Сказ про те,як козак Сашко додому з Пісочина добирався.
В общем,треба було по справах поїхати до Пісочина,відігнати автобус на ремонт форсунок та виставити вприск.Ну,то таке.Приїхав,оставив свого воза та й розвернуся додому.Ціна на квиток до метро трохи здивувала,але нічого не вдіешь,треба ж якось їхати. Приїхавши до вхіду в метро і дивлячись,як чорна дірка поглинає людей,Сашкові стало трішки моторшно і до того незручно,що забурчало в животі і навіть прийшлося трішки зіпсувати навколішне середовище,неприятними отходами газів з організму.Ну,то таке. Викуривши цигарку і надивившись на людей навкруги наш герой таки вирішив ,що прийшов час до рішучих дій.Намацавши у кишені гаманця і витягнувши з нього замусолену десятку Саня вирішив,що все не так і погано.Доїхати має вистачити.Він сміливо зпустився вниз і став у чергу.Треба сказати,що козак наш не був повним лохом і іноді йому приходилося таки їздити на цому залізному черв'яку під назвою електричка.Але було це давно,мабуть років зо п'ять тому.Але наш мужній парень таки знав,що треба десь придбати жетончик.Він навіть пам'ятав як вони виглядали..Такі собі платмасові кругленькі штучки,які треба було запхати у щілинку автомату,який без цього жетончика міг навйть гордість козацьку відрубати к ..уям собичим,але не пропустив би до перону.Ну,став у чергу,як порядна людина і стоїть наш хлопчик.Постояв дві-три хвилини і щось таки підозріло стало.Стоять у черзі одні підстаркуваті люди,і черга якось дивно повільно рухаеться.Придивившись,побачив козарлюга,що черга та,за квартиру чи за воду,чи мабуть за газ платити стояла.Ну,не біда,часу було вдосталь,спішити нікуди.Придивився він і побачив на стіні металевий ящик,у який люди пхали свої грошенята и швиденько тікали.О,таки мабуть те,що треба,здогадався Сашко.Запхавши свою вже доволі пожмакану десятку він став чекати,коли той автомат-чудовисько видасть жетон.Клята машина ніяк не хотіла відавати жетончик і прийшлося кілька разів знов пхати їй у пику ту зажмакану десятку.Добра душа,дівчинка,яка стояла позаду,нарешті підсказала,що не приймає той робот десяти чесно зароблених гривень.Або п'ять або гривню або ж дві.Отакої.. Треба було десь міняти.Озирнувшись навколо себе,побачив наш горе-мандрівник цілу купу різнобарвних кіосків та крамничок.Окрилений надіею він обійшов таки може зо три точки продажу різноманітьного краму у пошуках розміну десятки на пару п'ятірок.Всі розводили руками показуючи тим,що нічим не можуть допомогти,і йшов бі ти Сашо,тіпа подалі.Саша наш так і вирішив.Війшов на вулицю,випив на ту десятку кави і на решту придбав квиточка.Звикши до жетонів і навіть уявляючи куди їх треба було пхнути,не з першого разу,але таки вдалося защтовхати папірець у дірочку адської машина і о,щастя він опинився на пероні.Навіть поїзд зразу підійшов.Дальнейша мандрівка досить не цікава,все було нормально.Здивував,правда якийсь дядько..-А Гагаріна,не подскажіте где?То ось,кажу,я як раз тут і виходю звідси,як ті діти з підземелля.-А де переход...на акадмеіка...или архитектора...?То,дивлячись на те,що Вам треба,кажу я.Якщо Академіка...,то ти свою зупинку,старий йолопе вже проїхав,якщо таки архітектора...,то дурнуватий кацап,ще не доїхав.Тут цього парнішу аз труснуло..-А что же вы мне сказали,что здесь выходить?Де,ти мене спитав станцію Гагаріна,там я тобі і сказав,що треба виходити,дурень стоеросовий,трішечки занервува я ..Старе опудало подивилося на мене подозрітельно,та й пішло собі геть.А я доплентався до стоянки,взяв свого коня і сказав собі-Краще буде дорожче для гаманця,але я собі збережу нерви і їздити буду своею кобилою.
(На благо города и всех харьковчан (с) ) Для сравнения - в Днепропетровске метро по 2 грн( правда там всего 6 станций, но все же), трамваи и троллейбусы по 1,50 грн, маршрутки тоже дорогие как и у нас, в Полтаве и Одессе гэк тоже по 1,50
