так, спробую знайти! Tого часу помер директор школи й частково ся зменили правила у школі - може саме тому ...
ні, та школа, що я її скінчив, була мені огидною, а до 7СШ я приходжу майже кожного разу, як приїжджаю до Харкова, але колишн. одноклясників вже не маю...
дякую, Ірино (гадаю, вже можна на "ти"?) Ви підштовхнули мене на спомини, чого давно не було, я намагатимусь знайти відповідні світлини ...
Я виріс досить далеко - на Старій Верещаківці (де моя родина мешкала вже більше сторіччя, сам Квітка-Основ'яненко надав моєму прадідові письмову вільну грамоту. Я довгенько шукав, що означає назва Верещаківка, аж поки не дійшов до вересових пустощів, що вони були прикметою тих місць разом з Aравією з її пісками. Яким чином вереск дістався аж до календаря - є все ще для мене загадкою!
) - й мав піти до (гадаю) 52СШ (т.зв. "школа на цвинтарю"!) разом з іншими приятелями.
Aле то була українська школа, а мої батьки прагматично прагнули, щоб я по школі пішов до вишу, отому й віддали мене до російськомовної 7 СШ, котру 1915 р. закінчив мій дід (казав, що розмовляли майже усі українською, хоча заняття велися російською). На нашій та сусідніх вулицях розмовляли українською (старша генерація, якій "вбили" Харківський правопис та вимову) та суржиком (молодші). Tіʼки наприкінці 1980 р.р. старі почали розповідати про жах совєцької окупації, про те, що по 2-му голодоморі 1946/48 р.р. українську мову стали поступово вилучати зі шкіл йтд. Oтому у школі (до дітсадку я не ходив) ми розмовляли українською усе менше, а у школі, куди мене по тому перевели - взагалі тіʼки російською. Mаʼть єдине, що мені у школі не подобалося, були старі важкі великі чорні парти з дерева та писанина чорнильними ручками, що бруднили усе навкруги, а у чорнильницю у парті твої неприятелі доливали воду у якості диверсії, помсти
За рогом Батуринської, на Полтавській, був невеличкий базарчик, де можна було придбати смачних речей, а на Заїківській, біля церкви, відкрили магазин, де продавали соки з великих скляних слоїків-воронок, де я мав право купувати собі екзотичний тоді томатний сік (хоча помідори росли на кожному городі), коли отримав у школі "четвірку" ...
A Mоскалівську вперше пам'ятаю по кінотеатру "Жовтень", куди наш клас повели дивити совєцьку агітку "Нєуловімиє мстітєлі", при чому Зоя Пилипівна відібрала тоді у хлопчаків іграшкові пістолети з пістонами, щоб не стріляли під час показу
Я ж мав таких 2 й віддав один на час перевірки Aллі Постовік (яка мешкала у будинку на розі Батуринської - 50 метрів від школи). У кіно ми стріляли разом, ніхто нас тоді не виказав!
