло покоління отакого бур′яну, людської потолочі. І дітей вони народять таких самих.
Сьогодні вони потопталися по страшній трагедії українського народу, бо їм насрать на то, їм взагалі на все насрать. Завтра вони радісно зустрінуть мокшанського окупанта.
І ви думаєте, лиш вони, оті пара десятків недоумкуватих нарцисів?
У них мільйони підписників, і жоден від них не відписався. Тож маємо в країні мільйони дегенератів, потенційних зрадників і ворогів.
Отака хуйня, малята. Оплачуємо проїзд і проходимо далі по салону.
Я про отих недолугих дебілів, що іменують себе блогерами.
Сьогодні тільки ледачий про них не сказав, а я не дуже ледача.
Люди, чо ви булькаєте? Чи ви не розумієте, що ті молоді дегенерати навіть не здатні осягнути - що вони зробили не так?
Що таке інстаграм? Це потурання власному нарцисизму. Люди, які нічого собою не являють, про яких ніхто б ніколи й не почув, за допомогою інстаграму отримали можливість не просто заявити, що – ось він, я!, але й обрости такими самими дебілами, які теж нічо собою не являють, але два дебіла – ето сіла, а там їх мільйони.
А знаєте, що то є?
То результат нашого виховання. Ні, ви скажете: мої діти так не чинять, але то нічого не значить, бо мільйони інших чинять саме так, і не бачать у тім нічого поганого. Вони зневажають власну країну, історію, бо їхні батьки теж все це зневажають.
Треба ширше дивитися на проблему і усвідомити всю глибину прірви, в якій по факту ми опинилися через недолугу державну політику.
Ці дрібні недолюдки ж не підстаркуваті ударені совком нікчеми – ні, вони народились і виросли вже в Україні. Але, бач, не працює принцип оновлення суспільства через смерть усіх, хто народився в рабстві. Тут ще треба, аби люди не народжувалися від рабів, та бач, з цим напряжно.
Зрештою, держава Україна токсична для проживання, бо злочинці, які ще в дев’яностих захопили в ній владу, клали болт на те, як почуваються інші. Тому громадяни, хто меткіший, масово тікають в інші країни, випихають дітей навчатися за кордон – з тим, аби вони там і лишилися. І світ охоче приймає працьовитих розумних українців, лиш Україні вони не потрібні.
Так я про тих дурнуватих недолюдків.
Можна хтозна-скільки обурюватися, розривати з ними контракти тощо, та факт лишається фактом: таких насправді мільйони. За тридцять років свого існування Україна ніколи не мала власної національної політики, національної ідеї – й це при тім, що половина населення має проблеми з самоідентифікацією, тобто – не усвідомлюють свою приналежність до української нації, ба – навіть відкидають саму можливість належності до неї. Не сприймають мову, відкидають культуру, не знають і не хотять знати історію, зневажають, а то й ненавидять все українське. Це звичайна річ в постколоніальних країнах, але за тридцять років жоден президент, жоден уряд – не зробили нічого, аби це змінилося. Лиш знали красти. А громадяни виживали, як могли, хтось взагалі не вижив, хто метикованіший, той утік, а ті, що лишились – ну, так собі почуваються. І свідомість у них така…ситуативна, а ситуація хєрова, і на краще вона ніколи не повернеться. Не при нашім житті – це точно.
І виросло покоління отакого бур′яну, людської потолочі. І дітей вони народять таких самих.
Сьогодні вони потопталися по страшній трагедії українського народу, бо їм насрать на то, їм взагалі на все насрать. Завтра вони радісно зустрінуть мокшанського окупанта.
І ви думаєте, лиш вони, оті пара десятків недоумкуватих нарцисів?
У них мільйони підписників, і жоден від них не відписався. Тож маємо в країні мільйони дегенератів, потенційних зрадників і ворогів.
Отака хуйня, малята. Оплачуємо проїзд і проходимо далі по салону.