Усунення недоліків позовної заяви від 06.05.2010 (відповідачі - ВСУ та Голова ВСУ) відповідно до ухвали про залишення позовної заяви без руху від 11 травня 2010 року
в усуненні вказано, що підстав для залишення заяви без руху не було.
З усуненням недоліків подається клопотання про розгляд справи колегією у складі трьох суддів.
З усуненням недоліків вдруге подається клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Кожен аркуш даного документу особисто підписаний позивачем.
Усунення недоліків позовної заяви від 06.05.2010 року відповідно до ухвали про залишення позовної заяви без руху від 11 травня 2010 року
Відповідно до ухвали про залишення позовної заяви без руху від 11 травня 2010 року позовна заява від 06.05.2010 року містить три недоліки (усунути необхідно до 28.05.2010 року):
1) В ухвалі вказано: «не вбачається, що Пленум ВСУ наділений владними управлінськими функціями, у тому числі щодо Позивача. Відтак із змісту позовних вимог є неможливим зробити висновок про те, в чому полягає публічно-правовий спір та порушене право позивача».
1. В чому полягає порушене право позивача докладно розписано в клопотанні про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, яке вдруге подається до суду.
2. Позов подається не до Пленуму ВСУ, а до Верховного Суду України суб’єкта владних повноважень. Відповідно до п. 7 ст. 3 КАС України, суб'єкт владних повноважень – це, зокрема, орган державної влади. Згідно ст. 125 Конституції України найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Отже, Верховний суд є органом. Здійснення Верховним Судом України владних управлінських функцій на основі законодавства підтверджується ст. 6 Конституції України, відповідно до якої судова влада є однією з гілок державної влади. Саме слово «влада» говорить про те, що Верховний Суд України наділений владними повноваженнями як до позивача, так і до інших суб’єктів права на території України.
4. Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б однією зі сторін є … або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства (Верховний Суд України), і полягає у порушенні прав, свобод та інтересів позивача.
2) В ухвалі вказано: «Позивач не визначив до яких рішень чи дій відноситься оскаржувана постанова».
Оскаржувана постанова є правовим актом загальної дії, проте відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
3) В ухвалі вказано: «позивачем не зазначено в чому полягає публічно-правовий спір, які права позивача порушенні у зв’язку з прийняттям оскаржуваної постанови Пленуму ВСУ».
1. Відповідно до п. 1 ст. 3 КАС України публічно-правовий спір – це спір у якому хоча б однією зі сторін є орган .. інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства. Отже, спір між позивачем та Верховним Судом України є публічно-правовим. До того ж, з теорії держави і права ми знаємо, що галузі права поділяються на приватні та публічні. Публічними галузями права є, зокрема, адміністративне та кримінальне право (до останньої стосується оскаржувана постанова). Також, вказана постанова порушує права безлічі громадян, зокрема Захаренка Володимира Антоновича, який через це втратив можливість реалізувати власне конституційне право, передбачене ст. 59 Конституції України.
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
Позов до Верховної Ради
Позовна заява
11.02.2010 року я, позивач по справі, подав запит щодо надання письмової інформації через приймальню Верховної Ради України до голови комітету ВР України з питань правової політики.
В запиті я просив надати письмову інформацію щодо стадії виконання роботи, спрямованої на прийняття спеціального закону, який визначатиме повноваження фахівців права на участь в кримінальному процесі в якості захисників підозрюваних, обвинувачених, підсудних.
Відповідь отримана 02 квітня 2010 року, яка підписана головою комітету ВР України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.
У відповіді зазначалося, що: «на сьогодні на розгляді Верховної Ради України знаходиться низка законопроектів, спрямованих на удосконалення інституту адвокатури … народним депутатом України Мірошниченком Ю. внесений на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про адвокатуру» (реєстр. № 1430). Цим законопроектом пропонується передбачити, що представництво та захист в судах України прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб здійснюватиметься лише адвокатами… Виходячи з наведеного, на нашу думку, новий закон регулюватиме питання адвокатської діяльності, вирішить проблеми щодо можливості представництва в судах України прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб фахівцями в галузі права».
Аналізуючи відповідь в поєднанні із законопроектом «Про адвокатуру» (реєстр. № 1430) я прийшов до висновку, що вказаний законопроект не лише не має на меті розв’язати вказану суспільну проблему, але спрямований на її погіршення. Підтвердженням цього є також висновок Головного науково-експертного управління до аналізованого законопроекту: «в проекті (реєстр. № 1430) йдеться про встановлення монополії адвокатів на надання правової допомоги при здійснені кримінального, цивільного, адміністративного, господарського судочинства, при відбуванні особами кримінальних покарань тощо».
ПОЛНАЯ ВЕРСИЯ
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
