Vitalii Chepynoga
Україна не росія Російський лібералізм закінчується
там, де починається українське
питання…Так казав Вернадський,
кажись… Руські - вони різні… Є явні
шизофреніки, всякі там “скрепоносці”,
духовніки, самодіржавци і проча
поібень… Ну, нас вони мало
цікавлять… Є всяке промежуточне
демократичне звєно, застрявше в тупіковій ветці еволюції… Ці навіть
підозрюють,що Україна таки існує, а
возможно, даже і саме українці. Ми
для них - це якась странна прихоть
судьби і гримаса історії… Це
прикольно. Як утконоси, напрімєр… А є явні ліберали. Вони люблять
Україну. Свою… Вони вдягаються в
вишиванки, їдять вареники, співають
со слізами на глазах, як Галю
прив’язали до сосни косами (якогось
хрена), лають Путіна мєжду дєлом, уважають київське “Динамо” і
люблять Хрещатик під каштанами…
Особенно, “коли женщини
починаються роздягаться” (Янукович)
… І на них (на женщин) можна
дивиться на Андріївському узвозі, попиваючи світлу “Оболонь” і
сениментально чувствуя всьо
человєчество братьями і сьострами… Ми їх цілком влаштовуємо в
пасторальному форматі… Гобєлєн
“Пастушка і пастух”… Вівці мої вівці,
***… Садок вишневий коло хати…
Думи мої думи… Хрущі й сирні
коники… Дєвки з косами кидають віночки в річку… Куїнджі… Ніч на
Дніпром… Козак Мамай…
Приїжджайте в Прикарпаття,
приїжджайте люди добрі… Ми маємо
носити демократичного гламурного
оселедця і смішно говорити з полтавським акцентом, співати
дурацькі пісні з матюками,
розказувати анігдоти про москалів і
хахлів, розбіратися в жизні і в
творчестві раннього Довженка…
Карасі в сметані… Свадьба в Малиновке… Голохвастов на сходах
Андріївської церкви… Це весь наш контрапункт і діапазон
(для них)… Щодо всього іншого, - вони не готові.
Вони не готові, що в Україні можуть
бути “кіборги”, які 242 дні утримують
аеропорт Донецька. Вони не готові до
того, що в України з’явилася армія,
яка може давати відпір самій їхній Росії (!!!)... Вони не готові до того, що
нам тут абсолютно заєбісь без всяких
руських брат’ьєв… Вони не готові до
того, що цей мирний, лагідний та
співучий народ може піти на Майдан і
стояти під кулями. І лазить під снайперами і забирати поранених
без всякого спорядження… Вони не готові до України!... Вони
нічого не знають і нічого не бачать…
Вони не знають і не бачать, хто ми є…
Та й самі ми не знаємо… Буває, що в зоопарку дивишся на
веселих обізян тіпа шимпанзе… Такі
ж кумедні… Кривляються, стрибають,
перекидаються… І даже не
підозрюєш, що у живій природі оцей
симпатичний гламурний шимпанз може відірвати тобі голову однією
рукою… Не особо напрягаясь… Ми для цих проукраїнських москалів
– конєшно козаки… Але такі козаки –
з картини Рєпіна… Пишимо пісьмо
султану вже триста років… Колись я мав розмову з одним моїм
товаришем-істор иком… Він займався реконструкціями і історичною антропологією… Тобто вивчав нашу
історію так, як вона була, а не як
Грушевський з Субтельним
написали… І от раз ми з ним сиділи і
випивали… І він розказав… У нашій
свідомості козак – це такий добрий, смішний, вусатий дядько, а-ля Тараса
Бульба… Насправді, - це були
“берсерки”, пірати, страшні
несамовиті люди… Якби наші
сучасники зустріли зараз на вулиці
обичного козака 17-го століття, - дев’ять із десяти просто би обісралися
від страху…
