Змінюй хід війни! Допомагай ЗСУ!

Лесь Подервянский "Сны василисы егоровны"

  • Автор теми Автор теми 87020
  • Дата створення Дата створення
Отправлено с моего Donod (супернавоароченного китайского телефона за 200 грн. )
:D:D:D:D

ТС,если Подеревьянский тебе не торт- почитай Пушкина!

Пушкин А. С. — «Накажи, святой угодник»

Накажи, святой угодник,
Капитана Борозду,
Разлюбил он, греховодник,
Нашу матушку пи*ду.
 
Останнє редагування:
Блєск і ніщєта *****асів

Дійові особи:

Василь: активний *******-нєформал

Петро: пасівний *******-нєформал, полюбовник і друг Василя

Микита: людожер-ідеаліст

Марат і Глєб: мандавошкі, які кусають Микиту за яйця. Постійно перебувають на вищезгаданому місці

Патрікєєвна: дружина Микити, манірна руда ***дюга з елементами декадансу

Миша, Гриша діти Микити і Патрікєєвни, індивідуально невизначені, брудні і нахабні створіння, які хочуть колотись і нюхати клєй

Позитивна Енергія: непомітна і миршава хуна, яка іноді сидить на Василі

Заїбуня: страшна зубаста діаспорська потвора, що проповідує політкоректні цінності міддлкласу, хоча насправді хоче їбатися і гратися у паровозіка

Головні редактори конкуруючих між собою журналів «Гом» і «Бздюч»: бридкі ******и, продукти постсовкового снобізму

Телеоператори, стілісти, візажисти, іміджмейкери і проча наволоч



Дія перша

Ізбушка в російському стилі, розташована серед мальовничої галявини в нетрях синьо-зеленого *****ського лісу. На загал все дуже схоже на ілюстрації Білібіна до казки про Бабу-Ягу. Книга з таємничою назвою «Хайдеггер» з нетерпінням чекає свого читача, лежачи на пеньку. Біля ізбушкі Василь. Він старанно займається гімнастикою, обтиранням і прибиранням довкілля. Василь – здоровий лоуряка з накачаною тушкою, розмальованою агресивними малюнками. Проста і добра пика Василя дещо контрастує з його суто бойовим фюзєляжем. Це виглядає так, ніби до літака F16 замість його хижої мармизи приставили їбальник від АН-2. З кущів за Василем уважно стежить людожер Микита. Він озброєний армійським біноклем і мішком з мотузкою. Зовні Микита схожий на класичного урку 50-х років, але за цим суворим камуфляжем ховається ніжна душа.

Василь:
Недосконалість світу заїбала
І завела в ці нетрі нас с дружком:
Ми не бажали більше брати участь
У змаганні всіх тих нєдоносків,
Що цілий день тільки і думають про те,
Яким би робом їм залізти в тєлєвізор,
В маленьку цю коробочку
Із сурлом чорнопиким,
Що продукує цінності духовні,
А сам, падлюка, зроблен із пластмаси,
Яка до світу матер’яльного належить.
З цим парадоксом заїбався я –
Не хочу більше я дивитись на ***дєй,
На тлі яких опецькуватий недоумок
Викручує фігури рітуальні
Своєю сракою колгоспною, в перерві
Між засіданням в парламенті.
Там про духовність трохи *****дів –
І знов біжить співати в тєлєвізор.
І шо за жизнь в людей, чому не міг
Він всидіти на місці, у колгоспі?
Він був би там завклубом, в дівчатам
Співав би він про кропиву їбучу,
Що нею був колись відпизджений в дитинстві,
І з того часу він забуть її не може,
Бо срака ще йому болить і досі...

Але хіба один він засмердів
Повітря наше чисте і прозоре?
Ось подивись на тьолку дурнувату,
Що з пацаном на шкірянім дівані
****ять про ***знашо. Вона йому:
«Ги-ги», а він їй: «Ги-ии».
Так півтори години
Вони спілкуються. Я *****ий цей ящик
Затяг в мішку на гору, звідки видно
Лани широкополі, забудовані потворними
Будинками для бідних...
Там я посцяв і трохи покурив,
А потім *****нув його безжально носаком
Американського важкого черевика
(Так раньше в «Крокодилі» малювали
Жахливих упизднів, що ****ять Дядю Тома).
І ящик поскакав, як молодий гепард,
Аж раптом на шляху його з’явилась
Пружна і біла храмова стіна.
І вперше тут його зауважав я:
Він не звернув, він впертим чорним лобом
***нув об ту стіну і розлетілись
Із охуєнним вибухом мозги його японські.
Я ніби чув його останній подих
І крик: «Банзай тено!», між тим біля стіни
Вже дітвора цинічно бавилась його кишками:
Що ж – він жив ***ово,
Помер – як герой.
Нам звична жизнь, як старий гєморой,
А смерть незвична нам, і це – буття закони,
Бо всяка жизнь – слабенькі виєбони,
У порівнянні з смертю кожен з нас
Всього лиш мєлкій і труслівий *******.

Але і тут, в місціх цих пасторальних
Нам спокою нема, я чув, шо репортери
Шось про нас пронюхали, то, мабуть,
Цей нєдоносок напиздів, що хвастається
Всім, який він є успішний,
А ми його з Петром їбали вдвох –
Він тільки верещав,
І нам з Петром на пам’ять
Подарував по кєпочці.

Під час цього пафосного монологу красівий і дурнуватий Петро видерся на дах ізбушкі і закукурікав. Дивитись на Петра приємно, він гарний і ніжний. Одягнутий Петро в червоні калготки і червоні чоботи. На голові Петра стирчить червоний ещений «ірокєз». Всі інші неодягнені частини Петра переобтяжені різноманітним металобрухтом: каблучками, ланцюгами, сережками, мобільниками, стразами, грайливим татуюванням, пірсінгом та іншими педерастичними прибамбасами.

Петро:
- Кукаріку! Кукаріку!

Василь:
Прокинувся дружок мій інфантільний
І криками Аврору зустрічає!

Микита (з кущів):
Того не знає він, що замість Єос
Рожевоперстої – зустріне він мене!
Щоправда, пальчиків рожевих я не маю,
Натомвсть маю ніж і м’ясорубку.
Якщо сюди додати гострі зуби,
І голоду стабільне почуття,
Отримаєте ви портрет маньяка...
Но я не є статевим павіаном,
Їбаться зовсім щось не хочеться мені,
Натомість жерти хочеться. Ділємма
Ця Фрейда не стосується, скоріше
Природний це протест, шо всі худі ****ять,
Що жерти нє прєстіжно, а прєстіжно
Бути стільним, і замість «*****!»
Казати «Вау!» (як на мене,
Шо «*****», шо «вау» - один ***
Животні звукі).
***** корову тоже нє прєстіжно, а прєстіжно
Дружить з красівим парікмахєром
І разом з ним удвох ходить на «паті»
К стілістам крєативним...
Тут не хочеш стати людожером –
Мусиш!, - щоб зжерти все це падло...

Говорячи це все Микита дрібно, по-собачому чухає собі яйця і те місце, де у людини *** прикріпляється к тулубу.

Микита:
От кляті мандавошки боляче кусають!
Колись попробував я їх порахувати:
Світив ліхтариком на ***, дивився в лупу,
І склалося переконання в мене,
Що їх там не багато – може, двійко...
Одне маненьке, миршаве й гуняве,
А друге із такой товстою пикой.
Я їх назвав Марат і Глєб.
Спитаєте для чого?
І я вам відповім, що завжди треба
Персоніфікувати те зло, з яким
Боротися ви хочете; канкрєтно
По іменам назвати всіх пройдисвітів,
Аж потім карасіном їх труїти.
Або казали опитниє люді,
Шо сєрной маззю харашо помазать,
Бо я спочатку кулаком їх ****ив,
Та тільки синяки набив на яйцях!

Петро:
- Кукаріку! Кукаріку!


Входить Заїбуня. Вона голосно ****ить по мобілці, істерисно милується природою і бавиться всім, що попадає їй під ноги. Зляканий Петро сповзає з даху і тікає.


Микита:
От, ****а мать, злякала мені здобич!
Сьогодні день у мене дуже нещасливий,
До того ж ще Марат і Глєб кусаються...
Я думаю, що, мабуть, буде дощ...

Заїбуня (помічає хатинку *****асів):
Вау! Який чудовий таунхаус із бек’ярдом!
Я чула, що живуть тут геї симпатичні,
Шо протестують проти шовінізму чоловічого,
Вони прес-конференцію збирають...
Як тільки я про них дізналася, одразу
Я зустрічі свої сканселювала,
І драйвувала каром на забаву.
Я ****у захотіла по дорозі,
І в піхву файні кульчики запхала,
Але того мені було замало:
Я з’їхала з хайвею на леваду,
І там займалась ****ом із стік-шифтом,
Бо всі чоловіки – то є тварюки,
Їм тільки факу хочеться від жінки,
А в мене є душа, і я люблю співати,
Ще вірші я пишу про Україну...

Заїбуня істерично сміється, виймає з ****и кульчики, застромлює їх собі у вуха, а потім гепається на газончик і викочується на ньому із дикими завиваннями. Людяний і дещо наївний Василь підбігає до Заїбуні, щоб допомогти.

Василь:
- Дама, якщо у вас болить живіт, то я січас зганяю в аптєку за актівірованим угльом. А так ви мені тут всіх мурав’йов подавите.

Микита:
Цій суці не угля треба, а ***!
Я б задушив її із задоволенням,
Але у мене принципи гуманні:
Вбиваю тільки тих, кого я можу з’їсти.
Але якби я навіть був голодний,
Я би не став цю кцрву жерти нікагда,
Крім того, *** зна як її приготувати,
Хіба шо в маринаді
Замочить на тиждень?

Петро (злякано позирає із-за дверей):
- Кукаріку, кукаріку!

Заїбуня:
- Ааа, ооо, ааа-а!

Василь:
- Ая-яяяй, аяя-яяяй!

Микита:
- *****!


На галявині раптово з’являються репортери, оператори телебачення тягнуть кабєлі, стілісти і візажисти набігають з усіх боків, з піжонських авт вилазять гламурно вдягнуті редактори журналів «Гом» і «Бздюч» із мікрофонами. Вся ця байда крадеться к Василю. Петро злякано зиркає на них із-за клуні.


Редактори (перебиваючи одне одного тикають мікрохвоном в добру пику Василя):
- Кто ви по жизні?
- Як ви вирішуєте в своєму житті гендерні проблеми?
- Який ваш любимий бренд одягу?
- Який коктейль ви пили сьогодні вранці?
- Чи вважаєте ви себе ньюсмейкером?
- Чи отділяєте ви гламур від епатажу?
- Чи любите ви екстрім?
- Чи є у вас в жині адрєналін?
- Стіліст лі ви по жизні?

Василь:
- ІДІТЬ НА ***!!!

Заїбуня:
- Ааа, ооо, ааа-а!

Злякані редактори «Гома» і «Бздюча» відступають. Користуючись безладдям, Микита підкрадається до Петра, пхає його в мішок і тікає. Петро висовує голову з мішка і співає.

Петро:
Нісьот мєня ліса
В дальокіє лєса!

Микита ****ить Петра по голові і хижими стрибками мчить в лісові хащі.




Дія друга

Хата Микити: брудне приміщення, запаскуджене шприцями, тюбіками з клєем, подертими плакатами різних рок-груп, дешевими резиновими тьолками, людськими черепами і кістками та іншим мотлохом. За брудним столом, застеленим клейонкою (на якій намальовані розочки) сидять вдягнуті в майки з черепами і шкіряні косухи діти Микити – Миша і Гриша. Вони ширяються шприцями і нюхають клєй, в такий спосіб безвідповідально розтринькуючи своє ***ове здоров’я. Жінка Микити, Патрікєевна – руда шльондра в чорних калготках, чорному капелюшку і засмальцьованому халаті – бавиться курінням папіроски з маріхуаною, що стирчить на довжелезному мундштуці. Вона була б схожа на Зінаїду Гіппіус, якби та з циганами бомжувала на вокзалі. В цю сімейну ідилію раптово вривається Микита, який як торнадо, вбігає з мішком в хату.

Микита:
- Ану, прєкратіть разложєніє, січас будем обідати!

Патрікєевна:
- Миша, Гриша, папа приніс ням-ням!


Микита розкручує мішок. З мішка з’являється пещена голівка Петра. Петро кліпає оченятами і крутить головою, як дурна курка.

Петро:
- Вау, як круто! Ви кто, готічєскіє екстремали?

Патрікєевна:
- Ми куртуазниє маньєрісти.


З цими словами Патрікєевна кокетливо пускає дим в обличчя Петру. Микита дістає з шухляди важку чавунну м’ясорубку і робить спробу прикрутити її до стола з клейонкою.

Миша:
- Папа, скільки можна, ми вже подуріли од того м’яса.

Гриша (із снобістськими інтонаціями в голосі):
- А я вопщє хочу овощі!

Микита (повчально):
- Якщо батько людожер – то і діти тоже мають бути людожери. Тоді з вас будуть люди. Настоящі мущіни. Бо бачите, шо кругом робиться? Кругом одні стілісти, парікмахєри, кріейтори – ****** разні.

Патрікєевна (жеманно):
- Красота спасьот мір.

Микита:
- Но спочатку я їх всіх іззім.

Петро:
- Ха-ха-ха – как прікольно!

Миша:
- Папа, а можна бути *****асом і одноврємєнно людожером?

Микита:
- Іс-клю-че-но!

Петро (жеманно):
- Ой. Как інтєрєсно. Можна, я попробую?

З цими словами Петро спочатку висовує з мішка мізінчик з довгим пофарбованим нігтем, який негайно хтиво пхає собі в рота, а згодом вистромлює елегантну волохату ніжку.

Патрікєевна:
- О, закрой своі блєдниє ногі!

Микита (до Миші):
- А ти чтого, пацан, інтєрєсуєшся? Дивись у мєня!

Миша:
- Так. Інтєрєсно, папа.

Микита:
- Кушать хочеш?

Миша:
- Нєа. Так, чіста по приколу.

Микита:
- *****. (До Гриші): - і ти тоже *****. Кругом *****и. *****, дєло всєй жизні накривається ****ою.

Микита у розпачі ***рить м’ясорубкою в заммизгану стінку, котру прикрашає плакат з написом «Депеш Мод». В тому місці, в яке влучила м’ясорубка, з’являється діра. В діру одразу струменіє сонячний промінь.

Петро:
- Кукаріку!

Патрікєевна:
- Ти, ******ок, качумай свої галліцизми.

Петро (грайливо):
- А то что будєт?

Патрікєевна:
- Нос аткушу!

З цими словами Патрікєевна хижо клацає зубами в небезпечній дистанції біля напудреного носіка Петра. Петро від несподіванки голосно пердить.

Петро:
- Ой. Ізвінітє. Я, кажется, пукнул.

Микита грізно підходить до Петра, небезпечно граючись важким тесаком.

Микита:
- Це тобі нє кажется!

В цю отвєтственну мить двері хатинки відлітають ***** від страшного удару і в проломі, в переможному сяйві золотої сонячної пилюки, з’являється Василь. Він схожий на роздратованого сенбернара. На плечах у нього сидить Позитивна Енергія. Позитивна Енергія плигає з Василя на підлогу і рішуче ****ує в хату. Там вона здирає зі стін плакати, проколює шприцем развратних резинових хун і підмітає вєніком сміття, яке складається, головним чином, з шприців, тюбіків клєя, людських черепів та інших кісток. Потім Позитивна Енергія відкриває вікна і ставні, і похмура оселя людожерів заливається сонячним сяйвом. В цьому сяйві стоїть Василь в позі Кінг-Конга і ****ить себе кулаками в груди. Від кулаків і грудей струменіють свтлі промені, в яких несамовито грається пилюка. Із-за могуньої спини Василя визирають редактори «Гома» і «Бздюча» і Заїбуня, яка повністю ще не оговталась після своїх статевих пригод. Василь страшно кричить, як Кінг-Конг.

Василь:
- УУ-УУУ-УУУ!!!

Заїбуня:
- Ааа-ооо-ааа!

Від їхніх криків стіни людожерської хатинки падають, здіймаючи при падіння титанічну куряву. Залякані людожери падають навкарачки. З того боку, де метушаться редактори, чути крики: «Ти, долбойоб, де камера?», - дзвін важкого софіта, який гепнувся комусь на ногу і волаючий про допомогу крик: «*****!».

Миша і Гриша, які очуняли після першого потрясіння, повставали з брудної підлоги і всілися під стіл, закритий клейонкою. Там їм зручно хтиво лапати Позитивну Енергію і пригощати її косяком. Екзальтована Заїбуня з криками: «Сестричка!» обнімається з рудою ****ою Патрікєевною. «Чого ви там сидите?», – кричить Заїбуня хлопцям. – «А нумо, всі вставайте, будемо гратися в паровозіка», - і сама становиться попереду – паровозом. Патрікєевна тримає її за талію, а за неї тримається Позитивна Енергія. Далі ідуть Миша і Гриша, а замикає поїзд Василь в ролі останнього вагона. Він хтиво лапає підлітків, яким це лапання вочевидь подобається. Микита, який сидить навкарачках, як це полюбляють робити зека на зоні, качається взад і вперед, охопивши руками гострі вуха, весь віддаючись солодкому почуттю горя.

Микита:
- Вся жизнь коту під хвіст. Вся жизнь.

Паровозік:
- Чучу-чучу-чучу!..

Петро ніжно пестить Микиту по голові.

Петро:
- Нє плачь, дядя. Ми отдохньом, ми отдохньом.


Заїбуня свистить паровозом. Паровоз їде в бік сонця. Петро зустрічаєсонце переможними криками.

Петро:
- Кукаріку-кукаріку!

Микита (плаче):
- От ****а мать, Марат і Глєб кусаються!


Завіса.

:іржач: :іржач: :іржач:
 
ТС,если Подеревьянский тебе не торт- почитай Пушкина!

Пушкин А. С. — «Накажи, святой угодник»

Накажи, святой угодник,
Капитана Борозду,
Разлюбил он, греховодник,
Нашу матушку пи*ду.
я как раз хотел Пушкина в пример поставить;)
 
Просто человек не в теме, пошёл на тематическое мероприятие, теперь ноет, лузер
 
Я настолько некультурен, шо этого Леся вааще не читал до этого, а первый раз увидел его творчество на сцене - а то шо увидел - в заводской курилке звучало и похлеще и поумнее - но ***** это тупое убожество для *****ов выносить на сцену, не понял, разве шо проблеваться, извините мой французский.

А вас, шо, кто-то заставлял идти?? Не нравится не ходите на подобные спектакли. Сходите на вечер пушкина, шевченко или еще кого из классиков.
 
на будущее: из любого гадюшника можно уйти. вот просто встать и выйти.
Не досидели, ушли.
а зачем было идти, если вы к такому не готовы?
знакомые посоветовали? а если они вам посоветуют кидаться головой в навоз, вы тоже начнете?
Посоветовала хорошая знакомая, в дурных вкусах раньше была не замечена. Хз, мож у неё шото гормональное сейчас)

Вот ты и наказан за свою неэрудированность.
Мог бы хоть в ознакомительных целях до покупки билета нос в инет сунуть и ознакомиться с репертуаром.
Сунул немного, конешно -
...кто знает, на что может вдохновить атмосфера зала, который уже не раз был переполнен по поводу выступления этой выдающейся фигуры украинского искусства. Интеллигенция, богема, и просто люди с хорошим чувством юмора - вот посетители этого громкого концертно-театрального представления.
:клас:
И еще есть люди, которые покупают, к примеру, дорогой французский сухарь (сухое вино) и потом плюются: "Какой кисляк, за эти деньги.....".
ТС, ты из таких?))))
Кстати, часть восторженных зрителей зашли с пивком. Богема, наверное.
Друг , а может ты просто туп ? А то как-то странно , когда всем нравится , а тебе с изысканным чувством юмора нет.
Наверное. Читая стишки в вокзальном туалете тоже не смеюсь. Реально проблема.
Ув. администрация форума, сделайте пожалуйста ТСу под ником надпись: "Не грузчик 3-го разряда" :)
Не против. Кстати, у меня уже полгода, как 4-й.
Реально ТСЕ.
Это все равно что любителю скрипичной музыки пойти на концерт Раммштайна, а металлюге в филармонию.
Пох, слушаю и Вивальди, и Раммштайн. Вопрос в уровне, а не стиле.
Только большинство из вышеприведённых высеровобразцов творчества ЛП к спектаклю отношения почти не имеют - было всё намного примитивнее. А отзыв я дал на сам спектакль.

я как раз хотел Пушкина в пример поставить;)
Вообще-то я ожидал, шо приведут в пример Луку Мудищева - судя по комментам, у многих это вершина поэзии.
А.С.Пушкин в младенчестве часто обсирал пелёнки. Но никому в голову не приходит вывешивать их в музее.

А вас, шо, кто-то заставлял идти?? Не нравится не ходите на подобные спектакли. Сходите на вечер пушкина, шевченко или еще кого из классиков.
Ну интересно было ж посмотреть на богему - какая она.

Ладно, срите дальше:)
 
веселый чувак.. до сих пор помню его перлы:
всі люди - це браття на землі, окрім ***ів, татар, масонів, ****ів, білорусів, которих я ненавиджу (с)
 
Это просто ****ец - как на помойку сходил.
Больше всего убило, скольким в зале это понравилось. Юмор для грузчиков 3-го разряда...

Да вы че?! Как можно?! Вы не патриот!!! Это же Украинский современный классик! Лет через двадцать его литературные шедевры дети в школах будут изучать и наизусть декларировать.:D
 
надо же, сколько любителей Подервянского собралось среди местного бомонда. :)
заклюют сейчас ТСа, воспитанного на Бродском и Бабеле и не попадающего в мейнстрим. :)

чтобы никого не обидеть, выскажусь максимально корректно.
Подервянский как с точки зрения драматургии, так и с точки зрения классической сатиры - низкий жанр. низкий не из-за обилия матов... с наслаждением читаешь ******** стихи Есенина и Пушкина, ни разу даже не задумываясь о том, что это - непристойности. честно говоря, я Есенина даже несовершеннолетней дочери читал без содрогания, не заменяя ни суку, ни ***** на созвучные слова. так что дело не в матах... и даже не в их количестве и уместности (хотя... ну, вы поняли:)).

вот в живописи есть такое направление - примитивизм. так вот с моей точки зрения Подервянский - это такой себе примитивизм от литературы, своего рода контркультура. и "наслаждаться" его творчеством можно ровно так же, как маленькие дети наслаждаются игрой с самодельными куколками, смотанными из тряпок, спичек и пластилина - они их кормят травкой и одуванчиками, мастерят платья из листьев лопуха, строят домики из щепок под кустом боярышника. да, наверное, при определенных обстоятельствах, в определенном возрасте и при определенном уровне развития это может быть весело и даже в какой-то степени интересно. но, вырастая, и получая доступ к более качественным игрушкам, перестаешь удовлетворяться щепочками и тряпочками. просто переходишь на какую-то другую ступень.

например, в Америке с ее молодой, не отягченной традициями культурой одно из главенствующих мест моментально заняли комиксы.
в Украине функции комиксов взял на себя Подервянский.
огромное количество людей любит комиксы.
огромное количество людей "тащится" от Подервянского, считая его произведения чуть ли не мегасатирическими шедеврами.
каждому - свое. почему фанаты Подервянского не могут смириться с тем, что у кого-то могут быть другие требования к качеству юмора, другие литературные пристрастия? помните, как Зощенко гениально писал про "разные уровни"? просто вы и ТС находитесь на разных уровнях восприятия. вот и всё.

Пох, слушаю и Вивальди, и Раммштайн. Вопрос в уровне, а не стиле.

ну, не понимают. :незнаю:
может, им и не надо понимать?.. пускай будут счастливы в своем наивном восприятии мира ;)
 
Останнє редагування:
Тоже были с девушкой. Ссань ужасная. Возможно, в 16 лет мне нравилось выкачивать из инета и слушать ********ебатьсявсракуйобанимасоны (хотя недавно переслушивал некоторые пьесы, смешно), надеялся на то, что постановка будет интересной, но оказался просто лютый кал. Люди реально ржали с сортирного юмора и убогой игры и это было очень печально, хотя также видел после спектакля много недовольных.
 
Останнє редагування:
вот в живописи есть такое направление - примитивизм. так вот с моей точки зрения Подервянский - это такой себе примитивизм от литературы, своего рода контркультура. и "наслаждаться" его творчеством можно ровно так же, как маленькие дети наслаждаются игрой с самодельными куколками, смотанными из тряпок, спичек и пластилина - они их кормят травкой и одуванчиками, мастерят платья из листьев лопуха, строят домики из щепок под кустом боярышника. да, наверное, при определенных обстоятельствах, в определенном возрасте и при определенном уровне развития это может быть весело и даже в какой-то степени интересно. но, вырастая, и получая доступ к более качественным игрушкам, перестаешь удовлетворяться щепочками и тряпочками. просто переходишь на какую-то другую ступень
витиевато обозвал поклонников творчества Подервьянского недоразвитыми,маскируясь под
чтобы никого не обидеть
молодец:клас::D
 
Да вы че?! Как можно?! Вы не патриот!!! Это же Украинский современный классик! Лет через двадцать его литературные шедевры дети в школах будут изучать и наизусть декларировать.:D
Почему через двадцать? Уже и сейчас - ежедневно на улицах города.
Культурно попросишь заткнуть помойный рот при даме - и в глазах реальное непонимание.
надо же, сколько любителей Подервянского собралось среди местного бомонда. :)
заклюют сейчас ТСа, воспитанного на Бродском и Бабеле и не попадающего в мейнстрим. :)
У этого бомонда клевалка ещё не доросла и пивом загублена:)
ну, не понимают. :незнаю:
может, им и не надо понимать?.. пускай будут счастливы в своем наивном восприятии мира ;)
100%
У каждого свой вкус - сказал индус, слезая с обезьяны(с)
 
так это они у Подервьянского научились?

нет.
они этому в подворотне научились. :rolleyes:

а Подервянский просто потакает вкусам нетребовательной и невзыскательной местной публики.

увы, но de gustibus non disputandum. :)
 
ТС. не позорилось бы ты, бесполое:D

1. Нудное ты
2. Жадное, явно
3. Не избирательное

Ноешь тут....

От тебя мужиком не пахнет. Через тырнет видно, шо бесполое существо:D
 
Его нужно читать или слушать. В пьесе нет красивой описательной части, теряется иногда смысл. А если не нравится такое творчество, зачем нервы портить? Каждый человек по разному самовыражается и это не значит, что он не талантлив. Это как сравнивать абстракционизм и натюрморт.

Отправлено с моего HTC Sensation XL with Beats Audio X315b через Tapatalk
Читай лучше С. Есенина.
Отправлено из Зачепиловки. Отправитель - Микки -маус.
 
Назад
Зверху Знизу