Ну що? Майдано-тиждень завершився. Можна підбивати підсумки.
За психологічною накачкою перед майдано-тижнем, враження складалося, ніби повернувся 2014 рік. Тролі на сторінки лізли розстрільнями як пацаки на Авдіївку. Провокували, відвертали увагу, силилися розгорнути агітмайданчки на коментах. Вибачте милі, весь цей інструментарій я засвоїв, ще коли сам лазив по форумах російської вати – у щирість вашу я вірю не більше ніж у щирість наперсточника, який зранку до ночі **** розводить. Не на того напали.
Блокада залізниці… Правильні статті на правильних виданнях… Правильні репортажі на каналах одіозних олігархів… Російські ЗМІ, що ледь не відверто закликали українців валити «злочинну владу». Страшні-страшні казки про орди ментів, що їх стягують до Києва. Спроби лідерів протестів нацькувати своїх прибічників на армію…
А на виході – пшик. Пук. Пар під шаленим тиском, який увесь вийшов у свисток. Повний нуль.
Кілька акцій, жодна з яких не набрала і двох тисяч учасників разом з байдикуючими перехожими і журналістами. Жодна не дотягнула навіть до найбільш зачуханої акції проти Янука. ЖОДНА.
І апогей – набите рило Соболєва, яке дивним чином повністю загоїлося вже наступного ранку. У Соболєва справжнє прізвище точно не Маклауд?
