Та взагалом добре ся маю. Ось листуюсь з починаючим націоналістом на ХФ, найпре економічним націоналістом (робе якісь там медичні прилади). Бажаю йому вийти на гідний рівень виробництва та еспортувати свій виріб, пройти усі терени національного виробника та нарешті прийти до стану, якій потребує лобіювання того виробу на міжнародному ринку та врешті стати повноправним Світовим українським виробником.
То я хіба, чи шо?
Я ось таки завжди й кажу, що я - український нацїоналїст, так. Тільки доводиться пояснювати. Бо традиційно ототожнюють. До речі, я в якійсь книзї, якогось з класиків українського визвольного руху (так його подавали в анотації) читав, так й було написано, що історично в українців так на так й виходить... Але то маячня. Є два терміни, й смислові нюанси в них є. Нема аніякої потреби в тому, щоб розмивати ці поняття.
А. Я - укронаціоналіст, хоч й руський - етнічно. Але я також - носій української культурної традиції. я - патріот своєї країни. То - земля моїх батьків та дітей.
Але як хтось починає розмови про те, що Украина - лише для етнічних українців, я з української переходжу на руський матерний.
А про розробників...
Я в двох словах поясню.
Розробник нічого не продає
Що я продам? Формулу? Я можу продати свою здатність описувати математикою щось, чи - вчити так робити інших. За це мені й платять.
А українські медичні прилади вже давно реалізують - й до Європи... Втім. А куди ще. Українські медики на те грошей не мають. Є одеське підприємство, наприклад, вробляють прилади вітчизняної розробки. Й за своїми показниками кращі за західні аналоги.
Я взагалі погано ставлюся до тих, хто поносить вітчизняне. Бо точно знаю рівень українських можливостей. Було б дуже добре, якби до влади в Україні прийшли якісь... націоналісти.
Сподіваюся, я дочекаюсь такого.
