Перегляньте відео нижче, щоб дізнатися, як встановити наш сайт як веб-програму на головному екрані.
Замітка: Для цієї функції наразі потрібен доступ до сайту за допомогою вбудованого браузера Safari.
Чомусь не бачу тем, присвячених пам"яті нашого Кобзаря, що за хуйня, друзі?
Чи з вас хоч хтось знає напам"ять, блять хочаб один вірш Тараса?
Чомусь не бачу тем, присвячених пам"яті нашого Кобзаря, що за хуйня, друзі?
Чи з вас хоч хтось знає напам"ять, блять хочаб один вірш Тараса?
Вчера была тема, чё.
сегодня по тв смотрели передачу про кобзаря и его творчество. многие знают кто он,что он написал, но стихов... только одна дама наизусть рассказала. было приятно ее слышать. я быстро учу,но так же быстро и забываю. а вот моя лялька ей 10 напамять три стиха полностью рассказала. и это не одно четверостишие. с выражением, аж гордость взяла за ребенка.Чомусь не бачу тем, присвячених пам"яті нашого Кобзаря, що за хуйня, друзі?
Чи з вас хоч хтось знає напам"ять, блять хочаб один вірш Тараса?
верно.Я в советской школе учил, ничего не помню, а вообще о вкусах не спорят
спромигся таки))чому так плачуть панычи... чы уночи?
спромигся таки))
Плоскінь то конопля.А дівчина
При самій дорозі
Недалеко коло мене
Плоскінь вибирала
Тут все зрозуміло, він надихався коноплі, і то все його реакція та галюцинації.Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало,
Неначе в Бога......
Уже прокликали до паю,
А я собі у бур’яні
Молюся Богу... І не знаю,
Чого маленькому мені
Тойді так приязно молилось,
Чого так весело було.
Господнє небо, і село,
Ягня, здається, веселилось!
І сонце гріло, не пекло!
Та недовго сонце гріло,
Недовго молилось...
Запекло, почервоніло
І рай запалило.
Мов прокинувся, дивлюся:
Село почорніло,
Боже небо голубеє
І те помарніло.
Поглянув я на ягнята —
Не мої ягнята!
Обернувся я на хати —
Нема в мене хати!
Не дав мені Бог нічого!..
І хлинули сльози,
Тяжкі сльози!.. А дівчина
При самій дорозі
Недалеко коло мене
Плоскінь вибирала,
Та й почула, що я плачу. /37/
Прийшла, привітала,
Утирала мої сльози
І поцілувала...
Неначе сонце засіяло,
Неначе все на світі стало
Моє... лани, гаї, сади!..
І ми, жартуючи, погнали
Чужі ягнята до води.
Бридня!.. А й досі, як згадаю,
То серце плаче та болить,
Чому Господь не дав дожить
Малого віку у тім раю.
Умер би, орючи на ниві,
Нічого б на світі не знав.
Не був би в світі юродивим.
Людей і [Бога] не прокляв!
"Лисова Мавпа" Украйинкы как-то не запомнилась.
Или даже кто-там Энейиду на наш лад слатинского перевёл?
Правда вот запомнилось -
лучше зьисты керпечину, чым учить Павла Тычыну... Тяжёлый у него слог, помню.