Стало быть, методом от противного выходит, что и учебники такие имеют место, и автор не *****, и т.д. Просто людям нечего возразить а сказать что-то нужно, и они разводят демагогию, выставляя себя сами понимаете кем.
ну чтоже сегодня выходной, и я с удовольствием вспомню историю:
вот то что мы обсуждаем, я буду его цитировать как "Ш":
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
вот свежий учебник по истории Украины для 5 класса
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
я бубу его цитировать как "У"
пойдем по сообщениям:
Ш:
Общим местом считается, что на землях древней Украины за 5000 лет до нашей эры существовало государство скифов, чьи очертания на карте пугающе совпадают с нынешними украинскими. Прямой преемственности, слава Богу, не выводится, но намёк предельно понятен. Археологические свидетельства существования скифской державы прилагаются в полном объёме
О скифах сообщается, что они были свободолюбивыми и воинственными кочевниками (судя по всему, кочевавшими, однако, строго в пределах украинских границ), «Война для скифов была обыденностью, и все взрослые скифы никогда не расставались с оружием. Того скифа, который не победил врага, не допускали даже к праздничному столу» (здесь и далее цитаты даны курсивом, перевод с украинского, извините, мой). Короче, джигиты.
У:
приводится карта, стр 81, я бы не сказала что очертания скифских поселений " пугающе совпадают с нынешними украинскими " там приведена лишь карта части Украины, т.к. не забываем что оба источника рассматривают учебник по истории Украины а не истории мира.
По поводу скифов, приводится цитата Геродота:
Давньогрецький історик Геродот про скіфів
Скіфи-хлібороби... сіють хліб не для власного вжитку на їжу,
а на продаж. На схід від цих скіфів-хліборобів живуть уже скі-
фи-кочівники, які нічого не сіють і не орють; вся ця країна по*
збавлена дерев, за винятком Полісся... Є так звані царські во*
лодіння, де живуть найкращі і найчисленніші скіфи, які
вважають інших скіфів своїми рабами
стр 82
Ш:
украинцы жили на нынешних землях Украины с IV века
- бред какой-то, учебник по истории украины и должен рассказывать о том кто жил на этой территории, рассматриваются скифы, сарматы, не забываем что это 5 клас так что информация общая (стр 81-83)
Ш:
В целом, украинские профессора просто развернули Романовскую пропаганду (обосновывавшую претензии России на польские («Киевская Русь») и австрийские («Галицко-Волынская Держава») земли) против самой России. Или, если сказать мягче, себе во благо. Киевская Русь называется «Княжа Русь — Украина» (типа «Ханты-Мансийский округ — Югра»), при этом «Русь» — название якобы архаичное и не прижилось уже тогда, а «Украина» означала «любимый край» и, наоборот, всем понравилась. Древность в целом, как и в русской исторической традиции, отличалась богатством и расцветом всего, чего только можно.
У: начиная со стр 84
Що ж означає назва «Русь» та звідки вона походить? Історики
пропонують кілька пояснень. Частина з них спирається на літо*
писну розповідь про варягів, серед яких були представники пів*
нічного племені «русь». Скандинавське слово «русь» близьке за
значенням до слів «веслування», «судноплавство». Деякі вчені
вважають, що назва «Русь» виникла від річок Рось і Росава, при*
ток Дніпра. Слов’янський корінь «русь» означає «ріка, вир, гли*
бина» . На думку інших істориків, назва давньої держави походить
від слів «русявий, світлий»
Поняття Русь у ІХ-ХІІІ століттях застосовувалися щодо земель
на яких проживали племена східних слов’ян. Історично обумовле*
ною є спорідненість назв Русь, Білорусія та росія. Жителі Русі —
русичі
— проживали на великій території, яка згодом, під впли*
вом історичних обставин, розпалася на кілька менших держав.
Назви переміщувалися разом із людьми.
стр 85
Назва «Україна» уперше зустрічається в Київському літописі
про події 1187 року, з якого дізнаємося про переяславську землю
на півдні від Києва.
Походження і значення назви нашої держави також має декіль*
ка версій. За найпоширенішою, вона виникла від слов’янських
слів «край, країна» — тобто це певні землі, які відокремлені від
інших і є нашими. В українській мові є слова «краяти», «відкрая*
ти» у значенні «відрізати», «відокремити». У деяких слов’янських
мовах, зокрема чеській, сербській та інших, також є схожі назви,
що означають «власна земля».
стр 91
Ш:
Отличительная черта украинской исторической легенды заключается в том, что все большие успехи украинского государства остались там, во временах легендарных и древних. При этом даже первоначальная утрата украинскими землями самостоятельности и их переход под власть Польши и Литвы преподносятся в ключе самом обыкновенном — мол, «жили дружно»: «Установление власти Литвы на наших землях происходило достаточно мирно
У:
Саме у XVII столітті зросли утиски українського населення
з боку
Речі Посполитої,
до складу якої входила тоді більша час*
тина українських земель. Православні церкви і школи закривали,
українців усували від участі в управлінні своїми територіями, се*
лян змушували важко працювати на панів.
Наприкінці XVI — на початку XVII століття українські козаки
і селяни неодноразово повставали проти польського панування,
але їхнє становище так і не поліпшувалося. І тоді у 1648-1654 ро*
ках українське козацтво з іншими верствами населення на чолі з
Богданом Х м ельницьким
піднялося для національно-визвольної
війни.
стр 97
Ш:
Но самые упоительные истории начинаются с раздела «Казацкая Украина» — этот исторический период начинает изучаться в 8 классе (но бегло освещается и в пятом, в рамках вводного курса, который охватывает всю историю Украины).
«Не только бесстрашие и смелость присущи этим людям, но и глубокие знания современной военной техники. Скажем, слышали ли вы, что казаки имеют подводный флот?» — сообщают нам украинские историки о визите иностранных офицеров в Запорожскую Сечь (или Запорожское Войско), каковая, по версии украинских историков, являлась формой украинской государственности, прямой военной демократией на землях Дикого Поля, где казаки строили города (помните про скифов?).
С этого момента украинский учебник окончательно становится «пiдручником», читать его теперь всё труднее, поскольку в традиционную русскую и европейскую историографию врывается новое гигантское государство, которого не существует ни в одной исторической традиции и вымышленное существование которого коверкает все привычные европейцу факты.
У:
У XV-XVI століттях значну частину українських земель склада*
ли степи, що сягали від Чорного та Азовського морів до Середнього Подніпров’я. Південні й східні окраїни України не були обжиті. Два дні подорожі верхи (саме в такий спосіб у ті часи вимірювали від* стань) з Києва на Південь — і вас зустрічає майже незаселений степ, або Дике поле. На цих землях мешкали поряд татари та українці. Ці два народи і воювали між собою, і торгували, і об’єднувалися для спільних походів проти ворогів. Саме тоді українська мова поповнилася такими словами, як шабля, барабан, табір, майдан та іншими. У XV столітті на землях Північного Причорномор’я та Криму татари створили власну державу —
Кримське ханство. Невдовзі настав час тривалих спустошливих набігів татар на українські землі. Українці, які оселялися на порубіжжі зі степом, мусили бути
воїнами, захисниками окраїнних земель. їх називали козаками.
Крім військової справи, козаки займалися мисливством, рибальством, хліборобством, вправно їздили верхи та долали водні перепони на човнах — «чайках»
, стр 92, Чайки это наверное те мифические подлодки, о которых говорит Ш, так же на стр 93 есть карта "нового гигантскоко государства, по мнению Ш" которое просуществовало недолго У:
У:
Наприкінці XVI — на початку XVII століття українські козаки і селяни неодноразово повставали проти польського панування, але їхнє становище так і не поліпшувалося. І тоді у 1648-1654 ро*ках українське козацтво з іншими верствами населення на чолі з Богданом Х м ельницьким піднялося для національно-визвольної війни.
У роки війни Україна боролася за можливість побудувати влас*ну незалежну державу. Частково їй це вдалося. Держава з назвою Військо Запорозьке мала кордони і владу. У козацькій державі се*ляни стали вільними, зміцнилося становище православної церкви та самого козацтва. Про Військо Запорозьке дізнались у багатьох країнах Європи.
ну вобщем, учебников истории много, и трактовать ее по-разному ой как любят, только вот разница в том какие учебники реально используют в школе. Те кто мало мальски знаком с системой нашего образования изнутри знают что каждый "доцент" абы стать "проффесором" должен книг умных написать да побольше побольше, вот и пишут всякую ... а вот используется ли эта чушь для в школах? сейчас редко, в начале 90 было, но все зависило от учителя истории, мне повезло с этим, она сама старалась отыскать факты, и истории мы учили по разным учебникам.
А так у вас выходит мелкодержавный шовинизм и ксенофобия
