Змінюй хід війни! Допомагай ЗСУ!

Православная молодежь, или драсте, это опять я

чай_ник такой сказав(ла):
Тот же Будда говорил о красивых цвета, растущих по обочине дороги. И кто свернет, чтобы полюбоваться, рискует заблудиться

Жизнь - коротка(для христьянина).
И вопрос вечной ЛИЧНОЙ жизни ему приходится решать здесь и сейчас. В эту самую минуту.
У него не будет возможности переиграть сценарий и исправить ошибки
Натисніть, щоб розгорнути...
И опять же - вопрос целей и целеустремленности... Путь нукуда не девается, это человек может сойти с него, погнавшись за иллюзией...
 
Просто Тая сказав(ла):
Привет! Наконец-то в Харькове, смею верить, сдвинулось все с мертвой точки в плане молодежи! Приглашаю молодежь в Пятихатковский храм в воскресенье после Троицы, 22 июня к 2 часам, обсуждать, кто мы, и чего мы хотим от Отдела по работе с молодежью при Харьковской епархии!!! УРРА!!!!И не стесняться, а то без шашлыка останетесь!!!:)
Натисніть, щоб розгорнути...

Поздравляю! Сколько людей было, что решили?
 
Все в теме "Мы съездили-таки в Пятихатки", включая уже традиционные гадости о православии, если кто давно не слышал. Людей было человек 20.
 
А мемориальную доску патриарху УГКЦ Йосипу Слипому на Малиновского не вы разгромили ? Посилання видалено
 
Ну как сказать, честно - мне 25, никак на пенсионерку не гожусь. Да и тема вроде молодежь называется... Не по адресу обвинение.
 
Думаю, що ні, принаймні, не справжні православні, люди, що їх можна дійсно так назвати. Нам не властиво щось знищувати. Тільки якщо схочете спитати мене про критерії, давайте все ж таки відкриємо нову тему, Інгул.
 
Останнє редагування:
13 липня НД. Собор св. 12-ти апостолів. у четверту неділю після Зіслання Святого Духа відзначається празник Всіх Святих Українського Народу,Святі нашого народу - це святі рівноапостольні великі князі і просвітителі української землі Володимир та Ольга, стовпи віри й славетні воїни Христові, засновники українського монашества преподобні Антоній і Теодосій, світочі смирення, побожності, миру, справедливості та непротивлення злу страдники Борис і Гліб, подвижник церковного єднання священномученик Йосафат, преподобна Йосафата (Гордашевська), блаженні пратулинські мученики Данило, Лука, Вартоломей, Онуфрій, Пилип, Костянтин, Микита, Ігнатій, Вікентій, Іван, Константин, Максим, Михаїл та їх брати у звитязі мучеництва пізніших часів Миколай, Григорій, Йосафат, Іван, Григгорій, Василій, Микита, Симон, Теодор, Павло, Петро, Климентій, Леонід, Микола, Омелян, Зенон, Іван, Северіян, Яким, Вітаглій, Андрій, Микола, Роман, Олексій, Лаврентій, Олімпій, Тарсикій, Володимир, а також інші численні преподобні, ісповідники, святителі, мученики, священномученики українського народу, які під час свого життя прославили Бога на рідній землі. Після їхньої смерті Господь прославив їх численними чудами. Наш народ вшановує їх як заступників на небі - а вашей "украинской" церкви почему-то нет праздника "Всех Святых Украинского Народа"
 
Останнє редагування:
У нас є свято "Всех Святых, в земле Русстей просиявших", не вигадуючи різниці між українським та російським народом,у цю неділю, до речі, коли вшановуються, зокрема, святі, що постраждали у період радянської влади, коли усі були з'єднані Радянським Союзом.
 
Просто Тая сказав(ла):
У нас є свято "Всех Святых, в земле Русстей просиявших", не вигадуючи різниці між українським та російським народом
Натисніть, щоб розгорнути...
ви вважаєте що українці це не окрема від росіян нація, а "землю Русстей " - своєю рідною ?
 
Останнє редагування:
Чому у вас не співають українських колядок на Різдво, немає вертепів ? Чому парафіяни не вітаються "Слава Ісусу Христу ?" Чому у вас немає в церкві рушників ?
 
Ми насамперед звертаємось до вірних "Української Православної Церкви" Московського патріярхату. Ми знаємо, що ці наші брати й сестри, м'яко кажучи, не поділяють наших поглядів на Православ'я, називаючи нас "розкольниками", "самосвятами" і таке інше. Нам дуже прикро, що між нами склалися такі зовсім не християнські стосунки, ми хотіли б мати мир з вірними Московського патріярхату, але це наше бажання не переважає над нашою волею до дійсно справедливої, а значить, канонічної побудови Вселенської Церкви. Ми не ставимо перед собою завдання навернути вірних Московського патріярхату, ми лише прагнемо пояснити нашу позицію. Коли стають відомими мотиви діяльности навіть дуже несимпатичних нам людей, образа й ненависть робляться менш гострими, і, якщо не прощення, то принаймні розуміння пом'якшує наші душі.
Отже, почнемо з того, що Канон №34 "Правил Святих Апостолів" визнає за "будь-яким народом" право самоврядування, себто автокефалії у церковних справах. Вибачте, дорогі наші брати й сестри, але при всіх своїх недоліках ми, українці, все ж таки народ, а тому не можемо погодитись на бездержавний та безцерковний статус. Можливо, що десь комусь здається, то українці — це "унтер менш", що Болгарія, Грузія чи Румунія мають право на автокефалію своїх помісних церков, а Україна, як усього лише бунтівна провінція Росії, не може мати такого права, але ми так не вважаємо. Якщо це гріх, то хай простить нам Бог, хай простить нам прагнення мати звичайну людську гідність. І Ви спробуйте простити, адже читаєте Ви "Отче наш".
На жаль, "УПЦ" МП ми не можемо сприймати як Українську Церкву, та й вона, на наш погляд, зовсім цього не бажає. Українцям властиво говорити своєю рідною мовою взагалі, а тим паче у найвідвертішій розмові, у молитві до Бога. В "УПЦ" МП ж українська мова є ознакою "неканонічности", тобто неправильности, а разом з мовою стає неправильним усе, що має походження не від Москви: обрядові деталі, інтерпретація історичних подій, духовна традиція... Вибачте, ми не бачимо ніякого сенсу в існуванні такої "Української Церкви", де не було б нічого українського.
Саме тому ж не вважаємо "УПЦ" МП канонічною Українською Церквою, та й вона не має ніякого канонічного статусу: вона не є ні автокефальною, ні автономною, а це означає, що вона є просто екзархатом дійсно канонічно визнаної Російської /Русской/ Православної Церкви або Московського патріярхату. Екзархат іншої помісної церкви не може бути одночасно помісною канонічною церквою Українського народу. Саме тому слова "Українська Православна Церква" ми подаємо у лапках.
Щодо інших ознак канонічности, то не зайвим було б, на наш погляд, вірним Московського патріярхату пригадати такі ось факти зі своєї не такої вже давньої історії:
''Упразднение Патриаршества Петром І нарушило святые каноны. Русская Церковь лишилась своего главы, " — пише прот. В. Цыпин у книзі "Церковное право", изд. МФТИ, Москва, 1996.
"Императоръ яко христіанскій государь єсть верховный защитникъ и хранитель догматовъ господствующей вђры и блюститель правовђрія и всякаго въ Церкви Святой благочинія. Въ семъ смысль Императоръ въ актъ о наслђдіи престола /1797 апр. 5/ именуется Главою Церкви, — Въ управленіи церковном Самодержавная власть дђйствуетъ посредствомъ Святђйшаго Правительствуюшаго Синода, ею учрежденнаго" /Основные Законы, ст. 42 и 43, въ изд. 1832. г./, — нагадує прот. Г. Флоровский у книзі "Пути Русскаго Богословія", Париж, 1937, с. 203.
"В условиях чудовищных гонений и репрессий со стороны ОГПУ митрополит Сергий /Старгородский/ в 1927 году воспользовался арестом местоблюстителя патриаршего престола священномученика митрополита Петра и объявил сам себя вопреки канонам и уставу Церкви, "заместителем патриаршего местоблюстителя", хотя в списке кандидатов на должность законного местоблюстителя он не значился. Самозванец создал при себе антиканонический "временннй Синод", который до удивления быстро был признан Советской властью и зарегистрирован главным гонителем верующих — ГПУ".
"4 сентября 1943 года на даче Сталина состоялось совещание с участием Берии и других высоких чинов НКГБ. На секретную встречу пригласили митрополита Сергия /Старгородского/. После согласования основных принципов деятельности новой псевдоцерковной структуры тогда же, в ночь с 4 на 5 сентября, сохранившиеся активисты сергианской раскольничьей группировки митрополиты Сергий, Алексий /Симанский/ и Николай /Ярушевич/ были приняты Сталиным и Молотовым. Развитие новорожденной Московской патриархии пошло большевистскими темпами." /Свящ. Глеб Якунин, "Подлинный лик Московской патриархии", Москва, 1995, с. 4, 6. /
Нам здається очевидним, що помісна церква з такою історією більше повинна б звертати увагу на власне очищення від помилок недавнього минулого, на наповнення своєї формальної канонічности правдивим змістом, а не відстоювати імперські амбіції молодої слов'яно-тюрко-монгольської нації за посередництвом Церкви Христової. Немає ніякої "святої Русі" для православного християнина, адже ми молимось до Отця Небесного: "Нехай святиться ім'я Твоє!" — а Русь, як відомо, — це зовсім не ім'я Боже. І немає ніякого "Третього Риму", краще нехай усе має своє ім'я.
Наостанок декілька цифр, котрі прояснюють погляд Москви на Україну: на всю Росію існують 6 тис. парафій РПЦ, в Україні тільки "УПЦ" МП налічує 9 тисячі приходов (це те, що РПЦ зуміла урвати під час розвалу імперії), плюс 3 тис. УПЦ КП, плюс 3 тыс. УГКЦ, плюс тисяча парафій УАПЦ, тобто, не рахуючи нових християнських церков (баптистів, євангелистів та ін), в Україні існує 16 тисяч діючих парафій проти 6 тисяч на всю "велику" Росію. Візміть до уваги ще трикратну різницю населення, яке тоді вони мають право називати себе "самой христианской страной"? В деяких своїх виданнях російські церковні діячі в статтях про Україну проговорюються, називаючи її відверто "ласим шматом"!
Так от, ми – не ласий шмат, а незалежна держава, так само і в духовному житті – ми віримо, що Бог на нашому боці і незабаром в нас буде Єдина Помісна Українська Православна Церква, канонічно визнана нашою Церквою-матір'ю – Константинопольським патріярхатом попри всі старання Москви.
 
ви вважаєте що українці це не окрема від росіян нація, а "землю Русстей " - своєю рідною ?

Ну що ж, я не знаю відповіді на це питання, я скажу Вам більше, мене воно навіть не цікавить. Я вважаю, що треба бути чесним, працьовитим, і тим жити заради Батьківщини, не допитуючись, чи не загарбав хтось зайвий шматочок нашої землі, бо по той бік так само можуть раптом вирішити, що то ми загарбали землю, що не є нашою. Для мене кордони - то умовності. Мені приємно спілкуватись з людьми різних національностей та на різних мовах.
 
Інгул сказав(ла):
Чому у вас не співають українських колядок на Різдво, немає вертепів ? Чому парафіяни не вітаються "Слава Ісусу Христу ?" Чому у вас немає в церкві рушників ?
Натисніть, щоб розгорнути...

У нас співають українські колядки, у нас є вертепи, ми вітаємося Христос народився - славімо його на Різдво, і "Христос Воскресе" на Пасху. У нас є рушники, де бабусі їх вишивають, але це не усюди.
 
2 Просто Тая - перегляньте приватні повідомлення
 
Останнє редагування:
любий ингул

Інгул сказав(ла):
Ми насамперед звертаємось до вірних "Української Православної Церкви" Московського патріярхату. Ми знаємо, що ці наші брати й сестри, м'яко кажучи, не поділяють наших поглядів на Православ'я, називаючи нас "розкольниками", "самосвятами" і таке інше. Нам дуже прикро, що між нами склалися такі зовсім не християнські стосунки, ми хотіли б мати мир з вірними Московського патріярхату, але це наше бажання не переважає над нашою волею до дійсно справедливої, а значить, канонічної побудови Вселенської Церкви. Ми не ставимо перед собою завдання навернути вірних Московського патріярхату, ми лише прагнемо пояснити нашу позицію. Коли стають відомими мотиви діяльности навіть дуже несимпатичних нам людей, образа й ненависть робляться менш гострими, і, якщо не прощення, то принаймні розуміння пом'якшує наші душі.
Отже, почнемо з того, що Канон №34 "Правил Святих Апостолів" визнає за "будь-яким народом" право самоврядування, себто автокефалії у церковних справах. Вибачте, дорогі наші брати й сестри, але при всіх своїх недоліках ми, українці, все ж таки народ, а тому не можемо погодитись на бездержавний та безцерковний статус. Можливо, що десь комусь здається, то українці — це "унтер менш", що Болгарія, Грузія чи Румунія мають право на автокефалію своїх помісних церков, а Україна, як усього лише бунтівна провінція Росії, не може мати такого права, але ми так не вважаємо. Якщо це гріх, то хай простить нам Бог, хай простить нам прагнення мати звичайну людську гідність. І Ви спробуйте простити, адже читаєте Ви "Отче наш".
На жаль, "УПЦ" МП ми не можемо сприймати як Українську Церкву, та й вона, на наш погляд, зовсім цього не бажає. Українцям властиво говорити своєю рідною мовою взагалі, а тим паче у найвідвертішій розмові, у молитві до Бога. В "УПЦ" МП ж українська мова є ознакою "неканонічности", тобто неправильности, а разом з мовою стає неправильним усе, що має походження не від Москви: обрядові деталі, інтерпретація історичних подій, духовна традиція... Вибачте, ми не бачимо ніякого сенсу в існуванні такої "Української Церкви", де не було б нічого українського.
Саме тому ж не вважаємо "УПЦ" МП канонічною Українською Церквою, та й вона не має ніякого канонічного статусу: вона не є ні автокефальною, ні автономною, а це означає, що вона є просто екзархатом дійсно канонічно визнаної Російської /Русской/ Православної Церкви або Московського патріярхату. Екзархат іншої помісної церкви не може бути одночасно помісною канонічною церквою Українського народу. Саме тому слова "Українська Православна Церква" ми подаємо у лапках.
Щодо інших ознак канонічности, то не зайвим було б, на наш погляд, вірним Московського патріярхату пригадати такі ось факти зі своєї не такої вже давньої історії:
''Упразднение Патриаршества Петром І нарушило святые каноны. Русская Церковь лишилась своего главы, " — пише прот. В. Цыпин у книзі "Церковное право", изд. МФТИ, Москва, 1996.
"Императоръ яко христіанскій государь єсть верховный защитникъ и хранитель догматовъ господствующей вђры и блюститель правовђрія и всякаго въ Церкви Святой благочинія. Въ семъ смысль Императоръ въ актъ о наслђдіи престола /1797 апр. 5/ именуется Главою Церкви, — Въ управленіи церковном Самодержавная власть дђйствуетъ посредствомъ Святђйшаго Правительствуюшаго Синода, ею учрежденнаго" /Основные Законы, ст. 42 и 43, въ изд. 1832. г./, — нагадує прот. Г. Флоровский у книзі "Пути Русскаго Богословія", Париж, 1937, с. 203.
"В условиях чудовищных гонений и репрессий со стороны ОГПУ митрополит Сергий /Старгородский/ в 1927 году воспользовался арестом местоблюстителя патриаршего престола священномученика митрополита Петра и объявил сам себя вопреки канонам и уставу Церкви, "заместителем патриаршего местоблюстителя", хотя в списке кандидатов на должность законного местоблюстителя он не значился. Самозванец создал при себе антиканонический "временннй Синод", который до удивления быстро был признан Советской властью и зарегистрирован главным гонителем верующих — ГПУ".
"4 сентября 1943 года на даче Сталина состоялось совещание с участием Берии и других высоких чинов НКГБ. На секретную встречу пригласили митрополита Сергия /Старгородского/. После согласования основных принципов деятельности новой псевдоцерковной структуры тогда же, в ночь с 4 на 5 сентября, сохранившиеся активисты сергианской раскольничьей группировки митрополиты Сергий, Алексий /Симанский/ и Николай /Ярушевич/ были приняты Сталиным и Молотовым. Развитие новорожденной Московской патриархии пошло большевистскими темпами." /Свящ. Глеб Якунин, "Подлинный лик Московской патриархии", Москва, 1995, с. 4, 6. /
Нам здається очевидним, що помісна церква з такою історією більше повинна б звертати увагу на власне очищення від помилок недавнього минулого, на наповнення своєї формальної канонічности правдивим змістом, а не відстоювати імперські амбіції молодої слов'яно-тюрко-монгольської нації за посередництвом Церкви Христової. Немає ніякої "святої Русі" для православного християнина, адже ми молимось до Отця Небесного: "Нехай святиться ім'я Твоє!" — а Русь, як відомо, — це зовсім не ім'я Боже. І немає ніякого "Третього Риму", краще нехай усе має своє ім'я.
Наостанок декілька цифр, котрі прояснюють погляд Москви на Україну: на всю Росію існують 6 тис. парафій РПЦ, в Україні тільки "УПЦ" МП налічує 9 тисячі приходов (це те, що РПЦ зуміла урвати під час розвалу імперії), плюс 3 тис. УПЦ КП, плюс 3 тыс. УГКЦ, плюс тисяча парафій УАПЦ, тобто, не рахуючи нових християнських церков (баптистів, євангелистів та ін), в Україні існує 16 тисяч діючих парафій проти 6 тисяч на всю "велику" Росію. Візміть до уваги ще трикратну різницю населення, яке тоді вони мають право називати себе "самой христианской страной"? В деяких своїх виданнях російські церковні діячі в статтях про Україну проговорюються, називаючи її відверто "ласим шматом"!
Так от, ми – не ласий шмат, а незалежна держава, так само і в духовному житті – ми віримо, що Бог на нашому боці і незабаром в нас буде Єдина Помісна Українська Православна Церква, канонічно визнана нашою Церквою-матір'ю – Константинопольським патріярхатом попри всі старання Москви.
Натисніть, щоб розгорнути...

любий ингул,

я зовсім нещодавно зайшов на цю сторінку и вирішив Вам дещо пояснити з свого боку щодо ваших поглядів на стосунки між УПЦ МП та іншими "канонічними" (для мене вони в лапках) Українськими Православними Церквами. Я також син свого народу, українець в багатьох поколіннях. Я люблю свою мову, землю и віру. Але зараз я хочу зауважити Вам щодо Ваших поглядів на взаємини між правосланими та церквами на Україні.

Ви пишете "На жаль, "УПЦ" МП ми не можемо сприймати як Українську Церкву, та й вона, на наш погляд, зовсім цього не бажає. Українцям властиво говорити своєю рідною мовою взагалі, а тим паче у найвідвертішій розмові, у молитві до Бога. В "УПЦ" МП ж українська мова є ознакою "неканонічности", тобто неправильности, а разом з мовою стає неправильним усе, що має походження не від Москви: обрядові деталі, інтерпретація історичних подій, духовна традиція... Вибачте, ми не бачимо ніякого сенсу в існуванні такої "Української Церкви", де не було б нічого українського" .

Я не бачив щоб за те, що ти розмовляєш або молишся на українській мові тебе цькували і гнобили. Я також молюсь в домашніх молитва на рідній мові. Але в церкві має бути мова свята- церковнословянська яка є мовою Богослів"я. Сучасна українська та россійська мови є мовами в яких є багато непотрібних "чорних" слів які багнять мову. В тій же католицькій церкві в Америці, Африці чи Австралії всі моляться під час богослужіння на латині. І ніхто не вередує и не смикається и не репетує що це непотреб и порушують його права. А в нас националізм, демократия, боротьба за права люди, тощо....

Я молюсь Господу нашому, щоб він дарував нашій Церкві незалежність, мир та любов. Але поки в Церкві на провідних ролях будуть політики, які стоять на передньому плані і в першу чергу пильнують тільки по теперішній свій стан, а не про Бога у нас не зможе існувати незалежна православна церква. До цих пір ми будемо стикатися с недовірою зі сторони не тільки МОСКВИ, яку всі так бояться але у того ж Константинополя. Я вам відкрию очі на дещо. Ви не задумувалися, а чому Константинополь так хоче отримати під свою юрисдикцію нашу з Вами Українську Церкву?
Та все тому ж, що в Туреччині зараз катастрофічно зменшується число православних. Скоро може настати такий час, що залишиться тільки сама назва КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА. Константинополю не буде , вибачте за прямолінійнисть, навіть де служити і для кого. Ось тому і хоче Константинополь загарбати нашу православну Церкву, щоб потім хизуватися перед іншими.
Не думайте, що Константинополь далеко і Він не зможе контролювати життя православних на Україні. Ви боїтесь втручання и контролю з Москви але за цим страхом не бачите, що такого самого контролю ви можете зазнати з іншого боку.

Ідемо далі. Зараз УПЦ МП є церквою атономною. Таке право було надано ще в 90 роках 20 сторіччя Московським патриархом. Зараз УПЦ МП не посилає своїх кандидатів в епископи до Москви на посвячення, не відсилає пожертви в патріарший фонд, має свої семінарії та Академії (а саме в Києві, Одессі, Харкові, Почаєві, Луцьку та Сімферополі). Скаже що недосталь. Так за богослужіннями поминається патріарх, але ж хіба це погано и не по християнськи молитися за здоров"я іншої люди не кажучи вже христянина?

І наостанок щодо цитат наведенних Вами. Багато та довго можно відповідати. Скажу одне - 3 1700 року по 1917 рік в церкві Россійський, куди входили и більшість наших земель не було патріарха. Це був час випробувань для православ"я. Але церкви, вистояла, пережила скрутні часи и вибрала визначную людину - патриарха Тихона, життя якого нажаль було недовним, але дуже плідним. Хто зна як би жила церква якби не сталася Жовтнева Революція. Щодо цитати о. Гліба Якунина, то він був відлученний від церкви як за свою поведінку так и за ті дії по відношенню до церкви и православ"я, якими суправоджувалися його виступи у ЗМІ. Тому для мене він не може бути авторитетом. На цьому поки що вгамовуюсь.
 
Когда я читаю все эти бюрократические дрязги между разными церквями - дико смешно становится от того, что люди, которые по идее должны думать и интересоваться в основном высокими материями - занимаются такой вот фигнёй. А потом ещё удивляются - отчего церковь не любят. И из-за этого тоже.
 
DevilMan сказав(ла):
Когда я читаю все эти бюрократические дрязги между разными церквями - дико смешно становится от того, что люди, которые по идее должны думать и интересоваться в основном высокими материями - занимаются такой вот фигнёй. А потом ещё удивляются - отчего церковь не любят. И из-за этого тоже.
Натисніть, щоб розгорнути...

ППКС!!! (2раза)
 
:оратор:Ну извините, флудить, оказывается, можно на любую тему, даже политику, а на тему политики в церквях - нет? Не согласна.
Даешь флуд! :оратор:
 
Останнє редагування:
Ингулу.
Вы сначала решите вопрос об апостольской преемственности. Пусть даже это решает Константинополь. Но ПОКА смысла в Вашей церкви нет
Тайнств - тоже нет. Впрочем, может Вы их отменили? Как лютеране. Тогда это уже НЕ православие. Называйтесь тогда как то иначе и не обманывайте простых и, иногда, не очень грамотных людей

Посилання видалено
вот ссылка из Вики. про Старгородского там тоже есть и про количество приходов на територии РФ
А так как не знать этого судя по вашей образованности не можете, ещё раз получлось, что ВЫ - лжец
и лжете сознательно, что не делает чести не лично Вам, и не УПЦ КП
 
Останнє редагування:
Ви повинні увійти або зареєструватися, щоб відповісти.
Назад
Зверху Знизу