Змінюй хід війни! Допомагай ЗСУ!

Я говорю по-русски!

🔴 11:21 Повітряна тривога в Харків.обл.

Угрожает ли украинскому языку "Закон о региональных языках"?

  • Нет, абсолютно ничем не угрожает.

    Голосів: 1 50.0%
  • Так, після вступу в дію цього закону, українській мові прийде гаплик.

    Голосів: 0 0.0%
  • Мне пофиг

    Голосів: 1 50.0%

  • Кількість людей, що взяли участь в опитувані
    2
  • Опитування закриється: .
  • 🔴 11:21 Повітряна тривога в Харків.обл.
  • #61
дурак! при чём тут Хуйло? ну да - Отец нации, Божественный Президент, но ты думай ширше! стыдно должно быть перед всей великай русскай нацией, славной своей незгибаемостью и великой духовностью!
а эта паршивая овца, которая ради сиюминутной выгоды поступления в институт прогнулась перед врагами росиии... эх, обмельчала великая русская духовность и несгибаемость пред врагом...

Никто ни перед кем не прогибался. И не было сиюминутной выгоды. Знать разные языки - это благо. Вопрос тут в том, что Украина, как государство, образовано из людей, в подавляющем большинстве свободно владеющих русским языком. А укринским владеет меньшинство. Причём по-большей части это и украинским (по установленным наукой правилам) назвать нельзя - суржик, мля, с примесями то румыснкого, то польского!
 
  • 🔴 11:21 Повітряна тривога в Харків.обл.
  • #62
Sorayama
Та в тому то і справа, чувак, що "юродствую" тут не я, а ти.
Бляха, як ви зає... всі.
В чому ти відчуваєш утиски стосовно мови, якою говориш?
Не можеш вільно розмовляти? А я - українською не можу.
Не можеш переглянути улюблений фільм улюбленою мовою? А я не можу.
Не можеш придбати газету російською? А я українською не можу.
Чи дивиться на тебе косо кожен третій, за те що ти говориш мовою своїх батьків? Ні, вже тому, що ти не розмовляєш мовою своїх батьків, а розмовляєш російською. А на мене косяться.
Твоїх батьків, дідів насильно перевели на чужу мову. Тебе це непокоїть? Я бачу ні. А мене - непокоїть. Мені це дуже болить.
І ти ще будеш говорити, що російська має якісь обмежені права? Та ще й говорити у моїй присутності?
Наводити якісь ліві виписки невідомо звідки? Ти давно від інтернету відривався і виходив на вулицю?
Вибач, друже, але ти настільки далеко від істини, наскільки тобі дозволяє твоя недалекоглядність та упередженість, що, до речі, є особливою рисою характеру українців, ким би вони себе не називали на різних форумах.
 
Останнє редагування:
  • 🔴 11:21 Повітряна тривога в Харків.обл.
  • #63
я тебе скажу... хотя это и опасно (для меня), но я готов!
например - евреи. нет, понятно, как только на форуме появится Валеиио aka Пятница1, он тут же докажет что украинцы и евреи это одно и то же, но пока его нет, давай считать эти две нации разными, а?

Украинцы, как нация появились по велению ЦК Компартии СССР. Так же, как и Украина в её нынешней территории.
 
  • 🔴 11:21 Повітряна тривога в Харків.обл.
  • #64
Никто ни перед кем не прогибался. И не было сиюминутной выгоды. Знать разные языки - это благо. Вопрос тут в том, что Украина, как государство, образовано из людей, в подавляющем большинстве свободно владеющих русским языком. А укринским владеет меньшинство. Причём по-большей части это и украинским (по установленным наукой правилам) назвать нельзя - суржик, мля, с примесями то румыснкого, то польского!
так я не понял: знать языки: это "благо", или "я не хочу знать украинского языка"?
 
  • 🔴 11:21 Повітряна тривога в Харків.обл.
  • #65
Украинцы, как нация появились по велению ЦК Компартии СССР. Так же, как и Украина в её нынешней территории.
ну да... а остальные 14 республик (да и неоторое количество прочих стран) к Компартиии СССР не имеют ни малейшего отношения?
 
  • 🔴 11:21 Повітряна тривога в Харків.обл.
  • #66
Рекомендації для російськомовних українців

Посилання видалено


Блин, давно так не веселило...
 
  • 🔴 11:21 Повітряна тривога в Харків.обл.
  • #67
Sorayama
Та в тому то і справа, чувак, що "юродствую" тут не я, а ти.
Бляха, як ви зає... всі.
В чому ти відчуваєш утиско стосовно мови, якою говориш?
Не можеш вільно розмовляти? А я - українською не можу.
Не можеш переглянути улюблений фільм улюбленою мовою? А я не можу.
Не можеш придбати газету російською? А я українською не можу.
Чи дивиться на тебе косо кожен третій, за те що ти говориш мовою своїх батьків? Ні, вже тому, що ти не розмовляєш мовою своїх батьків, а розмовляєш російською. А на мене косяться.
Твоїх батьків, дідів насильно перевели на чужу мову. Тебе це непокоїть? Я бачу ні. А мене - непокоїть. Мені це дуже болить.
І ти ще будеш говорити, що російська має якісь обмежені права? Та ще й говорити у моїй присутності?
Наводити якісь ліві виписки невідомо звідки? Ти давно від інтернету відривався і виходив на вулицю?
Вибач, друже, але ти настільки далеко від істини, наскільки тобі дозволить твоя недалекоглядність та упередженість, що, до речі, є особливою рисою характеру українців, ким би вони себе не називали.

Он не юродствует, а призывает.
Я могу свободно разговаривать и на русском, и на украинском. А если ты не можешь, так иди учи.
Фильмы - отдельный разговор, тут коммерция. А русскоязычных - большинство! Вот и показывают и по-русски. Но, если очень захотеть, - есть украинские версии. Газеты - тоже.
В Харькове косо посмотрят на тех, кто говорит по-укрински. Потому что большинство - говорит по-русски! Во Львове, например, наоборот. И родной язык моих родителей - русский! А украинский - помесь русского и польского (поляки ж были панами...). Т. е. языком родителей он не может быть!
Насильно чужой язык учить/использовать заставляли? Да! Украинский - для меня и всей моей семьи - чужой! И со времён СССР его заставляли учить в обязательном порядке!
 
  • 🔴 11:21 Повітряна тривога в Харків.обл.
  • #68
ну да... а остальные 14 республик (да и неоторое количество прочих стран) к Компартиии СССР не имеют ни малейшего отношения?

Имеют. Но сейчас не о том...
Хотя... Вот, например, Грузия. Абхазию и Южную Осетию в её состав включили в СССР, по велению ЦК Компартии.
 
  • 🔴 11:21 Повітряна тривога в Харків.обл.
  • #69
+1
 
  • 🔴 11:21 Повітряна тривога в Харків.обл.
  • #70
так я не понял: знать языки: это "благо", или "я не хочу знать украинского языка"?

Поясняю. Знать - благо! Просто благо, без кавычек. А навязывать - это плохо.
Я - русский. Против украинского (искусственный он или нет - другая тема), как такового - ничего против не имею. Но мне не приятно, что я прихожу в какую-нибудь инстанцию, где мне надо заполнить бланк обязательно на украинском, при том, что все сотрудники этой самой инстанции русский знают лучше! Большинство населения русский знают лучше! Почти все на нём говорят!
Так зачем пытаться заставлять говорить на украинском? Зачем насиловать человека?
Из этого вытекает, что украинский - искусственный. Если б это было не так, то на нём "думать" не заставляли бы...
 
  • 🔴 11:21 Повітряна тривога в Харків.обл.
  • #71
Имеют. Но сейчас не о том...
Хотя... Вот, например, Грузия. Абхазию и Южную Осетию в её состав включили в СССР, по велению ЦК Компартии.
а ещё была Карелия... Калининград...
 
  • 🔴 11:21 Повітряна тривога в Харків.обл.
  • #72
Рекомендації для російськомовних українців

Посилання видалено


Блин, давно так не веселило...

Меня всё время смешат утверждения о том, что россия (страна-террорист) оккупировала Украину и пыталась искоренить украинский язык.
Ещё раз повторю: в УССР изучение украинского было обязательным! Хреново искореняли, что до сих пор он не исчез. А вот за "роки незалежності" в Западных регионах русский стали забывать...
И вообще, как россия (страна-террорист) могла оккупировать Русь? Сама себя оккупировала?
 
  • 🔴 11:21 Повітряна тривога в Харків.обл.
  • #73
а ещё была Карелия... Калининград...

Много чего было! Ты сейчас об этом вспоминать хочешь? Так перечисли всё! Только в другой теме.
Здесь обсуждается проблема навязывания украинского языка населению, которое хочет говорить по-русски. А самое интересное, что этого населения - большинство.
 
  • 🔴 11:21 Повітряна тривога в Харків.обл.
  • #74
Насильно чужой язык учить/использовать заставляли? Да! Украинский - для меня и всей моей семьи - чужой! И со времён СССР его заставляли учить в обязательном порядке!
В школе/институте заставляют учить еще иностранный язык, обычно английский. Он тебе наверняк тоже не родной, ну давай и эту возмутительную практику отменять.
 
  • 🔴 11:21 Повітряна тривога в Харків.обл.
  • #75
В школе/институте заставляют учить еще иностранный язык, обычно английский. Он тебе наверняк тоже не родной, ну давай и эту возмутительную практику отменять.

Повторюсь: знание - благо!
Хотя, я бы предложил учить язык по выбору. Это было бы лучше.
Но ведь речь не о том! А о навязывании! Кроме того, что б просто его выучить, нас заставляют его применять, думать на нём заставить хотят.
Представь ситуацию: испанцев заставляют учить французский и документацию на нём вести. Как думаешь, они бы возмутились?
 
  • 🔴 11:21 Повітряна тривога в Харків.обл.
  • #76
Kosh і Sorayama - ви знову повернули свій статус в моїх очах. Ви знову мої гуру!
Чесно кажучи, спочатку я подумав, що наступні висловлювання:
если ты не можешь
есть украинские версии
И родной язык моих родителей - русский!
украинский - помесь русского и польского
Во Львове, например, наоборот
Насильно чужой язык учить/использовать заставляли? Да! Украинский

тупо брехня.
Я, ж, як би, живу з вами у одному місті, а враження в мене склалося абсолютно протилежне.
А у відповідь на
И родной язык моих родителей - русский!
хотілось запропонувати запитати їх якою мовою з ними розмовляли їх батьки, коли їм було 5-7 років, тобто до школи. Згідно досвіду - 55-60% жителів цього міста признають мою правоту (ще 20% - входять в довгий тривалий зависон).
Але, після деяких роздумів я змінив свою думку.
Це, звичайно, не брехня.
Ну для чого вам мене обманювати? Переконати мене? Навряд чи хтось, хто сюди заходить не має сформованої точки зору, яку, звичайно ж, не похитнути дурнуватими (на думку таких же як і ми опонентів) аргументами.
Це більше схоже на автотренінг, самозомбування, щось такого типу.
Ну хто захоче признати за собою, що він - щось на зразок яничара, з притаманними цьому типу людей комплексами та манерами соціальної поведінки.
Комплекс яничара - це коли людина зраджує (можливо не з своєї волі) якусь свою групу і її використовує інша група для боротьби проти материнської групи. "Яничар" має значно більше люті та мотивації для ненависті.

P.S.:
але оце
русскоязычных - большинство
таки брехня!
 
  • 🔴 11:21 Повітряна тривога в Харків.обл.
  • #77
Kosh:
Представь ситуацию: испанцев заставляют учить французский и документацию на нём вести.
Ти будеш сміятися, але у Франції так воно і є. Дикий край, шо поробиш!
 
  • 🔴 11:21 Повітряна тривога в Харків.обл.
  • #78
Sorayama сказав(ла):
Рекомендації для російськомовних українців
Пишіть е-мейли друзям лише українською. Знищіть російську розкладку клавіатури – прекрасний спосіб позбутися спокуси перейти на "общєпонятний язик". Не бійтеся, що російська розкладка коли-небудь знадобиться. Літери "ы" та "э" за потреби можна набрати і за відсутності російської клавіатури (Alt+235, Alt+237). Нагородою за знищену зайву розкладку вам стане швидше перемикання з англійської на кирилицю.

У меня 2 вопроса технического свойства:
1) разработали ли уже качественные словари украаинско-английские (англо-украинские) к примеру? Вопрос не праздный: читая этот абзац мысленно себе прикинула, как учат сейчас будующих переводчиков. Получилось не очень....на моей памяти хороших словарей не было.
2) а я понимаю, язык там загубили, нацию прогнули и все такое, у меня друзья в Индии живут, их там английчане долго колонизировали и в хвост и в гриву, отдельных индивидов в немалых количествах английскому обучали, как бы мне с ними договориться, чтоб они с меня ржать перестали, когда я им говорю, что здесь бываю и темы из местного форума читаю?
Потому что они совершенно спокойно владеют двумя национальными и одним английским (как минимум один иностранный), и не парясь, употребляют его тогда (особенно популярен почему-то язык ненавистных колонизаторов английский), когда им нужно и никак не могут взять в толк украинскую проблему.
 
  • 🔴 11:21 Повітряна тривога в Харків.обл.
  • #79
После утверждения в росиии коммунистического режима и превращения Малороссии в «Украинскую Советскую Социалистическую Республику» (УССР) дело украинизации было поставлено на государственную основу и приняло совершенно иной размах. Задействованными оказались все возможные структуры власти, от законодательных до карательных. Для перевода Русского населения на «мову» были созданы «тройки по украинизации» (по типу печально знаменитых «троек ГПУ»), а также тысячи «комиссий» того же рода. Тут уже не только переводилась на новояз документация, вывески, газеты, но даже разговаривать в учреждениях по-русски запрещалось. И просто увольнениями уже не ограничивались. Только один из тысячи примеров.
...
Історію української літературної мови під совєтами можна поділити на три доби: 1. Доба русифікації, 1917-1923 роки, 2. Доба українізації, 1923-1933 роки й 3. Доба комунізації, 1933 р. до наших днів. ...

1. ДОБА РУСИФІКАЦІЇ
Орган українських соціял-демократів, що тоді співпрацювали з большевиками, "Червоний Прапор", писав про це так (Київ, 9. III. 1919 р.): "Братські відносини (большевиків до українців) занадто безцеремонні, і посягають не лише на хліб і цукор, але й на душу народу. Такої шаленої й ганебної русифікації, яка йде тепер хвилею по всій Україні, ми не знали. Ні одної листівки українською мовою для українського населення, ні одної брошурки, ні одної газети радянської влади українською мовою. Українська мова виганяється звідусюди, де б тільки вона не була. Ціла низка наказів про вживання "общепонятного" — це ознака часу. І на скромні вимоги українського громадянина забезпечити й йому також приналежні національні й культурні права, які мають представники "братнього" народу тут в Україні, є тільки одна відповідь: шовінізм, буржуазність, контрреволюція!" ...

Як зростала українська культура, а з тим і літературна мова, показує статистика виданих книжок в Україні (в дужках подаю числа книжок російською мовою). За 1917 року, року революції, видано 747 (452) книжок, а року 1918 — 1085 (386). Інша картина вже під совєтами: 1919 р. — 665 (726), 1920 р. — 457 (369), 1921 р. — 214 (248), 1922 р. — 136 (491). Та сама картина й зо статистикою преси: 1917 р. — 158 (695), 1918 р. — 239 (319), 1919 р. — 237 (221), 1920 р. — 125 (149), 1921 р. — 123 (182), 1922 р. — 53 (186).

В июле 1930 года президиум Сталинского окрисполкома принял решение «привлекать к уголовной ответственности руководителей организаций, формально относящихся к украинизации, не нашедших способ украинизировать подчиненных, нарушающих действующее законодательство в деле украинизации». При этом прокуратуре поручалось проводить показательные суды над «преступниками».

2. ДОБА УКРАЇНІЗАЦІЇ

...
1 серпня 1923 року виданий був про це осібний декрет:


"Робітничо-селянський уряд визнає за потрібне протягом найближчого періоду зосередити увагу держави на поширення знання української мови. Визнана до цього часу формальна рівність між двома найпоширеннішими на Україні* мовами, українською й російською, недостатня. Внаслідок невеликого розвитку української культури взагалі, внаслідок браку відповідних підручників, відсутності достатньо підготовленого персоналу, життя, як по казав досвід, спричинює фактичну перевагу російської мови. Щоб усунути цю нерівність, робітничо-селянський уряд уживає низки практичних заходів, які, додержуючись рівноправности мов всіх національностей на українській території, мусять забезпечити українській мові місце, відповідне чисельності та питомій вазі українського народу на території УССР". ...

І в червні 1926 р. ЦК КП(б)У зробив таку заплутану постанову:


"Партія стоїть за самостійний розвиток української культури, за виявлення всіх творчостей українського народу. Партія стоїть за широке використання розвиваючоюся українською соціалістичною культурою всіх досягнень світової культури, за цілковитий її розрив із традиціями провінціальної обмеженості і рабського наслідування, за створення нових культурних досягнень, гідних творення великої класи. Але партія це робить не шляхом протиставлення української культури культурам інших народів, а шляхом братського співробітництва робітників і працюючих мас усіх національностей в ділі будівництва міжнародної пролетарської культури, в яку український робітничий клас зуміє вложити свою частку".
...

Розпочалася року 1923-го українізація навіть війська, але була тільки про людське око, бо в ньому було українців всього 42,5%, і стільки ж москвинів, а решта — чужинці інші.* Але року 1926-го виданий був таємний наказ, що "національне свідомі українці не можуть займати посад вище командира полку". Та незабаром Москва скасувала й цю куцу "українізацію" війська. ...

І сама ця українізація, коли вона стосувалася провідного совєтського апарату, стала сильно недомагати. До установ треба було писати українською мовою, але в самій установі всі демонастраційно говорили мовою російською. Верхівка партійна не українізувалася, але змушували робити це низи, що й без того були українцями. Відповідальні партійні керівники й урядники, що їх насилала Москва в Україну, взагалі звільнялися від українізації. Так само й партійці ніяк не могли українізуватися, бо до перевірки їхнього знання не допускали, а сам термін цієї перевірки все відкладався в нескінченність.

Административный террор и запугивание приносили свои черные плоды. В русском городе Мариуполе, например, к 1932 г. не осталось ни одного русского класса. Этот беспрецедентный разгул русофобии длился в Малороссии больше десяти лет, с середины 20-х до переломного 1937 г., когда наиболее оголтелые фанатики украинства к своему удивлению оказались в числе прочих «врагов народа» и тысячами отправились в советские концлагеря. И, хотя официально украинизация не была отменена, ей, ввиду надвигающейся войны, перестали уделять прежнее внимание и ввели в более спокойное русло.

Затишье, впрочем, было недолгим. Военные успехи Гитлера, оккупировавшего к концу 1942 г. всю Малороссию, на короткий срок возродили самые смелые чаяния украинизаторов. Взятие немцами каждого города сопровождалось немедленным закрытием любых русских газет, вместо которых начинали печатать исключительно украинские. Той же метаморфозе подвергалась и сфера образования. Во всех учреждениях, созданных для работы с местным населением, обязательным опять же объявлялся украинский. Лица, не владевшие «мовою», из них изгонялись. Причем все эти мероприятия проводились за немецкие деньги и при самом активном участии немецких специалистов.

Гитлер не задавался вопросом: почему подавляющее большинство «украинцев» не владеют укрмовою. Ему было важно одно: любой ценой уменьшить численность Русского народа, чтобы максимально ослабить его сопротивление оккупационному режиму. Украинизация являлась весьма удобной формой этнического геноцида: чем больше «украинцев», тем меньше Русских, и наоборот. Фюрер хорошо усвоил предостережение Бисмарка: «Даже самый благоприятный исход войны никогда не приведет к разложению основной силы росиии, которая зиждется на миллионах Русских... Эти последние, даже если их расчленить международными трактатами, так же быстро вновь соединятся друг с другом, как частицы разрезанного кусочка ртути». Следовательно, необходимо было не только нанести Русским военное поражение, но и дополнительно расколоть их на несколько частей, враждебных друг другу, что гарантировало прочность владычества над ними. «Украинцы» в этом деле оказались незаменимым подспорьем...

Увы, планам Гитлера и его украинских друзей так и не суждено было сбыться: освобождение Малороссии частями Красной Армии положило конец мечтаниям о создании самостийного украинского бандустана под протекторатом «тысячелетнего рейха».

Еще одна вялая попытка украинизации была предпринята в хрущевские времена, но при Брежневе, в связи с общей либерализацией режима, дело было пущено на самотек, планов расширить применение украинского новояза уже не составляли, а без государственной поддержки он стал умирать естественной смертью.
Нова доба совєтської політики в стосунку до української культури, а в тому й до мови розпочалася після постанови ЦК ВКП(б) 3 квітня 1932 року про здушення націоналізму в Україні й запровадження у всьому комуністичних ідей. Щоб це зробити, в Україну був посланий П. Постишев, який і прибув до столиці, м. Харкова, в січні 1933 р. І він ґвалтом чистив Україну від націоналістів. Москаль з походження, демонстраційно носив українську вишивану сорочку; він же переніс 24 червня 1934 р. столицю України з Харкова до Києва. Коли 1 грудня

1934 року був забитий Кіров, то це дало Постишеву притоку "пустити кров з шовіністів": 25 березня 1935 року в Києві було засуджено на смерть чи заслання багато поетів, письменників, учених і ін. Взагалі за час своєї диктатури в Україні П. Постишев сильно понищив українську інтелігенцію, особливо верхи її.

Але й Постишев не справився з українським націоналізмом, тому на початку 1938 р. він був звільнений, а на його місце до Києва приїхав Микита Хрущов — остаточно ліквідувати найменший дух націоналізму. І це вже за його часу 15 березня 1938 р. розстріляли наркома освіти Гринька, а останній боротьбіст М. Любченко застрілився сам; тоді ж зник і А. Хвиля.
...

Сам Сталін навчає про те саме: "Треба дати національним культурам виявити свої потенції, щоб утворити умови для злиття їх в одну спільну культуру з одною мовою. Коли пролетаріат переможе у всьому світі, прийде одна спільна мова". І публічно пишеться: "Російська мова стає міжнародною мовою соціалістичної культури, як колись латина була міжнародною мовою верхів раннього середньовіччя".
...

Так, в "Мовознавстві" 1947 р. офіційно вже заявляється від редакції в передовій статті "За високу більшовицьку ідейність нашої науки" (с. 3): "Слова великого вождя товариша Сталіна є джерелом натхнення і програмою дій для всіх працівників радянської науки, які віддають усі свої сили на виконання сталінського завдання". А в приміненні, наприклад, до мовознавства тут же (с. 5) оголошується: "Лексичні багацтва сучасної української мови, як мови народу індустріальноколгоспної Радянської України, створювались і створюються при благотворному впливі мови великого російського народу, в результаті здійснення ленінсько-сталінської політики, політики розвитку національної формою, соціалістичної змістом культури".

І пішли відповідні висновки. У СССР єдиний совєтський народ, і тому мусить бути й єдина совєтська мова — російська, тому совєтський — це російський, вирази рівнозначні, і російська мова шириться й закріплюється, як мова всесоюзна. У п’єсі Ол. Корнійчука одна з дієвих осіб уже сильно патріотично тужить: "Тут (в Україні) помреш і Москви не побачиш!" (Вибране, 1947 р., с. 268). І ставиться мовознавству таке завдання: "Працівники радянського мовознавства повинні йти нога в ногу з передовою наукою в СССР, і наполегливою висококваліфікованою роботою добитися, щоб радянське мовознавство повністю виконало своє завдання — бути дійовою частиною радянської культури, як мужнього фактора виховання в комуністичному дусі" ("Мовознавство", 1947 р., с. 4).
Загадка. Неразрешимый парадокс. Что же это за люди такие - «украинцы»? Откуда в них это странное и противоестественное неприятие «риднои мовы»? Можно ли представить себе, например, Францию, в которой бы три четверти населения изъяснялись исключительно на иностранном, языке «ехидного сусида», ну хотя бы том же немецком? Полный абсурд. А вот три четверти «украинцев» способны думать, писать и говорить лишь на «иностранном». Положение дикое: вопреки многочисленным кампаниям по украинизации, проведенным за последние сто лет, «украинцы» упорно отказываются... украинизироваться! Ну какие еще нужны доказательства полной несостоятельности любых теорий, выводящих из факта возникновения в Малороссии разговорного русско-польского суржика-«мовы» этногенез «украинцев»? Да не было этого никогда! Ведь даже сегодня, полтысячелетия спустя, «освоение» ее идет настолько туго, что повергает в беспросветную тоску самых одиозных украинских идеологов.

Відповідь підготовано за матеріалами книги І. Огієнка "Історія української літературної мови". К. - 2001. Посилання видалено
 
  • 🔴 11:21 Повітряна тривога в Харків.обл.
  • #80
Kosh і Sorayama - ви знову повернули свій статус в моїх очах. Ви знову мої гуру!
хотілось запропонувати запитати їх якою мовою з ними розмовляли їх батьки, коли їм було 5-7 років, тобто до школи. Згідно досвіду - 55-60% жителів цього міста признають мою правоту (ще 20% - входять в довгий тривалий зависон).
Мои родители и родители их родителей по-русски говорили. И я хочу, что б мои дети говорили на моём/их родном языке!
Kosh:
Ти будеш сміятися, але у Франції так воно і є. Дикий край, шо поробиш!
Я имел в виду Испанию. Если в Испании испанцев заставят.

Зачем утрировать? Я ж говорю, что не против украинского языка. Так получилось, что есть Украина. Хотим мы того или нет, а она есть. Это факт. Пусть будет у и свой язык. Но зачем его навязывать? Заставлять зачем?
Русский и укранский - самые распространённые языке в стране. И тем, и другим владеет свободно как минимум по 50% населения. Пусть два языка в этом государстве! Так будет всем проще и отпадёт надобность в подобных дискуссиях.
Я ПРОТИВ НАСИЛЬНОЙ УКРИАНИЗАЦИИ!!!!!
 
Назад
Зверху Знизу