Зачем вы раздуваете и поощряете провокаторов?
Входить Роже Городі – французський буржуазний націоналіст. Він у шикарному фланелевому костюмі з гарним капелюхом на голові.
Роже Городі (стука по вагону). Вилазь, хлопці, – свобода прийшла!
У вагоні мовчання.
Роже Городі. Хорош хнюпитись, хлопці, на волі хорошо – пташки, жито, квіточки, дівчата, шо хочеш – те й малюй, всіх куди хочеш – туди й посилай!
Степан Срака (пошепки). Явна провокація, хлопці, – ми виліземо, а він хвисть і сам залізе та й буде макарони один за всіх наябувать!
Альфред Юхимович. (до Роже Городі) А бацилу даватимуть?
Роже Городі. Нє. Бацила тільки в Бога і в начальства!
Магарич. Ну то іди к хуям звідси!
Омелян Косопизд. Нас агітіровать на хуй! Ми самі кого хочешь загітіруєм!
З вагона вилітає камінюка і збиває з Роже Городі капелюх. Роже Городі палахливо тікає. Входить якийсь дідуган з довгими пейсами, одягнутий в лапсірдака, поверх лапсірдака у нього яскрава кацавейка залізничних робітників, в руках у нього кувалда і лом.
Голос Магарича. Діду, закрутіть дрота [на хуй], бо дме [сквозить дуже]!
Дід мовчки закручує вагона на дріт і починає кувалдою методично вибивати утюги, завдяки котрим вагон стоїть на місці.
Голос Харитона Уйобищенки. Дєдушка пацаватий, ото воно йому надо отак їбошить!
Магарич. Амбальний дідусь. Мабуть і хуй ще стоїть! Стоїть хуй, діду?
Дід (продовжує роботу). Стоїть, синку, – дай тобі боже щоб в тебе так стояло!
Омелян Косопизд. Ого, ні хуя сєбє, дєдушка борзєєт! А як звать тєбя?
Дід (продовжує роботу). Як звать? А Самуїлом.
Харитон Уйобищенко. Тоже жид, значить. Жидів розвелось, я їбу!
Самуїл (продовжує роботу). Да, багато жидів.
Омелян Косопизд. У нас тут тоже єсть.
Назар Сивуха. Ги! Самуїл. Може ти пророк Самуїл?
Самуїл (просто). Да, я – пророк Самуїл.
Альфред Юхимович. Ха! [Ото нєхуйово!] А ну пророки шо з нами буде!
Пророк Самуїл. А шо буде? Нічого не буде – Піздєц буде!!!
З цими словами Самуїл вибиває останній утюг, вагон зривається з місця і швидко зникає з очей. Входить Люда. В руках у неї пуломиски з макаронами і компотом. Люда завмирає на місці.
Люда. А де ж вагон? Де хлопці?
Пророк Самуїл. Гдє, гдє – в піздє! Смотрєть надо!
У цю ж мить з того боку, куди уїхав вагон, роздається страшний вибух. Люда роняє пуломиски [та застигає на місці].
Пророк Самуїл. Какая ви нєрвная – я єбу!
