1) Мінського протоколу — угоди про тимчасове перемир'я у Війні на сході України, досягнутої на переговорах у Мінську 5 вересня 2014 року (так звана «Перша Мінська угода»).
Укладений учасниками Тристоронньої контактної групи: послом Гайді Тальявіні (від ОБСЄ), другим Президентом України Леонідом Кучмою (від України), послом Російської Федерації в Україні Михайлом Зурабовим (від Росії). Крім того, під Протоколом стоять підписи Олександра Захарченка (очільник проросійської маріонеткової псевдореспубліки «ДНР») та Ігоря Плотницького (очільник проросійської маріонеткової псевдореспубліки «ЛНР»).
2) Комплексу заходів щодо виконання Мінських угод — узгодженого на саміті в Мінську 11—12 лютого 2015 року лідерами Німеччини, Франції, України та Росії у форматі «нормандської четвірки», і підписаного контактною групою (Тальявіні, Кучма, Зурабов, а також Захарченко і Плотницький). Так звана «Друга Мінська угода».
Рішенням (Резолюцією) Ради Безпеки ООН 2202 (2015) від 17 лютого 2015 року[1] були схвалені Комплекс заходів та «Декларація Президента Російської Федерації, Президента України, Президента Французької Республіки та Канцлера Федеративної Республіки Німеччина на підтримку Комплексу заходів щодо виконання Мінських угод, прийнятого 12 лютого 2015 року», виключно під якою стоять підписи лідерів держав.
З офіційної точки зору, не існує двох «Мінських угод». Є лише Протокол (який містить низку домовленостей) і Комплекс заходів щодо їх виконання.
Мінські домовленості є політичними, а не юридично обов'язковими документами, адже вони не ратифіковані Верховною Радою України як міжнародно-правові договори[2].
