Родом з України
29 червня, 2011
Проросійські організації козаків Кубані використовують українське «націоналістичне» гасло. На під’їзді до Новоросійська над автотрасою, що веде з боку Криму, висить транспарант із написом: «Слава Кубани! Героям слава!». Декого таке може здивувати: як це влада РФ проґавила привітання, тотожне українському «націоналістичному»?
Та пояснення існує: згадані гасло й відповідь – офіційні для Кубанського козачого війська. Хоча нинішні кубанські козаки є чи не найбільшими патріотами Російської Федерації: нещодавно військо всім складом увійшло до путінського Народного фронту. Навіть колишній (до 2003 року) член тамтешньої Компартії, а нині намісник прем’єра, губернатор Краснодарського краю Алєксандр Ткачов проголошує, звертаючись до козаків: «Слава России! Слава Кубани! Слава Кубанскому казачьему войску!»
Можна припустити, ніби тотожність випадкова й жителі краю не знають, що вітаються гаслом українських націоналістів. Однак між двома виразами існує давній зв’язок. Насамперед, слід зауважити, що фраза «Слава Україні!» з’явилася ще до виникнення ОУН і тим більше УПА. Так, Юрій Горліс-Горський пише, що в повстанців Холодного Яру на початку 1920-х було заведено замість «Здоров!» вітатися «Слава Україні!». Отже, цей вираз, що став пізніше атрибутом націоналістів (і нині є офіційним гаслом КУНу), сягає своїм корінням періоду визвольних змагань початку ХХ століття. А далі – ще цікавіше. Мало кому відомо, що від 1944 року на Кубані діяли дві сотні УПА, які називали себе КоПА – «Козача повстанська армія». Так от, бойовим привітанням їхніх бійців повстанців було саме «Слава Кубані!», а відповіддю – «Слава героям!»
Цілком правдоподібно, що гасло прийшло туди з України (адже й серед месників Холодного Яру було чимало кубанців, наприклад отаман Федір Уваров). Хоча не виключено й протилежного, що його, навпаки, поширили на українських теренах кубанські козаки, замінивши географічну назву. Так, приміром, і слово пластун, котре хоч і означало спершу козака-розвідника із Запорожжя, набуло поширення й популярності вже після переселення січовиків на Кубань. Саме їх, чорноморських пластунів (колишні запорожці стали називатися чорноморцями) високо цінували в російському війську за хоробрість, кмітливість і навіть напівмагічне «характерництво». У дослідженнях зазначено, що саме вони навчили царську армію пити чай (бо самі ніколи не споживали сирої води з водойм, остерігаючись інфекцій, а заварювали степові трави) й повзати по-пластунськи (яке засвідчив отаман і водночас кубанський український письменник Яків Кухаренко, козацькі розвідники отримали таку назву за те, що постійно пластають). У Краснодарському краї і в радянські часи не перейменовували станиці Пластунівської, в кількох його містах є вулиці з тією ж таки назвою. І це тоді, коли в Україні слово «пласт», що його взяли собі за назву скаути діаспори, трактували як «буржуазно-націоналістичне».
А поки що, як пише кубанська преса: «…все чаще звучат дорогие сердцу казака слова: «Слава героям, слава Кубани!» – а на фольклорних фестивалях модним стало вставляти фразу балачкою (місцевий діалект української мови. – Ред.), як-от: «Козацкому роду нэма пэрэводу!» Чому ж тоді обурюються проросійські активісти Криму, що вітчизняне Міноборони відмовляється демонтувати транспарант «із привітанням українських націоналістів «Слава Україні! – Героям слава!», встановлений у Військово-морському ліцеї Севастополя?
Володимир Пукіш
29 червня, 2011
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
