Входить Роже Городі – французський буржуазний націоналіст. Він у шикарному фланелевому костюмі з гарним капелюхом на голові.
Роже Городі (стука по вагону). Вилазь, хлопці, – свобода прийшла!
У вагоні мовчання.
Роже Городі. Хорош хнюпитись, хлопці, на волі хорошо – пташки, жито, квіточки, дівчата, шо хочеш – те й малюй, всіх куди хочеш – туди й посилай!
Степан Срака (пошепки). Явна провокація, хлопці, – ми виліземо, а він хвисть і сам залізе та й буде макарони один за всіх наябувать!
Альфред Юхимович. (до Роже Городі) А бацилу даватимуть?
Роже Городі. Нє. Бацил................................................роботу). Да, багато жидів.
Омелян Косопизд. У нас тут тоже єсть.
Назар Сивуха. Ги! Самуїл. Може ти пророк Самуїл?
Самуїл (просто). Да, я – пророк Самуїл.
Альфред Юхимович. Ха! [Ото нєхуйово!] А ну пророки шо з нами буде!
Пророк Самуїл. А шо буде? Нічого не буде – Піздєц буде!!!
З цими словами Самуїл вибиває останній утюг, вагон зривається з місця і швидко зникає з очей. Входить Люда. В руках у неї пуломиски з макаронами і компотом. Люда завмирає на місці.
Люда. А де ж вагон? Де хлопці?
Пророк Самуїл. Гдє, гдє – в піздє! Смотрєть надо!
У цю ж мить з того боку, куди уїхав вагон, роздається страшний вибух. Люда роняє пуломиски [та застигає на місці].
Пророк Самуїл. Какая ви нєрвная – я єбу!
