Надія ОСТАШ, Роман ОСТАШ
СОЦІАЛЬНЕ В УКРАЇНСЬКІЙ ОНОМАСТИЦІ XIV–
XVІІІ ст.
Оскільки не існувало чітких меж між народною антропонімією
та офіційною, то відповідно й суфікси в таких іменах, процес
усічення та ін. можемо розглядати як суто мовні явища, тобто такі,
що виконують не стилістичну, а словотворчу функцію при
утворенні таких народних варіантів. Тобто такі чоловічі народні
варіанти з Реєстру Війська Запорозького 1649 року, як Василій,
Василь, Васько, Василина, Васюк, Васюта; Григорεй, Григори(й),
Григоръ, Грись, Гриць, Грицько, Гриша, Гришай, Гришко, Гришъ
тощо трактуємо як рівноправні, такі, що виконують однакову
функцію офіційних варіантів у цьому діловому документі і не
мають жодної стилістичної чи соціальної конотації.