ВОЛИНСЬКА ТРАГЕДІЯ 1943
– один із кривавих епізодів укр.-польс. конфлікту часів Другої світової війни на Волині, який багатьма істориками, в першу чергу польс., виокремлюється з заг. картини тогочасного міжнац. укр.-польс. збройного протистояння на тер. спільного проживання українців і поляків – Волині, Східній Галичині, Холмщині, Підляшші, Надсянні, Лемківщині. В польс. історіографії волин. події 1943 досить часто трактують лише як антипольс. акцію Української повстанської армії, в укр. – наголошують на мотивах, що спонукали УПА до проведення такої акції, а також приділяють значну увагу «діям у відповідь», у т. ч. й проти цивільного укр. нас., загонів Армії Крайової (АК).
За польс. підрахунками, під час цієї трагедії з польс. боку загинуло щонайменше 35 тис. осіб (гол. чин. польс. цивільної сільс. людності), з яких 18 тис. – із встановленими прізвищами, з укр. боку загинуло до кількох тис. осіб.
В Україні подібних до польс. підрахунків не проводилося.
...
Перебіг подій, а також наявні документи, насамперед укр. повстанців, свідчать про те, що навесні 1943 Крайовий провід Організації українських націоналістів (бандерівців) на Волині прийняв рішення про вигнання з Волині місц. поляків. На той час українці складали бл. 80 % нас. Волині, поляки – 15 %.
Обґрунтовувалося таке рішення необхідністю перешкодити планам польс. провідних політ. сил повернути повоєн. Польщі зх.-укр. землі; а також покарати ч. місц. поляків за співпрацю з гітлерівцями (поляки пішли на службу до останніх з метою посилити свої позиції в цьому регіоні напередодні поразки вермахту і вступу сюди Червоної армії), за допомогу рад. партизанам (останні нерідко робили місц. польс. поселення своїми продовольчими базами, що заважало ОУН(б) й УПА вести боротьбу з їхнім «ворогом номер один» – СРСР, власне – з рад. партизан. з’єднаннями), за вбивства польс. партизанами укр. громад. діячів на Холмщині.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
.
Потомок большевиков хренов.
