ФРАГМЕНТ ТРЕТІЙ – НАЙДОВШИЙ
Про ******ські технології на службі неосталіністів
Бачив я 9 травня багато відверто негарних моментів. І перелякані обличчя бабусь в автобусах, і маленьку дитину яка плакала в автобусі, котрий розхитувала з криками патріотична молодь у Львові. На Ютубі досі є кимось дбайливо викладений ролик, де видно як львів’яни не хочуть пропускати автобуси до монумента слави, щоб не дати здійснитись акту осквернення Львова червоним прапором. Негарний ролик. Негарно виглядають на цьому відео націоналісти. Багато різних відеозаписів пізніше я бачив в інтернеті, в тому числі й зі зриванням георгіївських стрічок, та про стрічки ще буде окрема розмова. Але чомусь не знайшов я в мережі деяких ІНШИХ моментів, котрі мали місце в реальності, а значить хоч кимось повинні були бути зафільмовані.
Чомусь немає на Ютубі відео, де зображено одного з ветеранів, котрий невідомо яким чином опинився у мішанині серед націоналістів, і стиснутий з усіх боків, лише кліпав зляканими очима. Цього худенького і маленького дідуся, медалі якого, здавалось, важили більше аніж він сам, хтось з «******ских ******ей» з закритим маскою обличчям акуратно підняв за лацкани піджака і так само обережно вийняв з місива та протиснув-передав іншому, в кольорах «Карпат», а той підштовхнув старого в правильному для нього напрямку, тобто в бік міліції.
Дідуся-ветерана в юрбі, точно писали на камеру, мінімум двоє молодих людей! Та знявши до того моменту поки дідусь швидким темпом пошкандибав у напрямку охоронців правопорядку, молодики з явним розчаруванням на обличчях, направили камери в іншу сторону, вишуковуючи більш «гарячі» моменти. Цього немає на Ютубі, і чомусь здається мені навряд чи це з’явиться. Адже, хто керує «телекартинкою», той керує мізками людей, а хто керує мізками людей – керує країною! А на яку саме «телекартинку» є замовлення – ми вже всі мали змогу побачити по телебаченню.
Чомусь немає на Ютубі відеозапису молодого патріота, котрий під час проїзду автобусів через юрбу, стоячи в цій юрбі трохи подалі і бачачи перелякане обличчя маленької дівчинки в автобусі, що стояла поруч зі своєю орденоносною «бабушкою», у відчаї кричав до «бабушки»: «Що ж ти стара к…рво робиш, нащо ти дитину сюди з собою взяла! Ти ж б…дь, знала що буде конфлікт!» Думаю цей момент також багатьом думаючим людям щось та й скаже, як багато скаже й той факт, що серед «свободівців» кілька разів лунали чіткі команди-нагадування «старших», до «підлеглих» молодих партійців: «Хлопці, старих не п…дити!»
Нехай пробачить мені читач цитування нецензурних висловів, але нагадаю, що події відбувались не в оперному театрі під час вистави, а в «бойових» вуличних умовах під час реальних бійок і заворушень, де пролилась кров. То ж враховуйте будь ласка контекст. В ****огічних вуличних ситуаціях весь цивілізований світ, починаючи від розбиваючого вікна адмінбудівель Лондона і закінчуючи протестуючою Грецією, – розмовляє матом, жорстко, рвучко і чітко.
До речі, представників так широко розрекламованої «Свободи», на всіх цих заворушеннях було трохи менше половини, просто вони були найбільш помітні і крикливі. Їх виглядало багато, бо вони бігали всюди. Але «виглядало багато» і «було багато», це погодьтесь, трохи різні речі. Там реально було багато звичайної патріотичної львівської молоді, футбольних ультрас і людей середнього віку, які жодним чином не причетні до яких-небудь партій.
Всі ці речі, які там реально відбувались, дуже багато змогли б прояснити в головах багатьох думаючих людей цієї країни. А от щодо мене особисто, то всі крапки над «і», принаймні в моїй голові, розставились автоматично тоді, коли я побачив, як мені спочатку видалось, свого знайомого.
Стоять метрів за двадцять п’ять від самої гущі подій троє молодиків. Я б сам на них увагу не звернув, просто на одному куртка спортивна, схожа як в мого доброго знайомого, і статура схожа. Придивився, – не він. В той же час бачу як ці троє рушили в сторону епіцентру всіх подій. Двоє йдуть наближаючись нормальним темпом, третій з камерою, пришвидшуючи крок, виривається далеко вперед. Різко розвертається починає писати на відео двох, які відстали. Ті ж двоє, як тільки увійшли в зону декорацій у вигляді міліції та націоналістів, почали штовхатись. На одному була георгіївська стрічка. Той що в куртці, штовхає того що зі стрічкою. «Стрічконосець» у відповідь штовхає того, що в куртці зі словами «Руки бл…дь, руки б…дь *******!», «***…й отсюда *******»! Невеличка штурханина! Той що в куртці таки зриває стрічку під мат першого. Ще секунда – і обоє розходяться в різні сторони, змішуючись з юрбою. Дивлюся за тим що з камерою, – його вже й сліду немає. Все це за моїми підрахунками зайняло точно не більше 15 секунд.
Задля об’єктивності мушу сказати, що я був настільки заскочений зненацька таким розвитком подій, що останні секунди, коли власне була кульмінація сцени, стояв з відкритим ротом мов у трансі, не вірячи, що все насправді може бути так просто, цинічно і нахабно. І саме основне легко! Як же це все легко робиться!
А ви кажете «Кіно і німці!». «Кіно і сталіністи!» – ось свіжий тренд!
Саме тоді я остаточно зрозумів що все геніальне в пропаганді – просте.
Потім, з цікавості, шукав це відео на всіх можливих відеосервісах – не знайшов. Різне з подій 9 травня у Львові знаходив, цього поки що немає. Невже продюсери «кіноепізод» забракували? Хлопці ж начебто натурально зіграли.
Та питання в іншому: невже з холодним розумом і тверезим здоровим глуздом там був лише я один, невже всі решта настільки були захоплені самим конфліктом, що не бачили реальне шоу, яке відбувалось серед розлюченої юрби. Чи ті хто бачив – мали наказ «не бачити»? Як взагалі можна бути настільки сліпою, глухою інертною масою, щоб не помічати очевидні речі, які там коїлись.
Особисто мені, очевидно було одне, – історія реально весь час повторюється.
Німці в часи другої світової війни справді боялись партизан, причому і одних і других незалежно від їхньої червоно-чорної чи червоної символіки.
Історії відомі факти, коли німці йдучи в наступ гнали поперед себе старих дідусів, жінок і дітей-словян прикриваючись ними, як живим щитом. Це була дуже дієва ******ська технологія. Скажіть мені, як мав себе почувати партизан, коли на нього активно наступає ворог, поливаючи його свинцем, а він, партизан, не може стріляти у відповідь, бо має зробити нелегкий моральний вибір. Адже щоб ***** ворога, і вижити самому, йому треба спочатку зліквідувати ворожий щит – невинних переляканих, беззахисних людей. Не дай Бог нікому бути на такому роздоріжжі, і стояти перед вибором, до якого змушували партизан ******и у другій світовій.
Але ж саме перед таким вибором поставили російські націонал-шовіністи патріотичну молодь у Львові. Члени цих провокаторських угруповань прикривались львівськими червоними ветеранами як живими щитами! Не ветеранами-упівцями, що було б, звіряче, дико, але принаймні логічно, а СВОЇМИ! Тими червоними ветеранами, яких приїхали «підтримати». Чи усвідомлює український народ те, що цинізм кримсько-одеських політичних гастарбайтерів-провокаторів на теренах Галичини побив всі можливі рекорди підлості!
Адже цей момент пояснює, чому наперед заготовлені націоналістами пляшки з різною сумішшю, каменюки, та інші речі майже не летіли через міліцейські кордони в купку провокаторів. Цей момент пояснює, чому автобуси з чужинцями так і не були перевернуті, хоча добрі люди кажуть, що довгі тонкі колоди для підважування автобусів і спеціальні «домкрати» були сховані в якійсь сотні метрів.
Якщо намір перевертати автобуси, як кажуть, таки був спланований але не відбувся, то я дуже добре розумію керівника-націоналіста, який мав дати таку команду та не зробив це. Керівника, який, спостерігаючи, що в автобусі знаходиться кілька молодих провокаторів оточених з усіх боків старими людьми і малими дітьми, не зміг дати наказ про перевертання автобусів, яке б зупинило червоний шабаш з розгортанням прапора. Чисто по-людськи не зміг, бо треба бути останньою кінченою сволотою, щоб перевертати автобус, де можуть пошкодитись старі ветерани з малими дітьми всередині. Бо очевидно, що треба бути або сволотою, або ****** червоного проросійського сталіністського угруповання, щоб таке творити. Бо як вже стало зрозуміло, неосталіністи якраз розраховуючи і очікуючи на таку справді порядну реакцію галицьких «******ских ******ей» понапихали в автобус ветеранів з малими дітьми, використовуючи у Львові технологію Вермахту часів другої світової війни. То скажіть мені, хто «******ская *******» в цій ситуації?
Цей момент з використанням ветеранів взагалі все пояснює! Адже стає зрозуміло, чому саме в цей день, в день 9 Травня потрібно було здійснити акт осквернення Львова розгортанням червоного прапора.
В будь-які інші дні групового приїзду у Львів, молоді проросійські націонал-шовіністи зустрілись би один на один з патріотично налаштованою молоддю, і міліція їм би нічим не змогла допомогти. Навіть якщо б міліція виставила не потрійний ланцюг з «беркутівцями» і сотнями щитів, як це було подекуди, а навіть десятірний, це б не допомогло, бо проросійські молоді націонал-шовіністи були б знейтралізовані через повітря, камінням і пляшками з запальною сумішшю, яким самі розумієте ніякі міліційні кордони не страшні. Українські патріоти реально боялись щось кидати в приїжджих провокаторів бо «не дай Бог в старого попаде» – цитата з юрби. Виявляється, так звані «******ские ******и» переймались здоров’ям червоних ветеранів більше, а ніж прихильники «святого подвіга наших вєтєранов». Хто після цього ******?!
Як вам такі, славетні, кримські та одеські неосталіністи, котрі взяли в заручники стареньких ветеранів, яких в попередні роки в «бандеровско-******ском Львове» пальцем ніхто не чіпав.
Цих стареньких знову використали. В другій світовій війні їх направо й наліво використовував Сталін, кидаючи під танки з гвинтівками в руках, а в 2011 їх використали сталіністи, притому по ******ському сценарію. Ласкаво просимо в українські реалії.
Біда країни в тому, що це тільки на перший погляд здається, що ось – маски знято панове, лиходіїв розвінчано! Та хіба це щось змінить? Хіба хтось дізнається на Сході й Півдні країни про те що «бандерівці» повели себе набагато гуманніше «захисників ветеранів»?
Я реаліст, – тому переконаний – звісно ж ні, основна маса регіонального електорату нічого не дізнається. Тему звично закричать і «зарозмовляють» на різноманітних ток-шоу відомі всім партійні «говоруни». Бо на тлі масової українофобської істерії в телевізорі та інтернеті правда є нікому не потрібною. А шкода.
