Ян Осока с Лили Совой и еще 4.
2 ч ·
18.12.16.
Шість цифр, які приголомшили нас всіх. Нас, а не їх, бо вони навіть не оголосили по країні траур. Але не про них зараз мова, а про того, хто не пережив той день.
Роман Юрійович Радивілов (позивний "Гюрза") народився 14.02.1984 у місті Дергачі Харківської області.
У жовтні 2014 року він прибув до селища Піски у складі 4-го взводу 2-ї штурмової роти ДУК ПС, де приймав участь у бойових діях до лютого 2015 року.
Потім Правий Сектор вивели з Пісок і Роман перебував на навчально - патріотичній базі "Сокіл".
Повернувся у зону війни у липні 2015 року, у складі 1-го розвідвідділу ДУК ПС перебував у Новогнатівці, приймав участь у бою 10 серпня під Старогнатівкою, у тому самому бою, у якому загинув Віталій "Кекс" Тіліженко.
Після повернення додому, Роман Юрійович брав активну участь в громадських акціях, був активістом ГО «Деркачівська альтернатива» та руху «Вільні люди».
Восени цього року Гюрза знову повернувся на війну.
Солдат, гранатометник 3-го відділення 2-го взводу 3-ї роти 1-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади.
Він був хоробрим, з міцним духом вояком, справжнім побратимом. Коли Гюрза ще знаходився у Пісках, на одній позиції воїни зберігали наш прапор, а Роман подарив його волонтерам, які постійно їздили до них, незважаючи на небезпеку. Він залишився, той прапор, якого торкалися руки чоловіка, що кров'ю заплатив за спокій своєї країни.
Загинув 18 грудня вранці на Світлодарській дузі під час найпотужнішої за останній час атаки ворога на наші позиції.
Попередньо прощання з Героєм відбудеться 22 грудня у рідному місті Дергачі. У нього залишились мати та дівчина.
Дуже прошу не кидати в коменти картинок. Краще напишіть два слова або помовчіть. Ми не повинні дякувати картинками тим, хто віддає за нас життя у запеклих боях.
Нічого не вартує сказати "Дякую". Зовсім не складно подякувати їм всім.
Хлопцям, серця яких зупинилися заради того, щоб билися й надалі наші.
Но природу не спрячешь даже в интеретах. Памперс поправь.
